Тема 6. Медичне страхування План лекції

1. Становлення та розвиток медичного страхування в Україні.

2. Сутність, завдання та сучасні форми медичного страхування.

3. Характеристика ринку добровільного медичного страхування в Україні.

4. Перспективи розвитку обов’язкового медичного страхування в Україні.

Основні категорії і поняття теми: тимчасова втрата працездатності; фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; матеріальне забезпечення при тимчасовій витраті працездатності; допомога з тимчасової втрати працездатності ; допомога з вагітності та пологів; допомога на поховання; допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; фінансування оздоровчих заходів; заява-розрахунок.

Основні категорії і поняття теми: медичне страхування; добровільне медичне страхування; обов’язкове медичне страхування; лікарняні каси; програми страхової медицини.

Основні категорії і поняття теми: тимчасова втрата працездатності; фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; матеріальне забезпечення при тимчасовій витраті працездатності; допомога з тимчасової втрати працездатності ; допомога з вагітності та пологів; допомога на поховання; допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; фінансування оздоровчих заходів; заява-розрахунок.

1. Становлення та розвиток медичного страхування в Україні

На сьогоднішній день в Україні гостро постала проблема пошуку нових шляхів фінансування системи охорони здоров’я. Організація охорони здоров’я, яка забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги, може бути забезпечена системою страхової медицини, яка повинна вирішувати питання гарантованості та доступності медичних послуг для широких верств населення, а також залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров’я.

Медичне страхування - це форма соціального захисту населення щодо охорони здоров’я, пов’язана з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування, а також система організаційних та фінансових заходів щодо забезпечення діяльності страхової медицини. Воно передбачає страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини і має певні переваги перед приватними і державними системами, а також відомчою медициною, забезпечуючи більшу доступність, ясність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб

населення в наданні медичних послуг.

Медичне страхування є одним із важливих видів соціального страху-вання. Воно зародилося в Україні ще в середині XIX ст. у вигляді обов’язкового медичного страхування. Передумовою виникнення цієї форми страхування став період, коли в царській Росії 26 серпня 1866 р. в зв’язку із настанням епідемії холери було прийнято тимчасове положення, згідно з яким власники фабрик і заводів зобов’язувалися організовувати для своїх робітників лікарні (із розрахунку 1 ліжко на 100 людей), що дало початок формуванню фабрично-заводської медицини, в тому числі і в Україні. Однак це положення виконувалося незадовільно. Так, у 80-х рр. XIX ст. в семи українських губерніях із дев’яти медичною допомогою було охоплено лише 15% робітників усіх підприємств. У таких умовах з метою забезпечення соціальної допомоги, в тому числі і медичної, робітники змушені були самостійно знаходити механізми соціального захисту через створення різноманітних страхових товариств та кас взаємодопомоги.

Отже, медичне страхування і страхова медицина в Україні своєю появою завдячують фабрично-заводській медицині, і проявом цього стало виникнення лікарняних кас, які вже на той час існували в Німеччині та інших країнах Європи.

Однією з перших лікарняних кас, що була створена на страхових засадах для надання медичної допомоги, була лікарняна каса у Миколаєві.

Відомо, що в кінці XIX - початку XX ст. запровадження медичного страхування як системи соціального страхування стало невід’ємною вимогою політичного робітничого руху в Україні. Царський уряд після революційних подій 1905 р. був змушений почати розробку проекту Закону „Про соціальне страхування” й одночасно, не чекаючи його прийняття, дозволив робітникам організовувати лікарняні каси або ощадні каси забезпечення.

Прийнятий у 1912 р. Державною думою Закон „Про соціальне страхування на випадок хвороби” став результатом колективної боротьби робітників, лікарів і прогресивної громадськості. Попри всі його вади цей закон уперше в Російській імперії та на території України надав поняттю „лікарняні каси” нормативну базу і затвердив їх статут. З цього часу вони є організаційними осередками надання медичної допомоги за страховим принципом. Цей закон поклав початок формуванню системи страхової медицини дореволюційного періоду в Україні.

Згідно з положенням про страхування, яке функціонувало в Україні на той час, джерелами фінансування системи медичного страхування, що здійснювалося через лікарняні каси, були фонди соціального страхування. Їх кошти формувалися із внесків промисловців, самих робітників-членів лікарняних кас, на частку яких припадало 60% усіх витрат, а також надходжень від страхових товариств.

Розвиток медичного страхування в Україні в 1991 - 2001 р. відбувався в умовах формування страхового законодавства в рамках правової бази незалежної держави. Умовно його можна поділити на два періоди:

1 період: з 1991 р. по 1996 р. - період створення перших законодавчих ак-

тів щодо регулювання діяльності на страховому ринку.

Своєрідною „медичною конституцією” на той час стали „Основи законодавства України про охорону здоров’я”, прийняті Верховною Радою України у листопаді 1992 р. Вони визначали правові, професійні, економічні, організаційні засади охорони здоров’я та стратегічні напрями реформування галузі.

2 період: з 1996 р. по 2001 р. - започаткований прийняттям Верховною Радою України Закону України „Про страхування” від 7 березня 1996р. та ряду інструкцій, постанов і нормативних актів, що дозволили регулювати діяльність страхових організацій на страховому ринку України.

У цьому ж році, 28 червня, був прийнятий основний закон держави - Конституція, яка забезпечила право кожного громадянина на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування.

Проте наприкінці другого тисячоліття Закон України „Про страхування” значною мірою вичерпав себе і став стримувати подальший розвиток страхової системи в державі. Тому Верховна Рада України забезпечила якісну та відкриту підготовку нової редакції Закону України „Про страхування”, в основу якої було покладено систематизований підхід щодо діяльності страхових компаній з урахуванням міжнародних стандартів.

Новий Закон „Про внесення змін до Закону України „Про страхування”, прийнятий 4 жовтня 2001 р., регламентує здійснення медичного страхування в двох формах – обов’язковій і добровільній.

Пріоритетним видом страхування для багатьох страхових компаній стало добровільне медичне страхування, яке згідно із законодавством здійснюється як

безперервне страхування здоров’я.

Обов’язкове медичне страхування через відсутність чіткої законодавчої бази розвитку не набуло. На сьогодні, воно перебуває на стадії законопроектів, що активно обговорюються протягом тривалого часу представниками охорони здоров'я і органів державної влади.

Дослідження світового досвіду фінансування сфери охорони здоров’я дає підстави виділити три форми його здійснення: бюджетну, соціальну, приватну. Бюджетна система охорони здоров’я найвиразніше була представлена в СРСР. В свою чергу, соціальна форма фінансового забезпечення медичного страху-вання притаманна переважній більшості країн західної Європи, а приватна - для США.

Відмінність між ними проявляється в особливостях організації та здійс-

нення заходів із фінансування охорони здоров’я. Так бюджетна система фінансування передбачає використання коштів податкових надходжень до бюджету, результатом чого є недостатній рівень стабільності фінансового забезпечення охорони здоров’я. В свою чергу, соціальна система фінансування заходів з охорони здоров’я базується на сукупному використанні коштів акумульованих від цільових внесків підприємств, працівників та дотацій держави. Важливо зазначити, що для соціальної системи характерне співіснування державних і приватних систем охорони здоров’я. Наприклад, у Німеччині передбачена можливість виходу певної категорії населення з державної системи та її участь у приватному страхуванні за умови контролю держави за його якістю. У Франції, зокрема, державна система не забезпечує повного відшкодування вартості лікування, що спонукає населення брати участь у приватному страхуванні. У Великій Британії поряд із тим, що все населення застраховане державою, у випадках, коли державна система не влаштовує громадян, з метою поліпшення обслуговування вони мають змогу взяти участь у приватному страхуванні [49].

Серед всіх завдань реформ охорони здоров’я в зазначених країнах про-відне місце займала реформа фінансування. І тому в основу таких змін було поставлено досягнення загальної доступності всіх видів медичної допомоги, підвищення ефективності охорони здоров’я, зміцнення міжгалузевої взаємодії з широкою участю населення, що має бути обов’язково застосовано і в Україні. Це дасть передумови для певного вирівнювання фінансових можливостей аграрних підприємств і підприємств інших галузей по задоволенню комплексу послуг в сфері охорони здоров’я.