Організація соціального страхування в деяких країнах світу

Країна	Вид соціального фонду		Види виплат	Страхові внески
Австрія		Пенсійний. Страхування хвороби та материнства	Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю Пенсія на випадок втрати годувальника Допомога із хвороби Допомога з вагітності та пологів	Працівники - 9,25% від страхової заробітної плати Роботодавці - 10,25% від страхової заробітної плати Робітники - 5,5% від заробітної плати Роботодавці - 5,5% від заробітної плати Держава 50% коштів утримує на свій рахунок по даному ризику
		Страхування безробіття	Допомога з безробіття	Працівники - 2,2% від страхової зарплати Роботодавці 2,2% від зарплати
		Родинний фонд	Родинна допомога	Робітники не виплачують. Роботодавці - 4,5% від зарплати. Держава - решту коштів
Італія		Пенсійний	Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю і на випадок втрати годувальника	Працівники - 7,15% від страхової зарплати Роботодавці - 16,36% від фонду оплати праці
		Страхування хвороби та материнства	Допомога із хвороби. Допомога із вагітності та пологів	Працівники - 0,3% від зарплати Роботодавець - від 9,13 до 12,46% зарплати Решта - дотації держави
		Страхування безробіття	Допомога з безробіття	Роботодавці - 1,3% від зарплати Держава оплачує адміністративні витрати
		Родинний фонд	Родинна допомога	Роботодавці - 3-6,5% від зарплати. Дотації держави
Франція		Пенсійний	Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю і на випадок втрати годувальника	Працівники - 4,7% від зарплати Робото-давці - 8,2%
		Страхування хвороби та материнства	Допомога із хвороби Допомога із вагітності та пологів	Робітники - 1% від зарплати, 4,470 франків в місяць плюс 4,5% від всієї зарплати Роботодавці - 8,95% від зарплати до 4,470 франків Дотації держави
		Страхування безробіття	Допомога з безробіття	Робітники - 0,84% від зарплати Роботодавці - 2,75% від зарплати
		Родинний фонд	Родинна допомога	Роботодавці - 9% від зарплати

Загалом слід акцентувати увагу на те, що кожна країна має свою специфіку державного соціального страхування життєдіяльності людей.

3. Особливості розвитку системи соціального захисту населення через механізми соціального страхування в сша та Росії.

Соціальне страхування США базується на законі про соціальне забезпечення, прийнятому Конгресом у 1935 р. На його основі сформовані програми: підтримки людей похилого віку, соціального захисту у зв’язку з втратою годувальника, страхування на випадок інвалідності (непрацездатності). Головною особливістю загальнонаціональної системи соціального страхування в США є її спрямованість на соціальну підтримку пенсіонерів [45].

Програми соціального страхування охоплюються 90% працюючого населення США, враховуючи і осіб, які отримують доход за рахунок ведення при-ватного бізнесу. Допомогу із соціального страхування отримує більше ніж 15% населення, видатки на ці потреби становлять 23% всіх федеральних витрат, а внески за програмою соціального забезпечення становлять 27% федеральних доходів. Існують інші пенсійні програми (для державних службовців, працівників залізничного транспорту та ветеранів).

В США не існує єдиної системи страхування від безробіття. Воно охоплює 90% всіх працюючих осіб і здійснює виплату допомоги в період вимушеного безробіття. Страхування на випадок безробіття фінансування на рівні окремих штатів. Федеральний уряд здійснює загальний контроль і забезпечує пільги зі сплати федеральних податків. Тарифи, розміри допомоги і тривалість її отримання відмінні в різних штатах. Умовою надання допомоги є згоди отримувача влаштуватися за направленням на роботу.

Кожен штат має свою систему, яка може відрізнятися певними деталями від систем інших штатів. Фактично усі працівники приватного сектора охоплені системою страхування від безробіття того чи іншого штату. Якщо вони стають безробітними, їхнє право на отримання страхової допомоги безробітним залежить від терміну попереднього перебування на ринку праці (стажу роботи) та причини безробіття.

Про рівень компенсації безробітному попереднього заробітку за рахунок страхової компанії говорить коефіцієнт заміщення, що являє собою відношення розміру допомоги до розміру цього заробітку. Значення цього коефіцієнта знаходиться у залежності від розміру попереднього заробітку. У більшості штатів намагається компенсувати приблизно 50% від попереднього заробітку. Розмір допомоги безробітним, що мали високі заробітки, значно менший від цих 50%, а тим, що мали порівняно низькі заробітки – більший від 50%.

В Росії до введення єдиного соціального податку не зовсім зрозумілим був статус відрахувань в державні соціальні позабюджетні фонди. Формально вони не вважались податками, оскільки не входили до регламентованої законодавством, податкової системи Російської федерації, хоча за своїм економічним змістом для платників дані відрахування виступали однією з форм оподаткування. Вводячи єдиний соціальний податок російські законотворці вбачали в цьому кроці ряд позитивних змін. Зокрема, поява стимулів для легалізації реальних витрат роботодавців на оплату праці найманих працівників, а також встановлення нового порядку визначення бази оподаткування по внесках до соціальних фондів, що мало привести до спрощення технічної сторони нарахування внесків і складання відповідної звітності. Єдиний соціальний податок починаючи з 2001 року замінив внески до Пенсійного Фонду, Фонду соціального страхування та Фондів обов’язкового медичного страхування. В той час як внески до Фонду зайнятості з роботодавців відмінені, а джерелом формування коштів даного фонду стали надходження податку з доходів фізичних осіб (1% з 13%). Одночасно наголосимо, що внески на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань залишились в незмінному вигляді і сплачуються окремо від єдиного соціального податку.

Одночасно з позитивними моментами, досвід Російської Федерації у впровадженні єдиного соціального податку показує, що його запровадження внаслідок розпорошення функцій контролю за сплатою єдиного соціального податку, необґрунтованого зменшення розміру цього податку призвело до зменшення надходження коштів до фондів соціального страхування. При цьому як виявилось, податкові органи не зацікавлені у повноті його справляння. Наслідком цього стало зниження рівня надання соціальних послуг, а збільшення видатків федерального бюджету на підтримку фінансової стабільності фондів знову трансформує механізми соціального страхування в систему соціальної допомоги.