Порівняльна характеристика типів виробництва

Показник	Організаційний тип виробництва
	Одиничне	Серійне	Масове
Широта номенклатури виробів	Необмежена	Обмежена кількістю типів	Один тип
Постійність виготовлення продукції	Майже не повторюється або повторюється через тривалі проміжки часу	Періодично повторюється	Постійно випускається
Рівень спеціалізації робочих місць	Різні операції; коефіцієнт закріплення операцій більше 40	Обмежена кількість періодично повторюваних операцій	Одна операція
Рівень спеціалізації устаткування	Універсальне	Універсальне та спеціальне	Переважно спеціальне
Принцип розміщення робочих місць	Технологічний	Технологічний та предметний	Предметний
Рівень кваліфікації робітників	Високий	Середній, високий в автоматизованих системах	Невисокий на простих операціях, високий в автоматизованих системах

11.3. Методи організації виробництва а. Організація непотокового виробництва

• Основні ознаки непотокового виробництва:

• на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, оскільки кількість кожного з них невелике та недостатнє для нормального завантаження устаткування;

• робочі місця розміщуються однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій;

• предмети праці переміщуються у процесі обробки складними маршрутами, що збільшує перерви між операціями.

• Сфери застосування — одиничне та серійно виробництво.

• Модифікаційні методи організації непотокового виробництва:

• одинично-технологічний метод, який застосовується в одиничному виробництві і характеризується тим, що окремі предмети праці поштучно або ж невеликими партіями проходять обробку відповідно до виокремлених ознак непотокового виробництва;

• партіонно-технологічний метод, який відрізняється від одинично-технологічного тим, що предмети праці обробляються періодично партіями, які повторюються. При цьому партія предметів праці є важливим календарно-плановим нормативом організації партіонного виробництва, а її розмір впливає на його ефективність. З одного боку, збільшення величини партії предметів праці обумовлює зменшення кількості переналадок устаткування, а з другого — обробка предметів великими партіями збільшує обсяг незавершеного виробництва;

• предметно-груповий метод дозволяє усунути деякі недоліки інших двох методів виробництва. Його сутність полягає у розподілі усієї сукупності предметів праці на технологічно подібні групи.

Б. Загальна характеристика, параметри і тенденції розвитку потокового виробництва

• Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробничого процесу. За умов потоку виробничий процес здійснюється у максимальній відповідності з принципами його раціональної організації.

• Ознаки потокового виробництва:

• за групою робочих місць закріплюється обробка або складання виробів однієї назви (обмеженої кількості найменувань конструктивно і технологічно однорідних виробів;

• технологічний процес має високу поопераційну диференціацію; на кожному робочому місці виконуються одна чи кілька подібних операцій;

• предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими транспортними партіями відповідно до ритму роботи;

• робочі місця розміщуються послідовно по ходу технологічного процесу.

• Умови застосування. Потокові методи організації виробництва застосовуються за умов виготовлення продукції у значних обсягом і на протязі тривалого часу, що властиве для великосерійного та масового виробництва.

• Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія, тобто технологічно та організаційно виокремлена група робочих місць, на яких виготовляється один чи кілька типорозмірів подібних виробів у відповідності з ознаками потокового виробництва.

• Класифікація потокових ліній за певними ознаками — див. табл. 11.3.

• Особливість організації потокового виробництва великогабаритних виробів. За умови виробництва (складання) таких виробів організується так званий стаціонарний потік. Він відображає організацію виробництва, за якої вироби формуються у нерухомому положенні на складальних стендах, а пересуваються спеціалізовані групи (бригади) робітників, які виконують відповідні операції.

Таблиця 11.3