Розділ 13. Регулювання, прогнозування та планування діяльності Ключові програмні питання

13.1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господа­рювання

13.2. Прогнозування розвитку підприємств (організацій)

13.3. Методологічні основи планування

13.4. Стратегія розвитку і бізнес-плани підприємств (організацій)

13.5. Тактичне та оперативне планування діяльності.

13.1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання

А. Економічні функції держави

■ Держава завжди виконує ряд функцій, споміж яких першочерговими та визначальними постійно є регулювання економіки. Це означає, що об’єктивно завжди існують і реалізуються економічні функції держави.

■ Застосовувані методи, принципи та функції державного регулю­вання економіки суб’єктів господарювання представлено на (рис. 13.1).

■ Характеристика окремих функцій державного регулювання економіки.

● Випереджаючою функцією та обов’язковою передумовою державного регулювання економіки є створення необхідної правової бази, що визначає порядок формування і функціонування елементів ринкового господарства. Така база включає у себе законодавчі акти про власність, підприємства, підприємництво, зайнятості населення, інвестиційну та зовнішньоекономічну діяльність, систему оподаткування тощо.

Рис. 13.1. Методи, принципи і функції державного регулювання економіки суб’єктів господарювання

● Розробка і реалізація глобальної стратегії економічного розвитку країни є однією з головних функцій держави. Стратегічні напрямки розвитку економіки визначаються у процесі макроекономічного планування. Таке планування повинне передбачати:

◘ по-перше, досягнення цілей і розв’язання завдань, що об’єктивно не можуть бути забезпечені первинними та середніми управлінськими структурами;

◘ по-друге, перехід від переважно галузевого до територіального комплексного управління економікою із забезпеченням органічної взаємодії економічного та соціального прогресу в суспільстві;

◘ по-третє, формування господарсько-економічного механізму, спроможного узгоджувати і реалізовувати інтереси всіх суб’єктів власності з орієнтацією на досягнення цілей більшості;

◘ по-четверте, розробку стратегічного плану у вигляді певної сукупності цільових комплексних програм, контури та етапи реалізації яких визначається їхніми спрямованістю і змістом.

● Регулювання й стимулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності відносяться до важливих функцій держави у сфері управління економікою. Це цілком логічно та об’єктивно необхідно, оскільки економічний розвиток країни здійснюється за допомогою науково-технічних та організаційних інновацій, які вимагають, як правило, істотних інвестиційних ресурсів.

Інноваційні процеси повинні базуватися на цілеспрямованій державній науково-технічній політиці, що має бути селективною, спиратися на всебічно виважену стратегію вибору і реалізацію пріоритетів.

Державне регулювання інвестиційної діяльності охоплює як пряме управління інвестиціями, так і визначення та дотримання державного належних економічних передумов цієї діяльності. Конкретними формами такого регулювання є: прогнозування й планування державних інвестицій; адаптована до ринкової економіки система фінансування, кредитування та ціноутворення; нормування амортизаційних відрахувань; експертиза інвестиційних проектів тощо.

● Важливою економічною функцією держави слугує перерозподіл централізованих доходів і ресурсів, стабілізація економіки та соціальний захист населення. Практична реалізація цієї функції передбачає: встановлення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсій; трансферні платежі (допомога багатодітним сім’ям, виплати по безробіттю тощо); регулювання цін; забезпечення функціонування на належному рівні освіти, науки й культури, охорони здоров’я та інших сфер діяльності шляхом переважно прямого бюджетного фінансування; надання податкових пільг і застосування особливих податків (відрахувань) з метою поповнення доходної частини державного бюджету.

● Моніторинг і регулювання процесів охорони та відтворення зовнішнього природного середовища відносяться до дуже важливих соціально-економічних функцій держави. Ця функція охоплює: гарантію економічної безпеки, охорону та ефективне використання природного середовища; проведення на базі екологічних програм конкретних заходів щодо економного використання і відтворення природних ресурсів.

Б. Індикативне макроекономічне планування і державні контракти (замовлення)

Основний зміст індикативного макроекономічного планування становлять розробка і наукове обгрунтування цілей, орієнтирів, пріоритетів, пропорцій соціально-економічного розвитку країни на заданий перспективний період. Індикативний план має цілеспрямовуючий та орієнтируючий характер; він містить певний комплекс необов’язкових для суб’єктів господарювання рекомендацій, а також засоби непрямого впливу на суспільне виробництво через фінансово-кредитний й податковий механізм і прямого впливу за допомогою державного підприємства та розробки цільових комплексних програм.

Основні принципи макроекономічного планування:

● поєднання аналітичних і прогнозних методів для вивчення соціально-економічних процесів, визначення конкретних об’єктів державного впливу та вибір засобів такого впливу;

● інформування суб’єктів ринкових відносин про перспективи та прогнози соціально-економічного розвитку для забезпечення їхньої відповідної орієнтації за вибору власних господарських рішень;

● неоднозначна функція показників індикативного плану, обчислення орієнтивної їхньої величини, мінімального чи максимального рівня їхніх можливих абсолютних значень;

● застосування переважно непрямих (опосередкованих) регуляторів і нормативів для суб’єктів ринкових відносин;

● реалізація прямого впливу на соціально-економічні процеси та відповідні групи суб’єктів господарювання переважно через кошти державного бюджету.

Можливий перелік типових розділів індикативного макроеконо­мічного плану країни наведено на (рис. 13.2).

Рис. 13.2. Можлива структура індикативного плану (за переліком типових розділів)

Державний контракт є формою забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок державного бюджету та поповнення державних резервів. При цього оплата поставок продукції (виконання робіт, надання послуг) гарантується державою. Державні контракти можуть укладатися: у промисловості — на кінцеві продукти споживання; капітальному будівництві — на створення технологічних комплексів виробничо-технічного і соціально-культурного призначення; сільському господарстві — на продовольство.

Державне замовлення виступає як форма стимулювання нарощування виробництва дефіцитної продукції, розвитку пріоритетних галузей економіки, вирішення соціальних проблем, державної підтримки важливіших наукових досліджень. Держава надає певні пільги виконавцям такого замовлення, але не забезпечує їх фінансування. У державне замовлення включається певна сукупність видів продукції (робіт, послуг), перелік якої встановлюється урядом країни.