11.4. Суспільні форми організації виробництва

▲ ■ На різногалузевих підприємствах під багатоспрямованим впливом науково-технічного та організаційного прогресу відбуваються складні процеси суспільного поділу праці, які проявляються і еволюційному розвитку кількох суспільних форм організації виробництв.

• Перелік сучасних форм організації виробництва, їх пооб’єктові види та основні показники рівня розвитку наведено в табл. 11.4.

▲ Концентрація виробництва означає його усуспільнення шляхом збільшення розмірів підприємств, зосередження робочої сили, засобів виробництва і випуску продукції на все більш великих підприємствах (інтеграційних структурах).

• Основні види концентрації виробництва:

• агрегатна — збільшення одиничної потужності чи продуктивності технологічних агрегатів (устаткування);

• технологічна — укрупнення виробничих одиниць (цехів, виробництв) підприємства;

• заводська (фабрична) — процес збільшення розмірів самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів) та їх об’єднань; здійснюється на основі агрегатної і технологічної концентрації виробництва.

• Рівні концентрації виробництва:

• абсолютний — характеризується середнім розміром підприємств відповідної галузі економіки (народного-господарства);

• відносний — вимірюється часткою великих підприємств за певним показником (чисельністю персоналу, вартості основних фондів, обсягом виготовлюваної продукції).

• Ефективність концентрації виробництва. Підвищення рівня концентрації виробництва до економічно виправданої межі обумовлює зростання його внутрішньої ефективності.

Таблиця 11.4

Пооб’єктні види та основні показники рівня розвитку суспільних форм організації виробництва

Форма	Вид	Показник рівня розвитку
Концентрація (деконцентрація)	Агрегатна	Середній розмір підприємства
	Технологічна	Частка великих підприємств
	Заводська (фабрична)	Частка малих і середніх підприємств
Спеціалізація	Предметна Подетальна (повузлова) Технологічнна Функціональна	Частка основної (профільної) продукції в загальному її обсязі Кількість видів технологічно однорідних виробів Частка продукції подетально (технологічно) спеціалізованих підприємств і цехів у її загальному обсязі
Конверсія	Предметно-функціональна	Частка цивільної продукції (продукції перепрофільованих ланок) у загальному обсязі виробництва
Кооперування	Предметне (технологічне) Галузеве (міжгалузеве) Регіональне Міждержавне	Частка покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у загальному обсязі продукції Коефіцієнт кооперування (кількість підприємств-суміжних у розрахунку на один вид кінцевої продукції) Частка окремих видів кооперованих поставок у їх загальному обсязі
Комбінування	Вертикальне (суміщення послідовних стадій переробки сировини) Горизонтальне (на базі комплексного використання вихідної сировини) Змішане	Частка виготовлюваного комбінатами виду продукції в її загальному виробництві в країні Частка напівфабрикатів, що переробляються в інший продукт за послідовною технологією Коефіцієнт комбінування (співвідношення валового обороту і товарної продукції
Диверсифікація	Різногалузева технологічно незв’язанна	Частка продукції інших галузей (непрофільних видів) в її загальному обсязі

• Деконцентрація виробництва як форма його організації та пріоритетний зворотний процес стає об’єктивно необхідною в період формування і розвитку ринкових відносин між виробниками та споживачами. Такий сучасний процес здійснюється шляхом створення широкої межі малих і середніх підприємств, розукрупнення існуючих великих підприємств. Як свідчить,, світовий досвід, заново створювані малі підприємства (фірми) є технічно передовими,, спеціалізованими, мобільними та економічно ефективними.

• Спеціалізація виробництва відображає процес зосередження діяльності підприємства (фірми) на виготовленні певної продукції (виконанні окремих видів робіт, наданні платних послуг).

• Види спеціалізації підприємств:

• предметно спеціалізовані — підприємства, які випускають кінцеву, готову до споживання продукцію (тракторний чи приладобудівний завод, взуттєва чи кондитерська фабрика);

• подетально спеціаліалвзовані — самостійні підприємства по виготовленню окремих деталей (редукторів, інтегральних схем, гумотехнічних виробів) і вузлів (агрегатів) для комплектування готової продукції (двигуни, електроустаткування, будівельні конструкції);

• технологічно (стадійно) спеціалізовані — автоновні виробництва по виконанню окремих стадій технологічного процесу (ливарні, ковальсько-штампувальні та складальні заводи в машинобудуванні, прядильні і ткацькі фабрики у легкій промисловості тощо);

• функціонально спеціалізовані — ремонтні заводи, підприємства по виготовленню стандартної тари, лізингові компанії.

• Ефективність спеціалізації виробництва. Поглиблення і розвиток усіх видів спеціалізації підприємств звичайно супроводжується більш широким застосуванням прогресивної технології та високопродуктивного спеціалізованого устаткування, впровадженням комплексної механізації та автоматизації взаємозв’язаних виробничих ланок. Все це сприяє більш ефективному використанню усіх елементів процесу виробництва.

• Конверсія виробництва характеризує істотне (інколи повне) перепрофілювання частини (всього) виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища чи глобальних чинників розвитку економіки. За сучасних умов вона стосується перш за все перепрофілювання підприємств та організацій військово-промислового комплексу у зв’язку з різким скороченням народногосподарської потреби в його продукції; здійснюється звичайно у відповідності з національними програмами конверсії.

• Коперування є формою виробничих зв’язків між підприємствами різних галузей, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Воно органічно зв’язано з розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносно постійністю зв’язків між продуцентами та обов’язковим дотриманням підприємствами-суміжниками техніко-технологічних вимог головних підприємств з випуску готових до споживання (використання, експлуатації) виробів. Окрім пооб’єктних видів кооперування, виокремлених у табл. 11. 4, застосовуються ще одна специфічна різновидність кооперованих зв’язків, що базуються на використанні тимчасово вільних (недовантажених виробничих потужностей та персоналу на одних підприємствах і ліквідації «вузьких місць» на інших.

• Комбінування виробництва — процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) кількох виробництв, які відносяться до різних галузей промисловості або народного господарства в цілому.

• Характерні ознаки комбінатів: виробничо-технологічна, економічна і територіальна єдність; єдність системи управління. При цьому найважливішою з них є виробничо-технологічна та економічна єдність, що відображає пропорційність потужностей та обсягу відповідних видів продукції, узгодженість виробництва у часі.

• Галузева спрямованість комбінування виробництва. Комбінування є основною формою суспільної організації виробництва на підприємствах металургійної, нафтохімічної та деревообробній галузях промисловості, де частка продукції комбінатів досягає 65—90% загального обсягу виробництва. Воно є характерним і для деяких інших галузей (наприклад, м’ясопереробних і молокопереробних підприємств, підпорядкованих харчовій промисловості).

• Диверсифікація виробництва відноситься до однієї з найбільш розповсюджених форм його організації за умов розвинутої ринкової економіки та гострою конкуренції продуцентів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Ії сутність полягає в одночасному розвитку кількох (багатьох) технологічно не зв’язаних видів виробництва, значному розширенні номенклатури та асортименту виготовлюваних підприємством виробів. Вона дозволяє: краще маневрувати матеріальними і трудовими ресурсами; істотно зменшувати економічний ризик, зв’язаний з виробництвом та реалізацією на ринку нових видів продукції; підтримувати на належному рівні фінансову стабільність підприємства; «вжити» і більш-менш нормально працювати за умов падіння попиту на багато видів виробів та економічної кризи майже у всіх галузях економіки.