Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВЕМ.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
347.65 Кб
Скачать

14.Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови

Внутрішній економічний механізм підприємства-це система економічних методів та важелів, що, по-перше, забезпечує зовнішні зв’язки підприємства і створює відповідні умови отримання доходу, по-друге, сприяє розвитку виробничих відносин усередині підприємства. У першому випадку його принципи цілком визначаються особливостями господарського механізму суспільства (домінуючою формою власності на засоби виробництва, існуючими системами ціноутворення, оподаткування, планування тощо), а в другому випадку — особливостями виробничих відносин в підприємстві.

Структура внутрішнього економічного механізму включає в себе:

  • організаційно-економічну систему або формування вертикальних зв’язків між підрозді-лами й адміністративним центром та горизонтальних зв’язків між окремими підрозділами;

  • система внутрішньогосподарського ринку;

  • систему планування діяльності підрозділів;

  • систему контролю й оцінки діяльності підрозділів;

  • систему матеріальної відповідальності підрозділів;

  • мотиваційний механізм.

Система ВЕМ п-ва будується на принципах:

Принцип цільової сумісності та зосередженості полягає у створенні пов’язаної цілеспрям сист управління, при якій всі її ланки створюють єдиний механізм, спрямований на вирішення загального завдання..

Принцип безперервності і надійності означає створення таких організ-господ та техн умов, за яких досягається стійкість і безперервність заданого режиму вироб процесу. Принцип планомірності, пропорційності та динамізму проявляється в тому, що сист упр-ня має бути націлена на виріш не тільки поточн, але й довгострок завдань розвитку п-ва. Демократичний принцип розподілу функцій управління оснований на методах і правилах суспільного розподілу праці.

Принцип науковості та обгрунтованості методів управління виходить з того, що методи, форми та засоби управління мають бути науково обгрунтовані та перевірені на практиці.

15.Сутність та форми адаптації операційної системи

Вивчаючи адаптацію операційної системи, слід з'ясувати як оптимально використати устаткування під час виконання певного обсягу роботи (виготовлення продукції). Критерієм тут є експлуатаційні витрати. Система технологічного устаткування адаптується до заданого обсягу виробництва (його зміни) за кількістю машин, інтенсивністю і часом їх роботи.

Кількісна адаптація устаткування безпосередньо пов'язана зі зміною його наявної кількості, тобто передбачає придбання або вилучення з експлуатації певних машин. Першочергове значення має перша проблема, що вимагає інвестиційних витрат. Існує кілька фінансових альтернатив придбання устаткування. До них належать: купівля устаткування за власні кошти, за взятий у банку кредит і придбання його за договором лізингу (оренди).

Виникає кілька важливих питань, які слід з'ясувати у ході дослідження проблеми адаптаційних процесів в операційних системах.

По-перше, яку кількість одиниць обладнання кожного функціонального виду повинно мати підприємство з точки зору максимізації своєї вигоди.

По-друге, для з'ясування всіх наслідків для підприємства, пов'язаних зі зміною кількості машин, що використовуються у виробництві, інформації про замовлення, ціни на кінцеву продукцію та ті витрати на її виготовлення, які визначаються виходячи з адаптаційних можливостей.

Отже, вивчення процесу адаптації в операційній системі підприємства до змін рівня зайнятості в такому часовому періоді, коли підприємство має можливість змінювати величину парку обладнання, потребує вивчення цілої низки проблем. Нижче досліджується задача вибору форми залучення засобів праці.

Інтенсивність використання ОС має бути пов’язана з пошуком шляхів найбільш ефективного використання обладнання та трудових ресурсів, що його обслуговують, а ефективний фонд роботи обладнання також має бути направлений на виконання виробничої програми у тому обсязі,який готовий купувати споживач.

Вибір того чи іншого варіанта придбання обладнання пов'язаний з оцінкою приведених до теперішнього часу витрат по кожній альтернативі. Перевага, природно, віддається тій із них, що пов'язана з меншими витратами.