Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВЕМ.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
347.65 Кб
Скачать

19.Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю

Загальне формулювання виробничої потужності – це розрахунковий максимально можливий обсяг випуску продукції в одиницю часу.

Виробнича потужність - максимально можливий річний (добовий, змінний) випуск продукції у встановленій номенклатурі, асортименті та якості при повному завантаженні обладнання і виробничих площ, прогресивної технології та організації виробництва.

Перед підприємством постійно стає завдання пошуку резервів збільшення й поліпшення використання виробничої потужності.

Кожне підприємство повинно постійно приділяти увагу поліпшенню ефективності використання виробничої потужності, її технічного та технологічного рівня.

Слід поділяти такі поняття, як “величина виробничої потужності” та “ступінь використання виробничої потужності”.

Класифікація факторів, що впливають на величину потужності, діляться на дві групи.

1. Фактори, які впливають на розширення обсягу робіт:

- кількість технологічного устаткування й виробничих площ;

- рівень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здатності різних робочих місць);

- режим роботи підприємства.

2. Фактори, які впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування:

- технічний рівень устаткування;

- підвищення якості сировини й матеріалів (чим вища якість заготовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх обробки).

- впровадження прогресивної технології (інтенсифікує й прискорює виробничий процес,)

- підвищення кваліфікації робітників, зміцнення дисципліни, мотивація.

- рівень досконалості конструкції виробів, що виготовляють, (чим простіша конструктивна схема виробів тим нижча трудомісткість продукції і вища продуктивність.)

 Фактори, що впливають на ступінь використання виробничої потужності діляться на:

- зовнішні (потреба в продукції, діяльність конкурентів, ступінь забезпечення кадрами);

- внутрішні (удосконалення організації виробництва, управління, мотивація, дисципліна).

Заходи пов’язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво.

20.Функції та система внутрішніх цін

Система внутрішніх цін - це особливий механізм вартісної оцінки ресурсів, проміжної і кінцевої продукції, який діє в межах підприємства (його внутреннезаводскіх економічних відносин) і дозволяє ефективно проводити формування і розподіл доходів між його структурними підрозділами.

Внутрішні ціни на підприємстві можуть виконувати ряд основних функцій: обліково-вимірювальну, розподільчу і стимулюючу.

Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тому, що вона виступає як засіб обліку і вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг. На основі обліково-вимірювальної функції ціни, підприємці мають можливість враховувати зміни кон'юнктури ринку, пов'язані з переходом товару з однієї стадії його життєвого циклу в іншу. Наприклад, стадія впровадження нового товару характерна відсутністю прибутку від його реалізації, значними витратами виробництва у розрахунку на одиницю і підвищеними витратами на маркетинг. Стадія зростання характеризується збільшенням попиту на товар, різким нарощуванням продажів і прибутку. Стадія зрілості пов'язана з падінням темпів зростання продажів уповільненням зростання прибутку, додатковим збільшенням витрат на маркетингові заходи. Стадія насичення охоплює період життя товару, в якому скорочуються темпи зростання продажів і стабілізується прибуток. Остання стадія - спад, характеризується різким зниженням, як продажів, так і прибутку.

Ф-ії цін:

Розподіл і перерозподіл. Ціни виступають інструментом розподілу і перерозподілу національного доходу між різними групами населення, фондами накопичення і споживання, регіонами, різними формами власності, галузями економіки, її секторами.

Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення необхідної прибутковості (прибутковості) кожному нормально працюючому продуценту, посереднику і безпосередньому продавцю товарів виробничого та споживчого призначення.