Ізоляційні матеріали мінерального походження

До ізоляційних матеріалів мінерального походження належать шлаки, пінобетон, піноскло, мінеральна вата, мінеральна пробка, керамзитобетон та ін. Ці матеріали мають підвищену об’ємну масу і теплопровідність, що знижує їхні теплоізоляційні властивості. Позитивні властивості цих матеріалів – вогнестійкість, біостійкість і довговічність.

Мінеральна вата виготовляється з розплавлених доменних шлаків у вигляді дуже тонких, безладно розташованих ниток, між якими знаходиться багато повітря, що знижує коефіцієнт теплопровідності цього матеріалу. Основний недолік мінеральної вати  крихкість.

Мінеральна пробка виготовляється у вигляді плит з мінеральної вати, що розпушують, просочують бітумною емульсією, а потім формують і сушать у печах. Ці плити мають низький коефіцієнт теплопровідності і широко застосовуються для ізоляції холодильних камер.

Піноскло  пористі склоблоки, виготовлені з бою скла, що под­рібнюють і змішують з порошкоподібним наповнювачем (деревним вугіллям, вапняком). При нагріванні такої суміші до 800 – 900 °С скло розплавляється. Наповнювач при цьому виділяє газ, завдяки чому скляна маса стає пористою. Ці блоки визначаються значною механічною міцністю і майже не зволожуються.

Керамзитовий гравій  матеріал, отриманий зі спеціальних сортів глини, нагрітої до 800 °С.

Керамзитобетон  це бетон з великим вмістом наповнювача  керамзитового гравію. Керамзитобетон виготовляють у вигляді панелей. Він має достатню міцність і застосовується для виготовлен­ня перегородок у камерах.

Синтетичні ізоляційні матеріали

До синтетичних ізоляційних матеріалів належать міпора, полістирол, пінопласт і ін.

Міпора  пористий білий матеріал у вигляді плит. Це отверділа спінена маса, що складається з мочевиноформальдегідної смоли і піноутворювача. Плити мають малу об’ємну масу і хороші теплоізо­ляційні властивості.

Недолік міпори  мала механічна міцність і гідроскопічність. Застосовується для ізоляції торгового холодильного устаткування.

Полістирол  одержують шляхом полімеризації з мономера стиролу, виготовленого з бензолу. Матеріал водо- і морозостійкий, не гниє, легко обробляється і не має запаху.

Пінопласт ПХВ-1 виготовляють із поліхлорвінілової смоли. На вигляд це тверда піна із замкненої дрібнопористою структурою. Має достатню міцність, після видалення з полум’я не горить. Розміри плит 500x500 мм, товщина 40 – 50мм.

Пінополістироли одержують полімеризацією стиролу, який виготовляють з бензолу і етилену із застосуванням хлориду алюмінію шляхом нагрівання під тиском.

Нині використовують пінополістирол ПСБ-С, який одержують із пластичних гранул суспензійного полістиролу і легкокиплячого газоутворювача (ізопентон, хлористий метил чи фреони) у присут­ності води і емульгатора. Пінополістирол ПСБ-С  важкозаймистий, після видалення з вогню не горить. Пінополістироли випускають у вигляді плит довжиною 900 мм, шириною 600 мм і товщиною 50 і 100 мм.

Пінополіуретани виготовляють з поліуретанових смол, застосо­вують під час ізоляційних робіт. На ізольовану поверхню його можна наносити шляхом напилювання. За один прохід пульверизатора утво­рюється шар ізоляції товщиною 15–25 мм. Одержана ізоляція – міцна, має теплозахисні властивості. У місці стикання пінополіуретану з ізольованою поверхнею утворюється плівка з пароізоляційними властивостями. Пінополіуретани можна наносити на будь-яку поверхню.

Найбільш перспективними є самогасні пінополістироли ПСБ-С і пінополіуретан ППУ-3с.