- •3.13.1. Планування холодильних камер
- •3.13.2. Ізоляція холодильних камер
- •Ізоляційні матеріали органічного походження
- •Ізоляційні матеріали мінерального походження
- •Синтетичні ізоляційні матеріали
- •Паро- і гідроізоляційні матеріали
- •3.14. КОлориСтИчний розрахунок і вибір холодильного устаткування
- •3.14.1. Розрахунок устаткування для холодильних камер закладів ресторанного господарства
- •3.15. Основні правила обслуговування і техніки безпеки
- •Підтримання технологічних параметрів холодильних установок
- •Обслуговування холодильних установок
- •Засоби безпеки при експлуатації холодильних установок
- •3.16. Ваш домашній холодильник
- •Раціональне харчування родини в... Холодильнику
Паро- і гідроізоляційні матеріали
Як пароізоляційні матеріали у холодильній техніці застосовують бітуми, бітумні емульсії, бітумні мастики, рулонні матеріали, оздоблювальні плитки.
Бітум продукт перегонки нафти. Виготовляють п’ять марок з різною температурою розм’якшення. Для ізоляції холодильних камер застосовують бітум марок III, IV, V. Розплавлений бітум наносять на поверхню в один чи кілька шарів. Одночасно використовують як речовину, що склеює.
Рубероїд це рулонний гідро- і пароізоляційний матеріал. Виготовляють його з цупкого картону, двічі просоченого бітумом і посипаного мінеральним порошком.
Толь виготовляють з тонкого рулонного картону, просочують кам’яновугільною смолою і посипають з обох сторін піском.
Пергамін толевий картон, просочений нафтовими смолами.
Технічні характеристики деяких ізоляційних матеріалів наведені у табл. 3.37.
Таблиця 3.37
Матеріал |
Щільність, кг/м2 |
Коефіцієнт теплопровідності, Вт/мград |
Коркові плити |
160–350 |
0,40–0,06 |
Торфоплити |
200–250 |
0,08–0,09 |
Мінеральна пробка |
250–350 |
0,07–0,09 |
Мінеральна вата |
150–250 |
0,046–0,06 |
Піноскло |
200–400 |
0,12–0,15 |
Пінопласт ПХВ-1 |
100–130 |
0,038–0,040 |
Пінопласт ПС-1 |
25–30 |
0,038–0,040 |
Керамзитобетон |
700–800 |
0,18–0,020 |
Керамзитовий гравій |
300–400 |
0,10–0,12 |
Міпора |
15–25 |
0,046–0,060 |
Деревні обпилювання |
250–300 |
0,09–0,12 |
Шлак казановий |
800–1000 |
0,23–0,3 |
Бітуми |
950–1000 |
0,29–0,35 |
3.14. КОлориСтИчний розрахунок і вибір холодильного устаткування
Теплопритоки в холодильні камери визначають шляхом колористичного розрахунку у найбільш спекотну пору року при максимальному добовому надходженні продуктів.
При виконанні колористичного розрахунку враховують: приплив тепла через зовнішні будівельні загорожі Q1; теплопритоки від продуктів при їхньому охолодженні Q2; теплопритоки при вентиляції камер Q3; теплопритоки при експлуатації камер Q4.
Теплове навантаження на устаткування камер визначається як сума окремих теплопритоків
Qзагал. = Q 1+ Q2 + Q3 +Q4, Вт. (3.62)
Теплове навантаження на компресор – це сума теплопритоків, що надходять у камери, і теплопритоків, що надходять до трубопроводу, який з’єднує випарник з компресором
Qком. = Qзаг + Qвт ,Вт, (3.63)
де Qвт. втрати в системі, приймаються у розмірі 5– 7% від Qзаг. при безпосередньому охолодженні камер.
Теплопритоки через зовнішні будівельні загорожі визначаються за формулою
Q1=FK(tз– tкам) Вт, (3.64)
де F – поверхня, через яку відбувається теплопередача, м2; К – коефіцієнт теплопередачі загорожі, Вт/м2град; tз – температура зовнішнього повітря, оС; tкам – температура камери, оС.
Розміри кожного розрахункового елемента камери визначаються за їхньою довжиною, висотою, шириною, за будівельними кресленнями.
Коефіцієнт теплопередачі залежить від конструкції загорожі (стіни, підлоги, перегородки), її матеріалу і товщини кожного шару.
Температура зовнішнього повітря – це температура найбільш спекотливого місяця року за кліматичним довідником.
Теплопритоки від продуктів визначаються за формулою
, Вт, (3.65)
де Gпр. – добове надходження продукту, кг/доба; спр – теплоємність продукту, кДж/кгград.; Gт – вага тари, кг/доба; ст – теплоємність тари, кДж/кгград; t1 температура продуктів, що надходять, ос; t2 температура охолоджених продуктів ос; 3,6 – коефіцієнт переведення Дж/год у Вт.
Маса металевої і дерев’яної тари приймається рівною 10% від маси упакованих продуктів, а скляної тари – 100%.
Теплоприток при вентиляції камер визначається за формулою
, Вт, (3.66)
де V – об’єм камери, м3; α – кратність вентиляції камер (від одного до трьох обмінів на добу); ρ – щільність повітря в охолоджуваному приміщенні, кг/м3; iз – теплоємність зовнішнього повітря, кДж/кг; iкам– теплоємність повітря в камері, кДж/кг.
Щільність і теплоємність повітря визначаються за діаграмою вологого повітря відповідно до заданих температур і відносної вологості повітря в камері.
Під час обслуговування камер у них надходить тепло при відкриванні дверей. У малих і середніх закладах ресторанного господарства всі теплопритоки вважають рівними 30%, на великих – 10% теплопритоку через зовнішні загорожі.
Результати колористичного розрахунку заносять у таблицю теплопритоків по окремих камерах і установці в цілому.