Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
metodichka_Istoriya_ukrayinskoyi_kulturi_2011_l...docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
26.08.2019
Размер:
637.72 Кб
Скачать

Образотворче мистецтво: іконопис, фреска, мозаїка.

У мистецтві Київської Русі, поряд з архітектурою, значного розквіту набуває монументально-декоративний живопис. Живописні зображення в храмах були своєрідною Біблією для тих, хто не знав грамоти. Візантійський живопис поширився в Київській Русі в Х ст. у формі монументальних стінних розписів (фресок) і мозаїк. Оздоблення Десятинної церкви започатковує київську мистецьку школу. Мозаїки Десятинної церкви не збереглися, а від фресок залишилися лише уламки.

Мозаїки і фрески Софіївського собору в Києві належать до найвизначніших пам’яток українського і світового мистецтва. Вціліла лише третина всього живопису (260 м2 мозаїк і близько 3000 м2 фресок). Мозаїчна палітра нараховує 177 відтінків. Фрески мали як релігійний сюжет, так і цілком світський зміст.

З середини ХІІ ст.. в самостійних князівствах – Київському, Чернігівському, Переяславському, Галицькому та Волинському – створюються місцеві самобутні художні школи. Фресковий живопис повністю замінює настінну мозаїку.

Окрім монументального, на Русі значного розвитку набуло й станкове малярство. Станкове мистецтво – це термін, яким позначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер (щодо доби Київської Русі – то це іконопис). Наприкінці ХІ ст.. склалася київська школа іконопису. Визначним майстром цього мистецтва був чернець Києво-Печерського монастиря Алімпій (Олімпій, Аліпій), який освіту художника здобував, за твердженням літопису, в Царгороді. Алімпій розмальовував Успенський собор Києво-Печерської лаври, виконував багато замовлень від князів та бояр. За легендою, йому допомагали навіть самі ангели. Окрім Алімпія, літопис зберіг для нас ім’я ще одного художника – Григорія. Серед ікон ХІІ ст.. привертає увагу ікона “Ярославська Оранта”, присвячена Діві Марії. Поширення набули ікони “Георгія-воїна”, “Дмитра Солунського”, “Архангела”. У цей період з’являються ікони із зображенням перших руських святих – Бориса і Гліба.

Традиції Києва поширюються на іконописні школи Галицько-Волинського князівства та інших руських земель. Прикладом може бути ікона “Волинської Богоматері” (ХІІІ ст..), виявлена на Волині в Покровській церкві м. Луцька.

Великою славою користувалися київські ювеліри за своє витончене карбування, золочення, гравірування, техніку емалі та зерні. Це знамениті київські “зміївники”, лунниці, колти, оздоблені зерню або емаллю, вироби художнього ремесла Русі, що у значній кількості вивозилися за кордон. Речі, виготовлені у Києві, Галичі, Чернігові та в інших містах, трапляються під час розкопок в усіх європейських країнах.

Отже, якщо у часи Володимира і Ярослава нова культура, активно утверджуючи себе, прагнула промовляти мовою монументальних архітектурних образотворчих форм, то в останню третину ХІ – на початку ХІІ ст. образотворча мова стає більш динамічною, здатною виражати багату асоціаціями думку. Утверджується смак до вишуканих рафінованих форм.

Театральне мистецтво. Музика. Танок.

У добу Київської Русі театральне мистецтво найповніше втілювалося в народному і так званому княжому, дружинному театрі. Народний театр здобув найширше вираження у весільній народній обрядовості. Княжий театр спирався на лицарську пісню, маючи за основу два елементи: речитатив та величання. Тематично княжий театр користувався мотивами оборони батьківщини, служби князеві, помсти за покривджених, лицарської честі. З занепадом давньої держави княжий театр передає народному театрові своїх персонажів: “князь”, “княгиня”, “бояри”, “дружба” (дружина – військо) тощо.

Музичне мистецтво в добу держави Київська Русь розподілялося на три групи: музика народна, княжих салонів і церковна. Археологи під час розкопок знайшли музичні інструменти: гудки, гуслі, пищалі, сопілки, костяні кастаньєти, дерев’яні труби, бубни і різні свирілі.

Із уведенням християнства на Русі поширився хоровий спів - одно- і багатоголосий. Наші пращури знали нотну систему, так звану крюкову, що засвідчує високий рівень розвитку давньоруської музичної культури.

Танці доби Київської Русі виконувалися в супроводі співу, музики та плескання в долоні. Загальнонародні танці відбувалися піл час бенкетів, весіль. вечорниць, на свята русалій, тобто вночі на Івана Купала.

Народні танці на Русі поділялися на три групи: хороводи, народний танець (група виконавців поділялося на пари) і сольний танець.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]