Питання для контролю знань

1. Які історичні події негативно вплинули на культурний розвиток українських земель у XIV - XVI ст.?

2. Розкажіть про діяльність братств. У яких містах були засновані братства? Яким було коло їхньої діяльності?

3. Ким і коли була заснована Острозька академія? Хто викладав у цьому навчальному закладі? Яку мету ставили перед собою засновники академії?

4. Хто і коли заснував Києво-Могилянський колегіум? Які предмети викладалися в цьому навальному закладі? Яке значення мав цей навчальний заклад для духовного життя України?

5. Що ви знаєте про розвиток книгодрукування? В яких містах були засновані друкарні? Які книги видавалися в цих друкарнях?

6. Розкажіть про особливості архітектури того часу.

7. Що знаєте про розвиток іконописання в цей період?

8. Розкажіть про розвиток музичної культури в період XIV – першої половини XVIІ ст..

МОДУЛЬ 2. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В XVII - XXI СТ.

Лекція 5

Тема: Стильові і жанрові особливості образотворчого мистецтва другої половини XVII - XVIII ст.

План

1. Козацтво як явище історії та культури.

2. Нові процеси в духовному житті: реформація церкви та освіти,розвиток науки.

3. Українське бороко як нове світовідчуття і нове мистецтво.

4. Специфіка національного варіанта бароко в літературі, театрі і музиці.

5. Еволюція образотворчого мистецтва.

Література

10. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. – К.: МАУП, 2002. – 256 с.

11. Греченко В.А., Чорний І.В. та ін. Історія світової та української культури. – К.: Літера, 2000. – 464 с.

12. Історія української культури / за ред. І. Крип'якевича. - К.: Либідь, 1994. – 656 с.

13. Культурология /под ред. А.А.Радугина. М.: Центр, 1996. - 400 с.

14. Левяш И.Я. Культурология: Курс лекций. – Минск: НТООО «ТетраСистемс», 1998. – 544 с.

15. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К.: Артек, 1999. – 728 с.

16. Теорія та історія світової і вітчизняної культури / Горбач Н.Я., Гелей С.Д., Російська З.П. та ін. – Львів: Каменяр, 1992. – 166 с.

17. Українська культура: історія і сучасність / за ред. С.О. Черепанової. – Львів: Світ, 1994. – 456 с.

18. Чорненький Я.Я. Культурологія. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 392 с.

Мета: Розвинути уявлення про становлення і розвиток науки,сприяти збагаченню власної духовної культури шляхом самоосвіти; систематично працювати над вдосконаленням культурно-освітніх знань.

студенти повинні знати:Загальні відомості про культурно-історичний процес.Провідних діячів науки і культури, які визначили характер і особливості культури доби козатчини.Найважливіші етапи в розвитку вчених української инауки.

студенти повинні вміти: Аналізувати культурний розвиток культури доби козатчини. Розрізняти особливості світобачення цієї культурно-історичної епохи. Аналізувати культурний розвиток України в другій половині ХVІІ - ХVІІІ ст.., давати порівняльну характеристику вітчизняної та зарубіжної культури.

Козацтво як явище історії та культури.

На межі XVI і XVII століть у суспільне і духовне життя України наче увірвався вітер змін. Буквально на очах одного-двох поколінь іншими тавали політичні реалії, спосіб життя, спосіб мислення. Все те, що торувало собі дорогу у XVI столітті, проросло і задіяло. Звичайно, картина українського світу, яку бачимо в ці віки, формувалася впродовж попередніх часів, однак надзвичайно багато заважила Хмельниччина — як загальнонаціональне піднесення, пов´язане з визвольною боротьбою, що підняло Україну з колін і відродило смак до політичної і культурної творчості. Виникло нове, відповідне часові світовідчуття. Змінився менталітет українців, бо став відчутним зв´язок часів: Україна — правонаступниця Київської Русі — відновлювала свою державність, школу, мову, храми. Її художній геній породжував літературу, музику, живопис і архітектуру, в яких риси європейського Нового часу поєдналися з національною специфікою і проблематикою. І все це стало можливим завдяки зрослій вазі й авторитетові, а відтак і діяльності козацтва. Ці роки Україна жила як самостійна держава: обраний гетьман правив із радою старшини й військовою радою всім краєм. Україна поділялася на полки (їх було по вісім на правому і лівому берегах Дніпра, пізніше, коли правобережна Україна відійшла під Польщу і спустіла, на лівобережній стало десять). Кожний полк поділявся на сотні, до яких належали міста, містечка, села. У кожній сотні козаки, що жили в тій сотні, обирали сотника. Козацтво протягом півтора століть відігравало не тільки визначну політичну роль доблесного захисника волі і прав українського народу, а й сили, що яскраво виявила себе у культурній розбудові держави. Саме з козацького середовища вийшла нова провідна верства, нова національна аристократія, нова інтелігенція, яка взяла на себе і утвердження власної державності (вся гетьманщина і особливо Богдан Хмельницький), і розвиток освіти, спорудження та реконструкцію храмів, будівництво громадських споруд, опікування мистецтвом тощо. Прагнення надолужити втрачене Україною за роки колоніального існування спонукало багатьох діячів епохи до активності в галузі культури. Чимало хто з козацької старшини, наприклад, захопився організацією шкіл і майстерень при монастирях. Їх добробут швидко зростав завдяки потужній економічній підтримці козацтва. Почалося ж з того, що у 1620 р. до Київського братства записався уславлений козацький гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, а з ним і все Військо Запорізьке. Ставши ктитором (попечителем) Києво-братського монастиря, гетьман найперше подбав про створення при ньому школи. За прикладом гетьмана кожен козацький воєначальник ставав ктитором якогось монастиря, церкви і дарував кошти на будівництво іконописних та ремісничих майстерень. У цих умовах — боротьби за незалежність, за розбудову державності і культури — змужнів інтелект нації, зродилася когорта видатних її діячів. Крім уже згадуваних, це й Михайло Дорошенко, Кшиштоф Косинський, Іван Сулима, Пилип Орлик, Петро Могила, Іван Мазепа, були й інші особистості ренесансного масштабу. Саме козацькі часи в історії України називають добою Бароко (з великої літери, як Ренесанс, Просвітництво), маючи на увазі не лише мистецький стиль, а значно ширше духовне поняття: світовідчуття. Українське Бароко виявилося співзвучним історичному часові, що переживав народ, і тому так повно виразило і його філософію, і психологію, й естетику. Більш того, національний варіант бароко в Україні прямо називають "козацьким". Які є для цього підстави? По-перше, саме козацтво того часу було носієм нового художнього смаку. По-друге, воно виступало в ролі основного і багатого замовника. По-третє, козацтво мало власне творче середовище. По-четверте, воно виступало творцем художніх цінностей. Серед них маємо: козацькі думи, пісні, поеми, козацький танок, портрет, ікони, козацькі собори. Лише з 20-х років XVIII ст. починається повільний "процес забування" воєнних часів, починаються роздуми і висновки про війну як справу нехристиянську, згубну. Значною мірою це, напевне, пов´язано з участю в імперських війнах. Тим більше, що російський уряд робив все для знищення свого недавнього союзника — козацтва — перед закріпаченням українських селян: 1720 року з´являється перший указ проти української мови; 1764 р. касують гетьманство; 1775-й — зруйнування Січі, 1783 р. — жалувана грамота дворянству і запровадження панщини. Українське козацтво сходило з історичної сцени в стані глибокого розчарування. Це передає поезія, живопис XVIII ст. Наприклад, портрети братів Івана та Якова Шиянів, датовані 1784 p.: вони відмовлялися йти на службу до царя, не поступилися своєю приналежністю до запорожців. І тримаються на портретах так впевнено і гідно, наче нічого не змінилося в їх житті. Та "зраджують" очі — в них глибокий сум і задума. З огляду на історію і культуру XVII—XVIII століть є всі підстави гадати, що саме з козацькою ідеологією свободи будь-що, розкутості сил, волі, суто козацького виклику різним темним (що ототожнювалися з ворожими) силам пов´язаний весь процес перегляду духовних цінностей і життєвих орієнтирів, що тривав у цей час, вся копітка і грандіозна за масштабом зробленого діяльність видатних людей і, врешті-решт, всього українського народу.