10.Правила побудови статистичних таблиць

Статистичні таблиці – спосіб раціонального, наочного, систематизованого викладу та аналізу цифрових характеристик суспільних явищ і процесів.

Статистичні таблиці дають змогу найбільш стисло, компактно, без будь-яких зайвих пояснень викласти зведену обробку статистичних матеріалів. За рахунок того, що об’єкти та їх показники розташовують за певною системою, яка дає змогу внести їх назви у вигляді заголовків, досягають переваги наочності.

За логічним змістом статистична таблиця розглядається як „статистичне речення”. Статистичним підметом називають те, про що йдеться в таблиці (тобто об’єкт дослідження: перелік елементів сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали). Статистичний присудок – це числові підсумки, які характеризують статистичний підмет (тобто система показників).

У підприємницькій діяльності використовують різні таблиці, які залежно від побудови статистичного підмета, поділяються на:

1) прості – в них підмет не поділяється на окремі групи, а становить перелік будь-яких об’єктів чи територіальних одиниць;

2) групові – коли підмет поділяється на окремі групи за однією з істотних ознак. З таких таблиць дістають більше інформативного матеріалу порівняно з текстом для аналізу досліджуваних явищ, що зумовлено утворенням у їхньому підметі груп за певною ознакою;

3) комбінаційні – статистичний підмет поділяється за двома або більше ознаками, взятими у комбінації.

Статистичний присудок, об’єктивно перебуваючи в діалектичному взаємозв’язку із статистичним підметом, має бути представлений таким чином, аби за допомогою системи його показників можна було б одержати повну характеристику виділених груп, охарактеризувати їх істотні особливості.

Показники в присудку розташовують у логічній послідовності. Присудок таблиці має бути не набором випадкових цифр, а певною системою думок, висловлених мовою цифр.

11. Визначення, властивості та відмінність абсолютних і відносних статистичних показників. Навести приклади абсолютних і відносних величин

Абсолютні величини – це показники, які виражають розміри суспільно-економічних явищ і процесів в конкретних умовах місця і часу. Визначають їх методами статистичного спостереження і зведення вихідної інформації. Абсолютні величини широко використовують для аналізу та прогнозування.

В статистиці розрізняють наступні типи абсолютних величин:

1) за способом вираження розмірів досліджуваних явищ:

– індивідуальні – характеризують кількісні ознаки окремих одиниць сукупності [наприклад, рівень виробітку окремого робітника за конкретний період];

– підсумкові – характеризують розмір ознаки сукупності, одержаної від додавання значень ознак окремих одиниць сукупності.

2) залежно від різних причин і завдань аналізу застосовують такі величини:

– натуральні – відповідають природним або споживчим властивостям предмета і виражаються у фізичних одиницях ваги, довжини тощо;

– умовно-натуральні – у разі виробництва однорідної, але не однакової продукції. Суть цього полягає в тому, що один з продуктів приймають за одиницю, решту порівнюють до нього на підставі обчислених коефіцієнтів [наприклад, завод виготовив 200 чотиривісних вагонів та 400 двовісних, то загальну кількість вагонів потрібно перерахувати у двовісні = 200 × 2 + 400 = 800, оскільки один чотиривісний вагон дорівнює за своєю місткістю двом двовісним];

– вартісні – дають змогу узагальнити та зіставити різноманітні явища, їх застосовують при виробництві різнойменної продукції для визначення загального обсягу продукції.

Відносні статистичні величини – це показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічного життя. Їх визначають як частку від ділення двох абсолютних величин.

Відносні величини мають велике значення під час аналізу соціально-економічних явищ, оскільки абсолютні величини не завжди дають змогу правильно оцінити явища з огляду на їхню динаміку, склад, інтенсивність поширення тощо.

Відповідно до цих завдань виділяють наступні види відносних величин:

1. Відносна величина виконання договірних зобов’язань – показник, що визначають ділення обсягу договірних зобов’язань на осяг зобов’язань, передбачених договором;

2.Відносна величина динаміки – показник, який виражає ступінь зміни явищ у часі;

3. Відносна величина структури – показник, що характеризує склад досліджуваної сукупності [наприклад, чисельність міського населення = 34,8 млн. чол., а сільського – 16,5 млн. чол. База порівняння – чисельність сільського населення. Відносна величина координації – 34,8 / 16,5 = 2,1. Це означає, що чисельність міського населення більш ніж у два рази перевищує чисельність сільського населення];

4. Відносна величина порівняння – співвідношення однойменних величин різних об’єктів;

5. Відносна величина порівняння зі стандартом – співвідношення фактичних значень показника з певним еталоном – стандартом, нормативом, оптимальним рівнем;

6. Відносна величина інтенсивності – показники, які характеризують ступінь поширення, розвиток явища в певному середовищі[наприклад, забезпеченість лікарями на 1000 осіб, забезпечення підприємствами громадського харчування на 10000 осіб, захворюваність чи злочинність на 100 осіб тощо].