60. Історія виникнення та розвитку укр. Радянського зак-ва

Вчені аграрники це питання умовно поділяють на 3 етапи історії розвитку АПУ: Перший етап- до 1917р: становлення селянського(колгоспного) с/г та агр. зак-ва слід вважати 1861р. у Рос імп – селяс реф.. Кріпосне право було скас нормами Заг уложення від 19 лютого 1861р, що скл з 20 окремих правових актів. На терит У пошир лише 9 актів, напр., загальне уложення про селян, що вийшли із кріпацької залежності. Специфіка розвитку агр. відносин в У поляг в тому, що зосередж зем в руках селян відбув в прихованій формі. В подальшому ініціатором агр. реф. був Столипін. Метою цієї агр. реф. було здійснення таки заходів: вихід селян із общини, закріп за ними землі у приватну власність, створ хутірського госп-ва, встановл переселенської агр. політики. В цей період агр. зак-во – це розрізнені нпа, які було розкид по різних част Зводу Законів Рос імп. Це зак-во збереглось до поч. лютн револ 1917р.

Другий етап – агр. зак-во доби Укр рев 1917 – 1921. У зв з лютневою револ в У 3 березня 1917р утвор Укр Центральна Рада. Ця Рада 3-м Універсалом проголосила створ УНР та скас прив вл на поміщицькі землі.

У 1918р. до влади прийшов Уряд Директорії. Було видано Декларацію, якою надав пр. першочергового наділення землею в основному тим селянам, які пішли у військо Петлюри для боротьби з гетьманатом.

Третій етап – встановленн я укр. радянс агр. зак-во. Першим осн нпа радян вл по регул агр. відносин – Полож про соціалістичний землеустрій та про заходи переходу до соц. землеробства.

Значна увага приділ с/г виробничим комунам, тобто закладена колгоспна модель як різновид держ госп-в.

Протягом 1922-1923р прийн статути нових с/г формувань – артілей, тов. по спільному обробітку зем.

В 1924р прийн Пост ЦВК і РНК СРСР «про с/г кооперацію».

Було створ Всеукр спілку с/г колективів. Примірним статутом 1935р члени артілей було наділено правами мати зем діл 0, 25-0,5 га, в окремих місцях до 1 га. Пізніше прийн Пост про видачу с/г артілям держ актів на довічне користування землею. В 1969 році прийнято новий примірний статут колгоспу, що мав силу юр акта, бо був затвердж Пост ЦК КПРС і Радою Мін СРСР.

В 1988р прийнято Зак «про кооперації СРСР» На підставі цього зак прийнято новий примірний статут колгоспу.

61. Умови для настання дисцип відповідальності членів с/г п-ва коопер типу та які заходи стягнення можуть застосовуватись

Підставу дисциплінарної відповідальності становить дисциплінарний проступок.

Дисцип проступок має місце за умови протиправності та винності діянь правопорушника, які повинні бути встановлені як юр факти. Коло протиправних діянь, вчинення яких тягне дисцип відпов, визнач в Статуті і Правилах внутр розпорядку кожного окремого КСГП. Ними є: недодержання Статуту, Правил внутр. розпорядку п-ва або його виробничого підрозділу; невиконання рішень заг зборів, правління п-ва, розпоряджень служб осіб; порушення виробничої та трудової дисципліни (запізнення, невихід на роботу без поважних причин, самовільне залишення роботи, поява на роботі в нетверезому стані тощо); невиконання без поважних причин обов'язкового мінімуму трудової участі в громадському вир-ві; недбале ставлення до колективного майна; самовільне використання техніки та ін. майна п-ва в особистих інтересах; недодерж встановлених норм і правил техніки безпеки, протипожежних заходів та ін порушення.

Юр можуть бути визнані лише ті факти, що встановлені правлінням і загальними зборами КСГП.

Протиправними є дії, вчинені з порушенням установлених правовими нормами трудових обов'язків. Бездіяльність — це невчинення дій, що їх працівник мав учинити відповідно до своїх трудових обов'язків і посадового становища.

До випадків протиправної бездіяльності можна віднести несумлінне, недбале ставлення до своїх службових обов'язків із боку керівників і спеціалістів. Скажімо, зберігання в не придатному для цього приміщенні зерна та ін продуктів, що призвело до їх псування; невжиття своєчас заходів до організації боротьби зі шкідниками с/г культур.

Для визнання вчиненого діяння дисцип проступком орган управління КСГП повинні встановити вину правопорушника як юр факт, тобто визначити, чи вчинено даний проступок умисно, чи з необережності. Коли буде встановлено, що особа, яку притягають до відповідальності, вчинила проступок, знаючи про наслідки своєї поведінки, і нічого не зробила, аби їм запобігти, а навпаки, бажала їх настання, робиться висновок, що дане протиправне діяння вчинено умисно. Якщо порушник не передбачав наслідків свого проступку і не бажав їх настання, хоча повинен був їх передбачити, або ж передбачав, але легковажно сподівався їм запобігти, робиться висновок, що таке протиправне діяння вчинено з необережності.