1. Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки.

Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень ок­ремими економічними суб'єктами — мікросистемами (індивідами, під­приємствами, організаціями, домашніми господарствами), гир прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких можна знайти альтернативне використання, а на підставі економічних моделей пояснює, як поводять себе споживачі і виробники як основні суб'єкти ринкового механізму виробництва і споживання благ, яким чином забезпечується часткова та загальна рівновага на товарних та ресурсних ринках.

Мета дисципліни полягає у формуванні знань щодо поведінки економічних суб'єктів у ринкових умовах, наданні універсального ін­струментарію для обґрунтування і прийняття оптимальних господарчих рішень за наявних обмежених ресурсів та альтернативних можливостей їх використання.

2. Предмет та концептуальні основи мікроекономіки.

Мікроекономіка вивчає поведінку індивідуальних госпо­дарських суб'єктів в різних ринкових структурах.

Центральними суб'єктами мікроекономічних досліджень є спо­живач і фірма Споживач - це фізична особа, представник домогосподарства, який на ринку готової продукції виступає як основний покупець споживчих товарів, що поставляються фірмами, а на ринку ресурсів - як про­давець факторів виробництва, якими володіє, найчастіше - як продавець ро­бочої сили, а в мікроекономічній термінології - фактору "праця". Доходи споживача, його смаки та уподобання, його рішення відносно набору товарів у споживчому кошику формують попит, який певним чином впливає на рин­кову ціну та обсяги виробництва фірм.

Об'єктом вивчення мікроекономіки є поведінка мікроекономічних суб'єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізації рішень відносно вибору і використання обмежених ресурсів з метою одержання яко­мога більшої вигоди.

Поведінка мікроекономічного суб'єкта розглядається як динамічне явище, яке зазнає впливів різних сил. Вона повсякчас змінюється. Досліджуючи не­скінченно малі зміни поведінки, вчені визначають оптимальні кількісні хара­ктеристики вибору обсягів споживання чи виробництва.

Чимало рішень, які приймає окремий індивід, впливають не лише на його становище, але й на становище інших людей та їх рішення. У переважній бі­льшості випадків люди реалізують свої рішення через взаємодію з іншими людьми, і основною формою цієї взаємодії є ринок. Мікроекономіка розгля­дає ринок як спосіб організації економічної діяльності людей, як механізм координації їх рішень.

Вивчаючи свій предмет, мікроекономіка спирається на ряд базових понять і припущень, основні з яких розглянемо детальніше.

6. Закон спадної граничної корисності блага. Перший закон Госсена. Корисність U (Utility) - це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та по­слуг.

Корисність збільшується, якщо збільшується кількість това­ру, що споживається. У цьому випадку зростає загальна ко­рисність. Але зростання загальної корисності уповільнюється зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що змен­шується додаткова, або гранична, корисність.

Гранична корисність MU (Marginal Utility)— це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається (графік 3.1).

Таким чином, між кривими сукупної та граничної корисності існує геоме­тричний зв'язок:

• крива сукупної корисності досягає максимального значення в точці, де гранична корисність рівна нулю;

■ величину граничної корисності показує кут нахилу кривої сукупної_корисності ;

■ за від'ємних значень граничної корисності крива TU відхиляється донизу, але цей відрізок (його показано пунктиром) не включається у функцію корисності.

Гранична корисність блага спадає, тобто корисність кожної наступної одиниці блага, яку одержуємо в даний момент, менше корисності попередньої одиниці - перший закон Госена.

Споживач купує товари до точки, де Р = MU. Криву MU можна інтерпретувати як криву попиту на товар

Q = f(Р)