4. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.

Термін "корисність" економісти вживають для позначення того стану задоволення або насолоди, який отримують люди від споживання товарів або послуг. Вперше цей термін ввів англійський філософ і соціолог Джемері Бентам (1748-1832), який вважав, що такі слова як "задоволення", "задоволеність" або щастя дуже маловиразні для того, щоб передати усю силу його власного бачення максимального блаженства.

Таким чином, корисність є метою споживання. Але корисність - поняття індивідуальне, суб'єктивне і не має єдиного кількісного виміру. Корисність - це властивість товару задовольняти потреби споживача. Воно не тотожне поняттю "користь". Є речі, які не мають практичної користі, але мають корисність. Наприклад, картини.

Корисність речі суттєво відрізняється для різних людей. Окуляри мають велику корисність для людини з порушеним зором і зовсім непотрібні людині, яка має хороший зір.

Для викладення теорії вибору споживача та інших досліджень корисності представниками кардинал істської школи, які стоять на позиції того, що корисність можна виміряти кількісно, запропонована одиниця виміру "ютіль" від англійського слова utility - корисність.

В такому випадку можна говорити про те, що рівень корисності людини, яка споживає набір із п товарів у кількості Х₁,Х₂,Х₃,...,Х_n, можливо виразити функцією корисності

К=f(Х1,Х2,ХЗ,...,Хп).

Корисність характеризує принциповий момент у поведінці споживача, який вибирає для себе той чи інший набір благ. Вона є критерієм відбору, показує, наскільки потрібний той чи інший об'єкт вибору цьому економічному суб'єкту за даних умов, тобто показує, до чого прагне споживач у кожній ситуації. Таким чином корисність можна розглядати як цільову функцію дій споживача в процесі вибору, кількісне значення якої він прагне максимізувати. По суті функція корисності - це деяка форма вираження упорядкованості переваг споживача.

Коли споживання інших товарів залишається на постійному рівні, а споживання товару X зростає, то загальна корисність споживача також зростає. Але функція корисності у цьому випадку буде нееластичною, тобто в міру насичення потреби в товарі X задоволення від споживання кожної наступної одиниці цього товару падає.

Для визначення додаткової корисності, яка додається кожною окремою одиницею (порцією) товару, введемо поняття "гранична корисність" (ГК). В англомовній літературі ГК скорочено позначається MU (marginal util­ity).

Гранична корисність будь-якого блага визначається приростом су­купної корисності, яку одержує споживач внаслідок споживання наступної одиниці цього блага.

5. Потреби, види потреб. Економічні блага.

Загалом потреба — це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її жит­тєдіяльність та поліпшує її.

Отже, потреба — категорія, що відбиває ставлення- людей, а звідси і поведінку, до умов їх життєдіяльності. Структура потреб велика. Крім економічних потреб, існує низка інших — культур­них, політичних, ідеологічних, національних і т. ін.

Економічні потреби — це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і во­лодіти такими умовами.

Отже, потреби мають об'єктивно-суб'єктивний характер.

Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб'єктами і об'єктами.

За суб'єктами потреби поділяють на:

• індивідуальні, колективні та суспільні;

• домогосподарств, підприємств і держави;

• суспільно-економічних класів і соціальних груп. За об'єктами потреби класифікуються так:

♦ породжені існуванням людини як біологічної істоти;

♦ матеріальні і духовні;

♦ першочергові і непершочергові.

На рис. 2.3 показано ієрархію потреб, яку запропонував А. Маслоу, відповідно до їх вагомості.

У самовираженні

/(саморозвиток і самореалізація)^

У повазі (самоповага, визнання, статус)

Соціальні потреби

(потреба соціального контакту, любов, відчуття духовної близькості)

Потреби в безпеці та захисті

(надійність доходів, робочого місця,

забезпечення старості, захист у разі непрацездатності,

чисте повітря, чисті продукти)

Фізіологічні потреби

(голод, спрага, одяг, житло)

За ступенем реалізації потреби в матеріальних благах і пос­лугах можна класифікувати як дійсні, платоспроможні і перс­пективні.

Дійсні потреби в основному відповідають рівню розвитку ви­робництва відповідних благ і можуть бути задоволені.

Платоспроможні потреби людина може задовольнити відпо­відно до власних доходів і рівня цін.

Перспективні потреби — це такі потреби в матеріальних бла­гах і послугах, які породжені сучасним рівнем розвитку економі­ки і виробництво яких лише починає освоюватися.

"Благо" - поняття більш широке, ніж поняття "товари і послуги". То­вари і послуги можна одержати лише шляхом купівлі - продажу, у той час як споживання блага не завжди пов'язане з обміном.

Блага бувають індивідуальними, які привласнюються кожним, хто може заплатити за певну їх кількість, а також суспільними, які використовуються лише колективно, а споживачі прямо не сплачують за користування ними (наприклад, збройні сили, міліція, маяки, світлофори). Блага також поділя­ються на природні або вільні та економічні.

З економічними благами пов'язане фундаментальне припущення про обмеженість або рідкісність ресурсів. Необмежені природні ресурси, такі як сонячне тепло, повітря, вода в ріках та морях, доступні для всіх і не мають цінності. Обмежені ресурси мають цінність, вони купуються і продаються, тому і називаються економічними. Основна супереч­ність у суспільстві - це суперечність між обмеженістю ресурсів і необме­женістю людських потреб. Тут мова йдеться про абсолютну потребу як бажання людини. Задоволення однієї потреби викликає іншу потребу, вищу. Але внаслідок обмеженості ресурсів перед кожним індивідом постає про­блему вибору: щоб одержати потрібне благо, людина змушена відмови­тись від іншого блага.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ІСПИТУ