2.2. Концепт ‘Бог’
Концепт ‘Бог’ є значущим для людської свідомості, а тому є предметом численних наукових досліджень. На мовознавчому ґрунті його аналізували такі науковці як О. Потебня, М. Бойс, Ф. Уілрайт, Дж. Лакофф, А. Бабушкін, О. Калькова тощо.
Як зазначають О. Потебня та М. Бойс, концепт ‘Бог’ сходить до вірувань представників давніх культур (зокрема, протоіранців), які уособлювали те, що тепер ми назвали б абстракціями, і вважали б їх могутніми, всюдисущими божествами. В цілому, „малі” боги – це „природне або соціальне явище, якому надають особливого значення. Божество – це не особа, яка має власне ім’я, це саме явище, його суть, його внутрішня сила”[5, с. 25]. В кінцевому підсумку, постійні предикати божества стають і його сутністю, і його ім’ям. Дві точки зору дають діаметрально протилежні відповіді на питання про появу концепту ‘Бог’: біблійна традиція цілком приписує це ініціативі Бога як першопричині всього сущого: „Все, що людина знає про Бога, було свого часу відкрито їй Богом же”. Прихильники другого погляду стверджують, що концепт ‘Бог’ – звичайний концепт культури, процес появи і розвитку якого підпорядковується законам функціонування всіх концептів культури.
Більшість якісних характеристик концепту ‘Бог’, за твердженням Ф Уілрайта, сягають архетипових праформ – символів. Зміст символу служить планом вираження для іншого змісту. Символи, які стоять за відповідними лексемами („світло”, „батько”, „слово”, „вода”) – (Світло – символ знань, істини, слави; Батько – символ люблячого і турботливого правителя; Вода – символ очищення і підтримки життя; Слово – символ совісті та істини) є метафоричними символами, тому що базуються на схожості функцій конкретного і абстрактного елементів символічного змісту) [42, с. 87].
Дж. Лакофф пропонує певну класифікацію прототипів, в яку входять:
типові приклади;
соціальні стереотипи – загальноприйняті в суспільстві поверхневі думки про людей та явища;
ідеали – абстрактні ідеальні зразки, які не є типовими представниками категорії;
зразки – окремі члени категорії, що дають уявлення про категорію вцілому;
породження – прототипи, на основі яких визначаються або породжуються інші члени категорії;
приватна модель, через яку сприймається вся категорія;
характерний приклад.
Виходячи з пропонованої Лакоффом класифікації прототипів: „Бог – Пан і Творець всього світу” можна віднести до розряду „типових прототипів”, тобто таких, використання яких зазвичай не усвідомлюється [29, с. 25].
О. К. Калькова зазначає ,що Концепт ‘Бог’ є базовим культурним концептом, на основі якого формулювалась свідомість людини: „У моєму розумінні Бог – це щось таємниче, що вбирає в себе уявлення про душу, соборність, доброту, відкритість, щирість. Отже, концепт ‘Бог’ відбиває ментально-психологічну специфіку та ціннісну орієнтацію усього народу” [19, с. 45].
За класифікацією А. П. Бабушкіна, концепт ‘Бог’ відноситься до абстрактних концептів, тобто до таких, „які є у свідомості, але яких немає фізично, це концепт, який представляє певну „цінність” або „антицінність”, проте якої не можна побачити або відчути” [4, с. 112].
На думку К. Юнга у світі немає жодної суттєвої ідеї без її історичних праобразів,і всі вони сягають „архетипічних праформ” або „архетипів”, що лежать в їхній основі. За твердженням К. Юнга, концепту ‘Бог’ у християнстві передує культурний архетип Трійця [48, с. 283]. Основним сакральним значенням міфологічної трійці є „досконале число, повний набір”, „модель дії, яка має початок, середину і кінець” тощо [48, с. 286]. Вже на примітивному рівні розвитку релігії зустрічаються божественні тріади: „розстановка за тріадами – архетип релігійної історії, який склав початкову основу християнської Трійці”, де „явно яскраво виражена тенденція до встановлення всередині тріад відомих споріднених зв’язків” [48, с. 287]. К. Юнг не стверджує, що такі божественні тріади примітивних релігій обов’язково послугували прямим, безпосереднім архетипом або джерелом християнської ідеї.
На рівні уявлення концепт ‘Бог’ може бути чуттєво-наочним образом, розумовою картинкою, заснованою на мальовничому (ікона) або скульптурному зображенні Бога у Східній чи Західній релігійній традиції. Концепт ‘Бог’ також може бути представлений у вигляді сценарію, наприклад, християнська історія життя Христа на землі: народження, духовне зростання, хрещення, служіння, смерть, воскресіння, служіння в небесному храмі. Концепт ‘Бог’ як концепт високого рівня складності та абстракції також існує як комплексна, узагальнена розумова одиниця – гештальт. Гештальтне подання концепту як найвищого ступеня пізнання підкреслює цілісність складного образу, який можна звести до суми своїх ознак.
Мовний матеріал, який репрезентує концепт ‘Бог’ у сучасних поетичних текстах, має дві виразні особливості: в одних конструкціях (які є, переважно, реченнями) ‘Бог’ виступає суб’єктом дії, наприклад: плаче Божий син, в інших (переважно, словосполучення) Бог є об’єктом спостереження: до новонародженого Бога радості (). Аналіз засвідчив переважання конструкції першого типу.
Дослідження дієслівного оточення при імені концепту дало змогу виявити три головні когнітивні ознаки , якими автори концептуалізують цю реалію дійсності, це:
1. Бог означений,як той, хто має (14%): Стало ж у Бога міді (У Бога є мідь); на мідь невразливу нему плавильні у Бога (У Бога нема плавильні на мідь); сурми Господньої тон чекать, пересохши ротом (У Бога є сурма,Бог – спасіння, О. Забужко).
2. Бог означений, як той, хто може бути (28%): Розп’ятий казав (Бог був розп’ятий, О. Забужко); до новонародженого Бога радості (Бог може бути новонародженим); де б народився Божий син (Бог може народитися); народжується бог погідний (Бог може народжуватися); молився самотній Бог (Бог може молитися, може бути самотнім, Г. Крук); мій Бог – недомовлене слово (Бог може бути словом); Бог – це усе (Бог може бути усім); мій Бог – це просвітлений Домінус (Бог може бути просвітленим); кров’ю вбитого Бога (Бог може бути вбитим); своїм болючим Богом (Бог може бути болючим, М. Макуха); Бога – дитини ( Бог може бути дитиною, М. Бойко).
3.Бог означений, як той, хто діє (58%): І знов не прийшов месія (Бог – субконцепт); Світло з Твого чола (Бог дарує світло, надію); І ось цього мені не однімуть ніякі богове (Боги можуть одбирати в людей деякі речі); Тільки ж, Господи, не обмани (Бог може обманути, О. Забужко); Буває, Господь сотворить когось (Господь сотворяє когось); аж Господь на техогляді глянеться – не пропустить (Господь може здійснювати „техогляд” людини); плаче Божий син (Бог може плакати); Бог заспівує двічі (Бог може заспівувати); дивився у дзвіниці Бог (Бог може дивитися, Г. Крук); Спустився Месія (Субконцепт Месія – Бог може спуститися); хто йде сюди, чи не Бог? (Бог може йти, М. Макуха); Бог людськими шляхами пройшов із нами (Бог може проходити поряд); З’ява Бога (Бог може з’явитися); сам Господь завітає (Бог може завітати куди – небудь); дасть Господь (Бог може щось дати); Бог іде (Бог може йти); Дай Бог (Прохання.Бог може давати); Бог надію приніс (Бог може приносити надію); Бог боронить (Бог може боронити, М. Бойко).
Як бачимо, третя група є чисельнішою і найяскравіше представляє ознаку дієвості, з якою пов’язують Бога у своїй свідомості мовці.
Розглядаючи поезії О. Забужко, Г. Крук, М. Макухи та М. Бойко,слід зупинитися на тому, что автори характеризують концепт ‘Бог’ з точки зору культури. Аналізуючи поезії,можна зробити так звану концептуальну діафрагму дослідження концепту ‘Бог’, яка складається з ядра, ближньої , дальньої та крайньої периферій.
Ядро концепту ‘Бог’ подає уявлення про Бога, як про особу нетлінну, яка наділена рисами людини. Він може плакати: плаче Божий син; може дивитися: дивився у дзвіниці Бог (Г. Крук); може боронити: Бог боронить; може з’явитися: з’ява Бога (М. Бойко), також він може бути вбитим, просвітленим, болючим, може бути словом, усім: кров’ю вбитого Бога; мій Бог – це просвітлений Домінус; своїм болючим Богом; мій Бог – недомолвлене слово; Бог – це усе (М. Макуха). Бог може бути самотнім,може молитися: молився самотній Бог (М. Макуха). Концепт Бог репрезентований у поезіях вільними словосполученнями.
Ближня периферія концепту ‘Бог’ містить уявлення про Бога як про учасника комунікації, до якого звернене прохання людини щось дати,або здатність пробачати,або захисту та допомоги. Ближню периферію репрезентують такі когнітивні ознаки концепту:
– до Бога звернена комунікація людини: і жаль було,мій Господи,так жаль; поможи, о Боже, цей хрест нести; дам тобі,Боже,днесь всіх народів та мов; і Господа не просити простити тебе за любов тобою убиту (О. Забужко); дай же, Боже; о дай, Боже; дай, Боже; дай нам, Боже; дай, Бог(М. Бойко).
– Бог може обманути: Тільки ж, Господи, не обмани (О. Забужко).
Цей складник концепту репрезентований у поезіях вільними словосполученнями апелятивного характеру.
Дальня периферія концепту ‘Бог’ представляє собою Бога який постає для нас народженням світла, яке дає надію на завтрашній день. Автори подають такі когнітивні ознаки концепту:
– Бог може бути народженим: до новонародженого Бога радості; де б народився Божий син; народжується Бог погідний (Г. Крук); Бог народився у цьому світі; Бога-дитини (М. Бойко); розп ятий казав (О. Забужко).
– Бог може дарувати надію: світло з Твого чола (О. Забужко); дасть нам Господь надію; Бог приніс надію (М. Бойко).
Крайня периферія концепту ‘Бог’ – це уявлення про Бога як про особу, яка є наближенням до людини через призму її уяви. Бог є приналежним людині: ти і є мій Господь; Бог не прийшов: і знов не прийшов месія; Бога можна бачити і уявляти через різні знаки: я бачу у свічаді знак хреста (О. Забужко); Бог можна уявити,він може спуститися: й уявила, як спустився Месія з небес (М. Макуха).
Бог не може бути пізнаним до кінця, він не є частиною якої-небудь схеми більш високого порядку. Бог унікальний, ні з чим незрівнянний, неопізнаний, нематеріальний.
Концепт ‘Бог’, будучи культурною універсалією (як центр всіх світових релігій), відбиває базові цінності у галузі культури, релігії,моралі і моральності, що склалися ході розвитку цивілізації.Його зміст обумовлено етно – та соціокультурною специфікою тієї картини світу,частиною якої він є. А також можна вивести „об’єднану внутрішню форму” аналізованого концепту:
Мал. 1.2.
