12. Розвиток віл-інфекції у світі

ВІЛ/СНІД - нова інфекційна хвороба, яка характеризується переважним ураженням імунної системи та розвитком опортуністичних інфекцій і пухлин. Вона швидко поширюється по планеті. Збудником є Т ВІЛ-1 - вірус імунодефіциту людини, який зумовлює вибіркове ураження Т-хелперів. В останні роки відкрито ВІЛ-2.

ВІЛ-інфекція та СНІД є однією з найважливіших проблем сучасності. На даний час у світі не має жодної країни, якої б не торкнулася ця проблема. Кількість людей, які живуть з ВІЛ, продовжує збільшуватись, незважаючи на існування ефективних методів та засобів профілактики. Особливістю ВІЛ-інфекції є багатогранність її впливу на медичні, демографічні, соціально-економічні і навіть політичні аспекти суспільства. Приблизно 45 мільйонів людей є ВІЛ-інфікованими, 25 мільйонів померли від захворювань та ускладнень, визванихСНІДом, 50% людей, які живуть з ВІЛ - це жінки, 50% відсотків усіх нових випадків інфікування ВІЛ становлять молоді люди у віці від 15 до 24 років, Кожного дня у всьому світі помирає 8,000 людей від хвороб, пов’язаних з ВІЛ/СНІДом.

Особливістю поширення ВІЛ-інфекції є непомітне розповсюдження протягом багатьох років перед тим, як перші ознаки виявляються в регіоні або групі населення. Реальну загрозу для суспільства становить вихід епідемії ВІЛ/СНІДу за межі груп ризику. Останнім часом у світі намітилися позитивні результати глобальних зусиль щодо боротьби зі СНІДом, а саме зростаючий доступ до ефективних програм лікування та профілактики. Незважаючи на це, кількість людей, які живуть з ВІЛ, продовжує збільшуватися, збільшується і смертність від хвороб, пов’язаних зі СНІДом.

В багатьох країнах світу нові випадки інфікування ВІЛ значною мірою зосереджені

серед молоді (у віковій групі 15 – 24 років). Країни Африки на південь від Сахари, як і раніше, несуть основний тягар глобальної епідемії. У світі дві третини (63 %) усіх дорослих і дітей з ВІЛ живуть в країнах Африки на південь від Сахари з епіцентром у південній частині Африки. Останніми роками кількість людей, які живуть з ВІЛ, збільшилася в усіх регіонах світу. Найбільш помітне зростання відбулося в Східній Азії та у Східній Європі і Центральній Азії,

Особливістю сучасного етапу пандемії ВІЛ-інфекції є суттєве збільшення кількості випадків інфікування ВІЛ жінок репродуктивного віку і вагітних, що викликає цілий комплекс проблем, які пов’язані зі здоров’ям дітей, яких вони народили. Щоденно у світі народжується понад 1,5 тис. ВІЛ-інфікованих дітей, щороку – понад 300 тис.

За темпами поширення ВІЛ-інфекції Україна зараз посідає одне з перших місць у світі.

13. Основні властивості збудника ВІЛ-інфекції

Вірус Імунодефіциту Людини (ВІЛ) відомий з початку 80-х років ХХ століття. На сьогодні відомо 2 типи вірусу: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, які різняться будовою та властивостями. ВІЛ-1 присутній майже у всіх випадках зараження; ВІЛ-2 – менш агресивний, повільно розвивається в організмі, менш руйнує імунну систему, рідше передається від матері до дитини.

ВІЛ-інфекція - тривала інфекційна хвороба, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та характеризується прогресуючим ураженням імунної системи.Неліковане захворювання, викликане ВІЛ, починається з інфікування, після якого часто виникає "гострий ретровірусний синдром", після чого захворювання прогресує до пізньої стадії поширеної ВІЛ-інфекції. Коли людина інфікується ВІЛ, вірус починає руйнувати імунну систему, яка відповідає за захист організму від захворювань. Цей процес невидимий. Людина, яка живе з ВІЛ, може виглядати і почувати себе задовільно.У дорослих процеспрогресуваннязахворювання триває в середньому близько 10 років. Почавши з моменту інфікування, вірус неперервно й швидко реплікується та мутує, унаслідок чого збільшується різноманітність вірусу, він підлягає еволюції у результаті природнього відбору. В осіб, заражених ВІЛ, часто має місце тривалий період клінічної латентності, однак вірус ніколи не перебуває в дійсно латентному стані, а активно розмножується. Вірусне навантаження є найвищим у лімфатичних вузлах та інших органах, що мають лімфоїдну тканину. З інфікування також починається ураження імунної системи. Повільно, але неухильно руйнуються незамінні компоненти імунної системи господаря, і на певному етапі виключається розвиток ефективної імунної відповіді не лише щодо ВІЛ, але й щодо інших збудників. Настає фаза опортуністичних інфекцій та злоякісних пухлин, які характеризують синдром набутого імунодефіциту (СНІД). У результаті ускладнень, спричинених опортуністичними інфекціями та/або злоякісними захворюваннями, настає смерть зараженої ВІЛ людини.

Вірус ВІЛ чутливий до таких зовнішніх факторів: - висока температура, висушування, ультрафіолетове проміння, дезінфекція. Дуже стійкий до низьких температур.

Головна мішень вірусу - це клітини імунної системи Т-лімфоцити, а саме Т-хелпери. ФукнкціяТ-хелперів – передача сигналу іншим клітинам імунної системи про те, що в організм потрапляють чужородні елементи. Без такого сигналу імунна система не може реагувати на інфекцію. На поверхні Т-хелперів є рецептори, які оптимально підходять до рецепторів імунодефіциту, завдяки яким вони потрапляють до середини клітини, яка стає інфікованою і перестає виконувати свої ф-ї. Продовж певного часу організм відновлює загиблі клітини. З часом організм виснажується, к-тьТ-хелперів зменшується, к-ть вірусних клітин збільшується, таким чином розвивається імунодефіцит.