19. Сучасні підходи до лікування віл-інфекції

ВІЛ-інфекція – тривала інфекційна хвороба, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та характеризується прогресуючим ураженням імунної системи Антиретровірусна терапія (АРТ) дає змогу відновити функцію імунної системи, знизити частоту захворюваності та смертності, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією, подовжити життя ВІЛ-інфікованих, підвищити його якість. АРТ призначають на підставі лабораторних і клінічних показників, відповідно до класифікації ВООЗ. Мета АРТ: продовження життя та підвищення його якості.

Основними завданнями АРТ є максимально можливе зменшення вірусного навантаження на якомога триваліший термін, для того щоб:зупинити прогресування захворювання, не допустити або затримати появу резистентності вірусу, знизити частоту передачі ВІЛ. Для отримання клінічного ефекту антиретровірусні препарати потрібно вживати пожиттєво, оскільки вони не здатні вилікувати людину або елімінувати ВІЛ з організму хворого, а лише пригнічують його реплікацію.Для застосування в лікуванні ВІЛ/СНІДу рекомендують високоактивну АРТ (ВААРТ): призначення декількох (як мінімум, трьох) препаратів одночасно. ВААРТ знижує ВН до невизначуваного рівня та зменшує ризик розвитку лікарської резистентності.При ВІЛ/СНІДі не рекомендують проведення монотерапії (лікування одним антиретровірусним препаратом) через швидкий розвиток резистентності ВІЛ до лікарських засобів.

Антиретровірусна терапія (АРТ) дає можливість відновити функцію імунної системи, знизити захворюваність та смертність, пов'язану з ВІЛ-інфекцією, продовжити життя ВІЛ-інфікованих, підвищити якість життя. АРТ повинна стати невід'ємним компонентом програми надання комплексної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, поряд із профілактикою та лікуванням опортуністичних інфекцій і паліативною допомогою.

Механізм дії АРТ: АРТ-препарати діють на ферменти, що забезпечують створення нових поколінь вірусу. Не на всі ферменти можуть впливати віруси. Перерви або припинення прийому препаратів призводять до поновлення розвитку вірусу

Завдання спеціаліста – формування прихильності до АРТ

20. Загальна характеристика українського законодавства у сфері віл/сніДу

В Україні з моменту загострення проблеми епідемії ВІЛ/СНІДу на початку 1990-х років держава, розуміючи важливість і глобальність ситуації, постійно вживає заходів, спрямованих на стабілізацію становища. Першим і найважливішим кроком на цьому шляху є створення і постійне вдосконалення відповідної нормативно-правової бази, яка могла б регулювати такі суспільні відносини, де фігурує ВІЛ-позитивна або хвора на СНІД людина. Законодавство України у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ, інших нормативно-правових актів. Найактуальнішим завданням законодавства у контексті проблеми ВІЛ/СНІДу є недопущення дискримінації і стигматизації ВІЛ-позитивних і хворих на СНІД людей та захист їхніх законних прав і свобод, оскільки через недостатню поінформованість суспільства з питань ВІЛ/СНІДу на практиці відомі непоодинокі випадки негативного ставлення до ВІЛ+ осіб. Чинне законодавство України у сфері ВІЛ/СНІДу ставить перед собою завдання щодо поліпшення якості життя ВІЛ-позитивних і хворих на СНІД людей, забезпечення безперешкодного доступу до лікування і позалікарняного догляду, а також надання такій категорії людей додаткових прав і пільг.