21.Ключові положення Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення»

Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» відповідно до норм міжнародного права визначає порядок правового регулювання діяльності у сфері профілактики, лікування, догляду і підтримки, необхідних для забезпечення ефективної протидії поширенню хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини, та відповідні заходи щодо правового і соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ. Закон складається з 5 розділів. Розділ 1 «Загальні положення» містить у собі статті про визначення термінології (ВІЛ; СНІД; люди, які живуть з ВІЛ; ВІЛ-інфікована особа тощо), про принципи протидії поширення ВІЛ / СНІД, законодавче забезпечення захисту громадян від ВІЛ /СНІД, державні гарантії протидії поширення ВІЛ /СНІД. У розділі «Умови та порядок виявлення ВІЛ-інфекції. Наданнямедичноїдопомоги ВІЛ-інфікованим. Реєстрація, облік ВІЛ-інфікованих та здійсненнямедичногонагляду за ними» розкриваються права осіб на тестування ВІЛ (добровільність та конфіденційністьтестування), облік т нагляд за хворими на ВІЛ. Такожвизначається процедура проведеннямедичногооглядубажаючих пройти тести на визначення ВІЛ /СНІД, заклади та лабораторії, якімають право проводитидіагностику ВІЛ. Такожцимрозділомвизначається право особи на повторнийогляд та анонімністьогляду. Цейрозділфіксуєобов’язковістьлабораторноїперевіркидонорськоїкрові та їїкомпонентів. Розділ ІІ визначаєобов’язкиосіб, якіживуть з ВІЛ, їхреєстрація та медичнадопомогаїм. У розділі ІІІ розкриваються права та соціальнийзахист людей, якіживуть з ВІЛ та їхсімей. Тут фіксується право на нерозголошенняінформації про діагноз ВІЛ та визнанняцієїінформації як лікарськоїтаємниці; визначаєтьсярівність перед законом осіб, якіживуть з ВІЛ та заборона їхдискримінації, захист права на працю; відшкодуванняшкодизавданоїздоров’юлюдини при зараженні ВІЛ; закріплюється право ВІЛ+ дітей на державнущомісячнудопомогу. 4 розділцього закону розкриває право на соціальнийзахистосіб, умовипраціякихмаютьпідвищенийризик до інфікування ВІЛ (право на додатковувідпустку, надбавку до зарплати, пільги при виході на пенсіютощо). 5 розділрозкриваєособливостівідповідальності (адміністративної та кримінальної) за порушеннязаконодавства у сферізапобіганняпоширення ВІЛ-інфекції.

22. Мета та принципи добровільного консультування і тестування на віл-інфекцію

Послуги ДКТ - добровільне консультування у вигляді надання консультативної допомоги з медичних, психологічних, юридичних тощо проблем, медичної, соціальної та інших видів допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров'я, інших державних і комунальних установах, організаціях та закладах, медичних закладах інших форм власності, об'єднаннях громадян та тестування на ВІЛ-інфекцію у державних і комунальних закладах охорони здоров'я, що мають обладнані спеціальні лабораторії, акредитовані у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Метою ДКТ є надання добровільної консультативної допомоги населенню стосовно шляхів поширення ВІЛ-інфекції та профілактики інфікування, сприяння прийняттю добровільного інформованого рішення щодо тестування на ВІЛ, визначення ВІЛ-статусу людини, підтримка подальшої безпечної щодо інфікування ВІЛ поведінки, отримання своєчасної медичної допомоги: обстеження на туберкульоз, інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), опортуністичні інфекції та їх лікування, своєчасний початок антиретровірусної терапії (АРТ), профілактика вертикальної трансмісії ВІЛ, послуг з планування сім'ї та всебічної підтримки (в тому числі за принципом "рівний-рівному"). ДКТ є ключовим компонентом програм профілактики та здійснення лікування і догляду за хворими на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Принципи ДКТ (відповідно до рекомендацій ВООЗ та ЮНЕЙДС) - це обов'язкові мінімальні вимоги до процедури консультування і тестування, що передбачають: Добровільність (Тестування для виявлення ВІЛ-інфекції може бути проведено тільки після усвідомленої та добровільної згоди пацієнта. Це означає, що пацієнту надано зрозумілою для нього мовою у доступній формі достатньо інформації, він зрозумів позитивні та негативні наслідки виявлення свого ВІЛ-статусу, дав письмово підтверджену згоду на проходження тестування або відмовився від нього чи відклав своє рішення щодо його проходження без будь-якого примусу. Тиск або примушення до проходження тестування неприпустимі. Добровільність передбачає також відсутність примусу щодо прийняття рішення стосовно зміни ризикованої поведінки особою, яка звернулась за послугами ДКТ. ), конфіденційність (Інформація, яка стала відома консультанту чи особі, яка проводила тестування, під час надання послуг ДКТ (факт звернення особи, зміст отриманих послуг, дані про особисте життя пацієнта, контактні реквізити, результати тесту тощо), є конфіденційною. Ця  інформація може бути передана законним представникам неповнолітнього або недієздатного пацієнта, закладам охорони здоров'я, органам прокуратури, слідства, дізнання, суду у випадках, передбачених законами України. Перед- та післятестове консультування, а також повідомлення про результат тесту слід здійснювати з дотриманням конфіденційності. Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням службових або професійних обов'язків, тягне за собою кримінальну відповідальність ), анонімність (За бажанням пацієнта консультація та тестування можуть бути проведені анонімно, тобто без зазначення будь-яких даних, за якими може бути ідентифікована особа (паспортні дані, місце проживання тощо). У такому випадку ДКТ проводиться з використанням коду, який надається пацієнту для проходження консультування та тестування з отриманням його результатів), доступність та відсутність дискримінації (ДКТ повинне бути доступним всім, хто його потребує, без будь-якої дискримінації. Це включає: фізичну доступність - шляхом широкого (в усіх закладах охорони здоров'я незалежно від форм власності, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих учбових закладах, підприємствах, організаціях, установах, через засоби масової інформації тощо) розповсюдження інформації про заклади, які надають послуги з ДКТ (адреси, номери телефонів, режим їх роботи); економічну доступність: добровільне тестування повинно бути безоплатним для всіх пацієнтів. Широкому доступу до послуг ДКТ може сприяти залучення державних, комунальних установ, закладів та організацій, медичних закладів іншої форми власності, об'єднань громадян, що працюють з різними групами населення, у тому числі і з груп високого ризику інфікування ВІЛ програми зменшення шкоди тощо)), достовірність та повнота інформації (Кожному, хто має намір пройти тестування, необхідно запропонувати перед- та після тестове консультування, під час якого надати інформацію про мету та процедуру тестування, шляхи передачі, заходи та засоби профілактики ВІЛ-інфекції, можливі результати тесту, існуючі можливості отримання медичної, психологічної та соціальної допомоги тощо. Обсяг та форма представленої інформації мають бути достатніми для прийняття усвідомленого рішення про доцільність та необхідність тестування Пацієнтам як з позитивним, так і з негативним результатом тесту під час повідомлення про результат тесту в державному або комунальному закладі охорони здоров'я та післятестового консультування необхідно надати інформацію про служби медичної, психологічної, соціальної та юридичної допомоги та в разі необхідності направити до них), професійна та технічна досконалість (Консультанти повинні мати відповідну підготовку. Обладнання приміщення повинно сприяти забезпеченню якісного проведення ДКТ. Для проведення тесту на виявлення антитіл до ВІЛ використовуються лише зареєстровані та сертифіковані в Україні тест-системи), мобілізація ресурсів (Установи, організації та заклади, що надають послуги ДКТ, мають бути обізнані про наявні додаткові ресурси та співпрацювати з іншими установами, організаціями та закладами, що надають медичну, психологічну, соціальну, правову та інші види допомоги).