І частина

ТЕОРЕТИЧНІ

ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ

ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

тема значення й основи фінансового аналізу

При вивченні цієї теми студенти повинні:

• отримати уявлення про те, що являє собою фінансовий аналіз з наукової точки зору;

• зрозуміти, в чому полягає мета та завдання його про­ ведення;

• опрацювати основні методи та прийоми, що застосо­ вують при проведенні фінансового аналізу.

Ключові слова: фінансовий аналіз, баланс, фінансова звіт­ність, принципи фінансового аналізу, формалізовані методи, неформалізовані методи.

1.1. Теоретичні основи фінансового аналізу

Участь України у європейських та євроатлантичних інтегра­ційних процесах вимагає від фахівців економічного спрямування вміння кваліфіковано використовувати облікову інформацію в системі управління з метою проведення стратегічних змін у дія­льності підприємства. Для успішного розвитку суб'єкту господа­рювання, гармонійного забезпечення інтересів його власників, персоналу, інвесторів необхідно проводити постійний моніто­ринг його фінансового стану. Саме фінансові показники діяльно­сті підприємства є індикатором його конкурентоспроможності й ефективності господарювання в ринковій економіці. Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків сприяли

in

розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фі­нансовий аналіз.

Сутність фінансового аналізу полягає у підборі, систематиза­ції та вивченні даних про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізації коштів, необхідних для вико­нання запланованих завдань та погашення фінансових зобов'я­зань в процесі господарської діяльності підприємства. Досить ча­сто фінансовий аналіз називають аналізом балансу. Адже у свій час саме аналіз балансу і комерційна арифметика (у сучасному розумінні фінансовий менеджмент) були покладені в основу фі­нансового аналізу.

Родоначальником систематизованого фінансового аналізу мо­жна вважати француза Жака Саварі (1622—1690 pp.), який у своїй роботі «О совершенном купце» (La parfait negociant) пер­шим ввів поняття синтетичного й аналітичного обліку. Ідеї Сава­рі дещо пізніше знайшли своє відображення і були продовжені в роботі італійського бухгалтера Джузеппе Чербоні (1827—1917 рр.) «La ragioneria scientifica», опублікованої у Римі у 1886 році.

Сьогодні можна виділити п'ять основних самостійних напря­мків у фінансовому аналізі:

1. »Школа емпіричних прагматиків». Основним предметом досліджень представників цієї школи є аналіз кредитоспромож­ ності компаній. Цей аспект аналізу розглядався ними як найваж­ ливіший і базувався на показниках, які характеризують оборотні активи, власні оборотні активи, короткострокову кредиторську заборгованість.

2. «Школа статистичного фінансового аналізу». Родоначаль­ ником цього напрямку фінансового аналізу вважається Олек­ сандр Уолт, який у своїй праці, опублікованій у 1919 році обґру­ нтував необхідність розробки критеріїв кредитоспроможності. Ідея полягала у тому, що коефіцієнти, розраховані за даними фі­ нансової звітності, мають сенс лише тоді, коли існують критерії з граничними значеннями яких можна їх порівнювати. При цьому, передбачалося розробку нормативів робити у розрізі галузей, під- галузей і груп однорідних за масштабами підприємств шляхом обробки масивів вихідної інформації за допомогою статистичних методів. До сьогодні представники цієї школи розвивають ідеї Уолла, постійно удосконалюючи і уточнюючи критеріальні зна­ чення фінансових коефіцієнтів для підприємств різних сфер еко­ номіки та організаційно-правових форм бізнесу.

3. «Школа мультиваріантних аналітиків». Основною ідеєю цієї школи є побудова концептуальних основ фінансового аналі-

11

чу, які візуються па бсчумониому зв'язку окремих коефіцієнтів фінансового стану підприємства та ефективності його діяльності, а також показників, що дають узагальнюючу характеристику дія­льності компанії. При цьому, свою основну задачу представники школи вбачали саме у побудові системи взаємопов'язаних показ­ників, які комплексно характеризували б фінансово-господарську діяльність підприємства.

4. «Школа аналітиків, зайнятих прогнозуванням банкрутства компаній». Основна увага прихільниками вказаного напрямку приділяється перспективному, а не ретроспективному аналізу. На їх думку, аналізуючи фінансову звітність компанії можна пе­ редбачити можливе банкрутство і своєчасно розробити заходи щодо покращення фінансового стану аналізованого підприємст­ ва. Вагомий внесок у розвиток ідей цієї школи був зроблений Ед- вардом Альтманом, який розробив систему моделей для оцінки ймовірності банкрутства корпорацій США.

5. «Школа учасників фондового ринку». Незважаючи на відно­ сно невеликий період виділення цього напрямку фінансового ана­ лізу, сьогодні він активно розвивається. Широкі можливості мо­ білізації фінансових ресурсів на фондовому ринку обумовили не­ обхідність комплексного дослідження і теоретичного обґрунту­ вання питань, пов'язаних з інвестиційною привабливістю компа­ ній для визначення фактичного рівня та прогнозування рівня ефек­ тивності інвестування у цінні папери таких емітентів і оцінки пов'язаного з цим ризику.

Усі перелічені напрямки продовжують розвиватися і сьогодні, адже фінансовий стан підприємства і перспективи його зміни знаходяться під впливом не лише факторів фінансового характе­ру, але й зовнішніх, які динамічно змінюються.

Таким чином, фінансовий аналіз — це метод оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства. Його зміст ви­значається предметом, метою та завданнями, які він дозволяє вирішити.

Мета фінансового аналізу— інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні та прогноз­ні дані про фінансовий стан підприємства.

Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси та їх кру-гооборот у процесі фінансово-господарської діяльності.

Основними завданнями фінансового аналізу с:

♦ по-перше, виявити ступінь збалансованості між рухом ма­теріальних і фінансових ресурсів, оцінити потоки власного та по­зикового капіталу в процесі економічного кругообороту, спрямо-

12

ваного на отримання максимального або оптимального прибутку, підвищення фінансової стійкості;

• по — друге, він дозволяє оцінити правильність викорис­ тання грошових коштів для підтримки ефективності структури капіталу;

• по — третє, фінансовий аналіз дає можливість проконтро­ лювати правильність руху фінансових потоків підприємства, до­ тримання норм і нормативів використання фінансових і матеріа­ льних ресурсів, доцільність здійснення затрат.

У той же час завдання фінансового аналізу полягають в забез­печенні керівництва підприємства інформацією для прийняття управлінських рішень за такими напрямками діяльності підпри­ємства, як:

• фінансова (управління пасивами, забезпечення підприємст­ ва фінансовими ресурсами, визначення оптимального розміру, складу джерел фінансування);

• Інвестиційна (управління активами, розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу та структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів);

• операційна (управління фінансовими результатами діяльно­ сті, прибуткова поточна діяльність завдяки ефективному викори­ станню наявних ресурсів).

Процедурний бік методології і методики фінансового аналізу регулюють його основні принципи (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Принципи фінансового аналізу

Принцип періодичності дозволяє створити цілісне уявлення про динаміку фінансових коефіцієнтів шляхом проведення регу­лярного аналізу фінансової звітності підприємства (щокварталь­но, щорічно).

Точність фінансового аналізу полягає у правильному вико­ристанні існуючих методів та методик розрахунку фінансових

коефіцієнтів, що дозволить практично дослідити аналізований об'єкт.

Комплексний підхід до аналізу фінансово-господарської дія­льності підприємства полягає у всебічному охопленні всіх аспек­тів фінансово-господарської діяльності підприємства

Об'єктивність фінансового аналізу передбачає використання у якості інформаційної бази надійної і достовірної фінансової звітності, адже від цього значною мірою залежить якість опера­тивного та прогнозного аналізу результатів діяльності підпри­ємства.

Оперативність фінансового аналізу визначається впливом аналітичної інформації на прийняття управлінських рішень, що дозволить своєчасно розробити та вжити систему необхідних за­ходів для виправлення виявлених диспропорцій у стані господа­рюючого суб'єкта.