3.1. Система показників фінансового аналізу

Під фінансовим станом розуміють здатність підприємства фі­нансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціо­нування підприємства, доцільністю їх розміщення, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особа­ми, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким, кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність свідчить про його нормальний фі­нансовий стан, який залежить від результатів виробничої, комер­ційної та фінансової діяльності підприємства.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки та не допустити банкрутства підприємства необхідно добре знати:

• як управляти фінансами?

• якою повинна бути структура капіталу за складом та дже­ релами утворення?

48

• яку частку повинен займати власний капітал, а яку пози­ ковий?

Відповідь на ці запитання дає розрахунок певних показників У фінансовому аналізі використовується система показників, серед яких виділяють:

• абсолютні показники. їх використовують для кількісної оцінки параметрів об'єкта, який досліджується. Майже вся первинна ін­ формація, яка надходить з бухгалтерського обліку, характеризу­ ється абсолютними показниками. В економічному аналізі абсо­ лютні показники застосовуються у вартісному або натуральному вигляді;

• вартісні показники є більш універсальними, так як за їх до­ помогою можна оцінити загальний обсяг діяльності підприємст­ ва, його доходи, витрати, прибуток;

• застосування натуральних показників обмежується оцінка­ ми, що використовуються за видами продукції, матеріальних ре­ сурсів, наданих послуг;

• питомі показники характеризують співвідношення між аб­ солютними показниками. Наприклад, при співставленні обсягу випущеної продукції з середньою вартістю основних засобів обчислимо питомий показник «фондовіддача основних засобів», який буде свідчити про ефективність використання основних засобів;

• відносні показники є вторинними по відношенню до абсо­ лютних. Вони утворюються внаслідок обробки первинної еко­ номічної інформації за допомогою відповідних методичних прийомів економічного аналізу. Відносні показники структури характеризують співвідношення окремого показника з агрего- ваним (загальним) показником. До відносних показників стру­ ктури належать показники питомої ваги, які обчислюються у відсотках або у вигляді десяткозого дробу. Відносні показни­ ки динаміки характеризують відносне збільшення або змен­ шення показника звітного періоду порівняно з базисним пока­ зником (так розраховують темп приросту) або показник звіт­ ного періоду порівняно з базисним показником (темп росту). Відносні показники інтенсивності процесів відображають швид­ кість оборотності коштів, рентабельність, ліквідність активів тощо;

• фінансові коефіцієнти, які відображають інтереси і мету рі­ зних категорій споживачів та пов'язані із зміною абсолютних і відносних показників.

49

Таблищ 3.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОТРЕБ КОРИСТУВАЧІВ ІНФОРМАЦІЇ

Аналіз виробничої діяльності	Управління ресурсами	Дохідність	Прибутковість	Розподіл прибутку	Ринкові показники	Ліквідність	Фінансовий леверидж	Обслугову­вання боргу
Менеджери			Власники			Позичальники
Коефіцієнт прибутково­сті за вало­вим прибу­тком	Оборотність активів	Ставка до­хідності ак­тивів	Ставки до­хідності су­купного і ак­ціонерного капіталу	Дивіденди на акцію	Ціна і при­буток на ак­цію.	Коефіцієнт поточної лі­квідності	Частка бор­гу в активах	Коефіцієнт покриття процентних виплат
Рівень рен­табельності за чистим прибутком	Оборотність запасів	Обгрунту­вання інвес­тиційних проектів	Прибуток на акцію	Коефіцієнт виплати ди­відендів	Співвідно­шення рин­кової і бала­нсової вартості	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Частка бор­гу в капіта­лізації	Коефіцієнт покриття боргових зобов'язань
Аналіз ви­робничих витрат	Характерис­тика дебі­торської та кредиторсь­кої забор­гованості		Грошовий потік на ак­цію	Коефіцієнт покриття дивідендів	Відносні зміни цін	Ліквідаційна вартість під­приємства	Співвідно­шення пози­кового і власного капіталу	Аналіз гро­шових по­токів
Операцій­ний важіль	Використан­ня трудових ресурсів		Загальний прибуток на акцію	Співвідно­шення диві­дендів і ак­тивів		Характерис­тика грошо­вих потоків	Компроміс між ризиком та винагоро­дою
	Фондовід­дача основ­них засобів		Аналіз вар­тості підпри­ємства				Коефіцієнт покриття бор­гових зобо­в'язань

Класифікацію фінансових показників діяльності підприємства залежно від потреб користувачів інформації наведено в табли­ці 3.1 [62].

При оцінці фінансового стану підприємства застосовують ве­лику множину аналітичних коефіцієнтів. Розрахунок фінансових коефіцієнтів ґрунтується на визначенні співвідношення між окре­мими рядками звітності. Методика такого аналізу полягає у порі­внянні отриманих коефіцієнтів за звітністю підприємства із сере-дньогалузевими, оптимальними або аналогічними значеннями ді­яльності підприємства за ряд років. Найбільш важливими з них є показники, що характеризують:

а) майновий стан підприємства — це забезпеченість підпри­ ємства основними засобами, оборотними активами та відповід­ ними джерелами їх фінансування;

б) фінансову стійкість — це здатність підприємства відповіда­ ти за своїми боргами й зобов'язаннями і нарощувати економіч­ ний потенціал, результат його поточного, інвестиційного, фінан­ сового розвитку;

в) ліквідність — це вимір можливостей підприємства зі сплати заборгованості шляхом перетворення його майна на гроші;

г) платоспроможність— це міра покриття підприємством по­ зикового капіталу;

д) прибутковість — це співвідношення прибутку із вкладеним капіталом;

є) ділову активність — це міра ефективності використання на­явних активів (майна), ресурсовіддачі, трансформації активів, ефективності використання капіталу.

Групування фінансових коефіцієнтів за змістовною ознакою представлено на рис. 3.1. Застосування фінансових коефіцієнтів дає можливість порівнювати показники підприємства за різні періоди; з іншими підприємствами галузі або навіть різних га­лузей діяльності, наприклад, коли мова йде про становище під­приємства на ринку цінних паперів. Досить широко користу­ються аналітичними показниками для визначення узагальню­ючого показника фінансового стану і за цим критерієм — рей­тингу підприємства.

Економічна сутність та методика розрахунку вказаних показ­ників, їх нормативне та критичне значення докладніше розкрито у відповідних темах навчального посібника.

51

Показники		Показники				Показники		Показники		\ Показники
майнового		ділової		Показники		фінансової		ліквідності пла-		■ дохідності
стану		актифвності		рентабельності		і сталості		тоспроможності		акцій
1	t	\	f	\	г	\	і	\	і	1	f
• частка основних		■ коефіцієнт		■ рентабельність		Коефіцієнти:		Коефіцієнти:		■ дохід на акцію;
засобів у валюті		трансформації;		продажу;		■ автономії;		■ абсолютної лік-		■ дивіденд на ак-
балансу;		■ оборотність обо-		■ рентабельність		■ концентрації по-		відності;		цію;
■ коефіцієнт зносу		ротних активів;		основних засобів;		зикового капіталу;		• проміжного по-		■ дивідендний
основних засобів;		■ оборотність дебі-		■ рентабельність		■ фінансової залеж-		криття;		дохід;
■ коефіцієнт онов-		торської заборгова-		оборотних акти-		ності;		■ загальної ліквід-		" коефіцієнт ко-
лення основних		ності;		вів;		■ заборгованості;		ності;		тирування акцій;
засобів;		■ оборотність запа-		■ рентабельність		■ фінансування;		■ співвідношення		■ ціна акції;
■ коефіцієнт ви-		сів;		трудових ресур-		■ забезпеченості		дебіторської і кре-		■ дивідендна до-
буття основних за-		■ тривалість опера-		сів;		оборотних активів;		диторської забор-		хідність акції
собів;		ційного циклу;		■ рентабельність		■ забезпеченості за-		гованості; і
• коефіцієнт мобі-		■ тривалість фінан-		капіталу;		пасів;		■ ліквідності запа-
льності активів;		сового циклу;		■ рентабельність		■ забезпеченості то-		сів;
■ коефіцієнт реаль-		■ період окупності		[ власного капіталу;		варів;		■ ліквідності кош-
ної вартості і запасів		капіталу;		■ рентабельність		• маневрування;		тів у розрахунках;
у валюті балансу;		■ оборотність влас-		власного оборот-		■ довготермінового		■ загальний показ-
■ коефіцієнт спів-		ного капіталу;		ного капіталу;		залучення коштів;		ник платоспромо-
відношення активів		■ фондовіддача;		ч рентабельність		■ інвестування;		жності
		■ коефіцієнт сталос-		перманентного		■ маневреності вла-
		ті економічного рос-		капіталу;		сного оборотного
		ту		■ рентабельність		капіталу;
				авансованого ка-		■ фінансової стійко-
				піталу;		сті;
				1 ■ окупність витрат;		■ короткострокової
				| " рентабельність		заборгованості

Рис. 3.1. Групування фінансових показників за змістовною ознакою

3.2. Основні етапи та напрями проведення фінансового аналізу

Залежно від користувачів інформації та джерел інформації фі­нансовий аналіз поділяють на внутрішній та зовнішній.

Основний зміст зовнішнього аналізу — надання інформації численним користувачам (інвесторам, акціонерам, банківським установам, органам державної статистики, податковим органам, діловим партнерам, урядовим органам, страховим компаніям, ау­диторським фірмам та ін.) про прибутковість діяльності підпри­ємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, ринкову стійкість. Аналітичні показники розрахову­ють за даними публічної звітності підприємства. Оскільки зовні­шній аналіз базується на обмеженій кількості інформації про дія­льність підприємства, то він не дає змоги розкрити всі причини успіху або невдач підприємства.

Результати внутрішнього фінансового аналізу призначені для керівництва підприємства. Основним його змістом є: фактор­ний аналіз прибутку (збитку); рентабельності; собівартості виро­бництва; реалізації за видами продукції, товарів; витрат; пошук точки беззбитковості; оцінка рівню фінансової незалежності та платоспроможності, ділової активності та ймовірності банкрутст­ва підприємства.

Залежно від поставленої мети і термінів проведення аналіз по­діляють на:

• ретроспективний— це аналіз діяльності підприємства за минулі періоди;

• прогнозний — він спрямований на оцінку очікуваної фінан­ сової стабільності, платоспроможності, забезпеченості фінансо­ вими ресурсами та ефективності їх використання у прогнозова­ ному періоді;

• порівняльний аналіз — він дає можливість порівняти діяль­ ність аналізованого підприємства і потенційних ділових партне­ рів, конкурентів;

• оперативний — дає можливість контролювати фінансові по­ казники впродовж звітного періоду, зокрема— рівень плато­ спроможності підприємства, стан розрахунків тощо.

Основні етапи аналізу фінансової звітності представлено на рис. 3.2.

Перший етап аналізу передбачає збір необхідних джерел ін­формації (облікової, звітної, запланованої, нормативно-правової

53

та ін.) та приведення її до порівняного вигляду. При цьому обов'язково слід провести коригування показників балансу на ін­декс інфляції (таблиця 3.2).

Перший етап	*	Збір і підготовка вихідної інформації
		статистична інформація і т. п.)
Другий етап	>	Аналітична обробна (розрахунок показників)
Третій етап	"	Інтерпретація результатів

Четвертий етап

Висновки і рекомендації

Рис 3.2. Основні етапи аналізу фінансової звітності

Таблиця 3.2

КЛАСИФІКАЦІЯ РІВНІВ ІНФЛЯЦІЇ

Зміна цін за рік, %	Індекс інфляції за рік, раз	Рівень інфляції
1	1,01	Низька
10	1,1	Повзуча
100	2,0	Галопуюча
1000	11,0	Гіперінфляція
10 000 і більше	101,0	Суперінфляція

Інформація фінансової звітності підприємства звітного пері­оду повинна бути порівняною з відповідними показниками звіт­ності попередніх років через зміни в обліковій політиці, законо­давчих актах, інфляції і т. п. Наприклад, вплив зміни рівня цін на фінансовий стан підприємства залежить як від самого ступе­ню зміни рівня цін, так і від структури активів і пасивів балан­су. Хоча темпи інфляції останнім часом не високі, однак перед­бачити їх рівень на майбутнє досить важко, оскільки інфля­ція — це проблема і економічна, і політична, і міжнародна. Від­повідно до міжнародних стандартів аналіз за цих умов має сенс лише тоді, коли інформація звітності виражена в одних одини­цях виміру періоду, який відповідає звітному. У світовій прак­тиці розповсюджені два методи коригування впливу зміни цін

54

на статті фінансової звітності. Вони базуються на двох моделях обліку:

• модель обліку у постійних цінах;

• модель обліку у поточних цінах.

Основною метою звітності, яка виражається у постійних ці­нах, є її представлення в одноманітних одиницях купівельної спроможності, а не в грошових, які викривляють порівнянність за періодами. Звітність у поточних цінах являє собою більш реальні показники поточної економічної вартості активів і пасивів, ніж баланси у постійних цінах. Цей метод є більш ефективним при відображенні впливу цін на негрошові статті, однак він не врахо­вує зменшення вартості грошових активів або зниження економі­чної значущості пасивів. Індекс цін (інфляції) виражається у від­сотках або долях одиниці та розраховується наступним чином:

де Ір — індекс ціни (інфляції);

Роір\ — ціни товарів (продукції) у базовому та звітному пері­оді;

gi — кількість товарів (продукції), які реалізовані у звітному періоді.

Для розрахунку реальної величини вартості негрошових акти­вів, яка буде очищена від впливу інфляції, необхідно номінальну вартість поділити на індекс інфляції. Коригуванню на індекс ін­фляції підлягають лише негрошові статті балансу (основні засо­би, нематеріальні активи, сировина, матеріали, готова продукція, товари і т. п.). Для перерахунку статей балансу у грошові одиниці у порівняльних цінах використовується алгоритм:

де С^р — реальна величина будь-якої статті балансу;

Сі— номінальна величина статті за даними фінансової звітно­сті;

ір\ — індекс інфляції на момент аналізу;

Іро — індекс інфляції у базовому періоді або на початок звіт­ного періоду.

Однак слід враховувати, що загальний індекс цін може не ві­дображати реальних змін у вартості основних засобів. Тому їх вартість розраховують за спеціальними коефіцієнтами переоцінки.

Метод поточних цін є більш точним, але у той же час і трудо­містким, так як коригування статей балансу проводиться за різ­ними видами індексів цін (індекс цін з сировини, матеріалів, то­варів і т. п.) Крім того, для розрахунків слід мати індекси цін як на кінець року, так і в середньому за рік. При цьому залишки за не грошовими рахунками на кінець року множаться на відповідне співвідношення індексу цін певного виду активу на кінець року до індексу цін того ж активу в середньому за рік:

де Іро — середній індекс цін за рік.

Такі розрахунки виконують за кожним видом негрошових ак­тивів. Потім всі отримані суми додаються і отримують реальну вартість активів у поточних цінах. Цей метод доцільно викорис­товувати за умови, що ціни на різні групи товарно — матеріаль­них цінностей ростуть неоднаково. Вартість основних засобів ко­ригується таким же чином, причому коригуванню підлягає і сума накопиченого зносу. Перш ніж розпочати аналіз звітності необ­хідно визначити вихідну мету аналізу, так як від цього залежать ступінь деталізації та глибина досліджень за окремими напряма­ми (рис. 3.3).

Загальний аналіз підприємства		Аналіз структури активів
Фінансовий аналіз підприємства		Аналіз структури пасивів
Використання отриманих даних в цілях управління		Аналіз оборотних коштів
		Аналіз ліквідності та фінансової стійкості
		Аналіз ділової активності
		Аналіз прибутковості діяльності

Рис. 3.3. Організація аналітичного дослідження фінансової звітності

56

Слід зазначити, що під експрес — діагностикою розуміють систему взаємопов'язаних показників, які характеризують ефек­тивність діяльності підприємства з точки зору відповідності її та­ктичним цілям господарювання. Вона дає можливість звузити масштаби пошуку проблем і їх рішення та передбачає незначні затрати часу, можливість проведення додаткових аналітичних досліджень.

Фінансовий же аналіз — це аналіз системи взаємопов'язаних показників, які характеризують ефективність фінансової діяльно­сті з точки зору її відповідності стратегічним цілям господарю­вання. Це більш глибокий аналіз, який розглядає всі сторони дія­льності підприємства

Основні напрями проведення експрес — діагностики фінансо­вого стану підприємства зображено на рис. 3.4.

Послідовність оцінки фінансового стану підприємства показа­на на рис. 3.5.

Напрямки проведення експрес-діагностики звітності підприємства і
+__^-	~~^~——**.
Загальний аналіз підприємства за напрямками: ♦ аналіз обсягу випуску та реаліза­ції продукції, товарів; ♦ аналіз структури основних засо­бів, зносу та ефективності їх вико­ристання; ♦ аналіз чисельності та витрат на оплату праці персоналу за категорі­ями; ♦ аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції, товарів; ♦ аналіз фінансових результатів і т. д.	: Аналіз фінансових показників за напрямками: ♦ аналіз структури фінансової зві­тності (аналіз активів, пасивів, структури звіту про фінансові ре­зультати); ♦ аналіз ліквідності та фінансової сталості (на основі розрахованої системи узагальнюючих та частко­вих показників); , ♦ аналіз ефективності діяльності (оборотність поточних активів та пасивів, рентабельність продаж, тривалість фінансового та опера-j цінного циклу).

Використання результатів аналізу в управлінні

Рис. 3.4. Основні напрямки проведення експрес — діагностики звітності

Отже аналіз фінансового стану підприємства проводять з ме­тою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні конку-

57

рентної політики підприємства і використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним завдань, розробки програми розвитку на перспективу.