63. Поняття ес.

Економіку можна інтерпретувати як сферу людської життєдіяльності, де реалізуються виробничі відносини з приводу привласнення, виробництва, обміну, розподілу, споживання та регулювання цими процесами. В такому виді її можна ототожнити з виробничими і техніко-економічними відносинами та сукупністю форм і методів регулювання їх взаємодії, (що є суть господарський економічний механізм) і розглядати як певну організовану сукупність. А сукупність певних елементів або підсистем і зв язків між ними, якій притаманні такі ознаки цілісності як організованість, наявність інтегративних властивостей і функцій, саморегуляція, загальна (кінцева) мета являє собою саме систему. Таким чином національну економіку слід розглядати як багатопрофільну систему , яка має складну функціональну структуру.

Економічна система – це сукупність всіх видів економічної діяльності людей (механізмів, інститутів функціонування, регулювання національної економіки) у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг, а також у процесі регулювання такої діяльності.

Структура економічних систем передбачає виділення таких функціональних елементів як виробничої (в т.ч. соціально-економічної, виробничо-технологічної, власне економічної системи виробництва), ринкової, цінової, фінансової, грошової підсистем, підсистеми формування і розподілу доходів, підсистем споживання і регулювання.

Складниками і рушіями кожного процесу виробництва виступають певні виробничі одиниці, що представлені наявністю конгломерату людей та речей, взаємопоєднаних координаційним центром, і які підлягають органу, що приймає рішення. Ці виробничі одиниці, відповідно комбінуючи фактори виробництва, сприяють процесу задоволення потреб. Суть існування і функціонування виробничих одиниць полягає в процесі виробництва благ і послуг як основи виробничої економічної системи.

Під виробничою економічною системою ми розуміємо сукупність ефективних методів перевтілення, трансформації, в ході виробничого процесу, праці, землі і матеріалів, капіталу і підприємницьких здібностей у споживчі та інвестиційні продукти і блага, товари і капітали. Це об єктивний процес трансформації факторів виробництва в економічні продукти.

66.Сопоживання,дохід,заощадження.

Споживання(С)-це індивідуальне і спільне виконання споживчих благ,направлене на задоволення матеріальних і духовних потреб людей.У вартісній формі-це та сума грошей,яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг.Заощадження(З)-це економічний процес,пов'язаний з інвестуванням;частина доходу,що залишається невикористаною при витратах на поточні виробничі і споживчі потреби,накопичується.Види заощаджень:1)додатні-дохід ділиться на дві частини:одна спожив.,друга заощаджується;2)нульові-весь дохід використовується інічого не заощаджується;3)відємні-весь дохід витрачається на спожив,потрібно брати попередні заощадж або позичати. Модель загального спо-ння х-зується як сукупне спо-ння.В моделі індивідуального спо-ння розглядають домашнє спо-ння(спо-ння сімї),спо-ння дом. господарств.Спо-ння всіх дом. господарств х-зується як сукупне спо-ння.Між доходом і заощадженням існує зв'язок З=ВД-С.Використовуваний дохід(ВД) є особистим доходом після сплати всіх податків і відрахувань.