40. Інфляція та її виміри

Інфляція – це процес підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду більшості населення.

До причин інфляції відносяться:

- Незбалансованість державних витрат і прибутків, що виражається в дефіциті держбюджету, який компенсується додатковою емісією Національним банком маси грошей в обігу.

- Зростання військових витрат є однією з головних причин дефіциту держбюджету і збільшення державного боргу, для покриття якого держава збільшує грошову масу.

- Сучасний ринок – це значною мірою олігополістичний ринок, а олігополіст володіє владою над цінами і проявляє зацікавлення у підтримці та посиленні росту цін.

- Із зростанням відкритості економіки тієї чи іншої країни її інтеграцією у світові господарські зв язки збільшується небезпека інфляції через зростання цін на імпортну сировину, через потоки спекулятивних капіталів тощо.

- Інфляція може самопідтримуватись внаслідок інфляційних очікувань та політичну нестабільність.

Інфляція має ряд негативних наслідків: перерозподіл національного прибутку і національного багатства, спотворення системи податкових ставок і шкал, зниження реальної заробітної плати та рівня споживання, знецінює заощадження, а отже, унеможливлює інвестиції тощо.

Для вимірювання інфляції використовують індекс цін , який визначає відношення поточного їх рівня до базового. (Р _і = Р _t / P _{t -1} ? 100%, де Р _t – ціни періоду t , P _{t -1} – ціни базового періоду.)

За темпами поширення виділяють три види інфляції: повзуча, коли ціни зростають у незначному обсязі до 5% на рік; галопуюча, коли ціни зростають за рік приблизно на 10% і більше; гіперінфляція, коли ціни зростають на 1 – 2% щоденно. В Україні у 1993р. ціни зростали приблизно на 3% щоденно.

41. Антимонопольне законодавство та антимонопольна практика

Суспільство, оцінивши шкідливість монополій, змушене боротися з ними. Ця боротьба носить законодавчих характер. Перші законодавчі акти з явилися наприкінці 19 ст.. Перший антимонопольний акт був прийнятий в Канаді 1889 р., потім в 1890 р. в США. Сьогодні всі розвинені країни світу мають антимонопольне законодавство, має його і Україна.

Розрізняють два види антимонопольного законодавства :

Американське (носить заборонний характер) Європейсько-Японське (носить обмежувальний характер)

Та обидва законодавства спрямовані на попередження появи нових монополій.

Основна проблема антимонопольного регулювання полягає у визначенні монопольного становища. Здебільшого для цього використовується частка фірм на ринку товару. В США вона становить 60 %, в Японії – 50 %, В Німеччині – 30 %.

В Україні прийняті такі антимонопольні закони :

1) Про захист економічної конкуренції (2001 р).;

2) Про захист від недобросовісної конкуренції (1996 р.);

3) Про антимонопольний комітет України (1993 р.)

Наші закони вважаються добрими, оскільки базуються на кращих світових взірцях. За українським законодавством монопольне становище встановлюється тоді, коли фірма має на ринку 35% і більше продажу.

Антимонопольний комітет наглядає за :

Застосуванням недобросовісної конкуренції; Зловживанням монопольною владою; Контролює прибутки і ціни монополістів; Має право застосовувати штрафи і розкрупнювати підприємства (ділити на декілька фірм).

43.Негативні соціально-економічні наслідки монополізації економіки.

Монополізм, навіть, якщо він природній, руйнівно впливає на ринковий механізм, а через нього і на економіку в цілому. Монополія породжує тенденцію до гальмування науково-техн прогресу. Для того, щоб отримати високий прибуток, їй не обов’язково засвоювати нові технології, знижувати затрати і розширяти збут. Достатньо встановити монопольно високі ціни і нав’язати споживачам. Там, де панують монополії, ціни втрачають ринкову гнучкість, недостатньо реагують на коливання попиту і пропозиції, характеризуються невисокою еластичністю. Монополія глушить імпульси, які йдуть від попиту до в-ва, що змінює інвестиційні потоки, а потреби споживачів лишаються незмінними. Самуельсон зробив висновок, що монополізм це є зло.