37. Ринково-державна змішана економічна система

Змішаною вважається економіка, у якій і державні, і приватні рішення визначають структуру розподілу ресурсів. Залежно від того, які методи регулювання економічних процесів домінують у національній економіці, змішані економічні системи поділяються на дві частини: ринково-державні і державно-ринкові. Визначальною ознакою перших є наявність і пріоритетність таких механізмів та інститутів, які дозволяють ринковим цінам розподіляти рідкісні економічні ресурси, забезпечувати інформацію про рішення, що їх приймають споживачі, фірми та постачальники ресурсів, і узгоджувати ці рішення. Держава ж вирішує ті соціально-економічні проблеми, які непідвладні ринкові, зокрема: розробка й затвердження правових основ економіки, визначення мети й пріоритетів макроекономічного розвитку, реалізація соціальних цінностей, фінансування суспільних благ і послуг, стабілізація економіки, яка б забезпечувала повну зайнятість і стабільний рівень цін, тощо.

Типовим прикладом ринково-державних змішаних економічних систем служать національні економіки США, Великобританії, Німеччини, Швеції. Національна економічна система України може бути кваліфікована як державно-ринкова перехідна змішана економічна система із тенденціями послаблення централізованого регулювання економічних процесів і подальшого трансформування у ринково-державну змішану економічну систему.

39. Поняття і типи змішаної економічної системи

Змішана економічна система (ринково-державна) є проміжковою між чистою ринковою економічною системою і командною економічною системою. Уряд тут відіграє активну роль: а) сприяє стабілізації і зростанню економіки; б) забезпечує економіку деякими товарами і послугами, які виробляються в недостатньому обсязі, або й зовсім не постачаються ринковою системою; в) модифікує розподіл доходів і ресурсів, тощо. Крім цього в змішаних економічних системах функціонують штучні економічні організації у вигляді великих корпорацій (монополій) та профспілок. Тобто змішана економічна система є регульованою ринковою економічною системою, де ринок, як форма організації суспільного виробництва, контролюється і регулюється державою при допомозі адміністративних економічних заходів, через які держава забезпечує ефективність, справедливість і стабільність.

Змішана економічна система, як окремий функціональний тип економічних систем, свої властивості виражає через особливості соціально-економічної основи та механізму регулювання економічних процесів. Саме ці особливості лежать в основі типологізації змішаних економічних систем. Якщо у соціально-економічній основі системи домінує інститут суспільної власності, а ринковий механізм регулювання доповнює собою адміністративні методи, то такий тип змішаних економічних систем називається державно-ринкові. Якщо ж панівною є приватна форма власності, а державне регулювання лише коректує дію ринкових механізмів - то такий тип змішаних економічних систем кваліфікується як ринково-державні.

42. Теорія довгих хвиль в економіці

Довгострокові циклічні коливання в економіці були виявлені вченими-економістами ще у другій половині XIX ст. Заслуга у створенні теорії «довгих хвиль» належить М. Д. Кондратьеву. На його честь ця теорія названа «цикл Кондратьева». Установлено, що технічний прогрес розвивається хвилеподібно з циклічністю 50—60 років.

Матеріальну основу довгих хвиль становить структурне оновлення технологічного способу виробництва. Здійснюється воно двома шляхами: по-перше, еволюційно, коли поліпшуються і вдосконалюються існуючі технології; по-друге, революційне, коли відбуваються якісні зміни в матеріалізації наукових знань.

Найважливішими складовими теорії довгих хвиль є: наявність в економіці окрім коротких та середніх кризових циклів ще й великих циклів; великі економічні цикли довжиною 50-60 років тісно пов’язані зі змінами технологічних укладів, які відбуваються з тією самою періодичністю і викликають кризи в економіці; поступова інтернаціоналізація криз, які починаються в технологічно найбільш розвинутих країнах і поширюються на всю світову економіку; поступове скорочення довжини циклу Кондратьєва. Теорія повністю була підтверджена наступними циклами (1880-1930; 1930-1980) і світовими кризами 1929-1933 та 1978-1983 років і була доповнена дослідженнями Л. Гумільова та М. Чмихова.