1. Поняття про мовлення його психологічні особливості.

Мова – це система знаків, що слугує засобом людського спілкування і діяльності мислення, способом вираження самосвідомості, передачі від покоління до покоління і зберігання інформації.

Мовлення – це форма спілкування за допомогою мови. Ця форма склалась історично в процесі матеріальної перетворюючої діяльності людей. О. Зімняя вважає, що мовлення – це своєрідний спосіб формування і формулювання думки за допомогою мови як системи знаків. Функції мовлення: емотивна(вираження емоцій), волевиявлення, поетична, естетична, магічна (заклинання, заговори), фактична (встановлення контакту), номінативна (найменування предметів), корекційна і доповнення немовленєвої діяльності. Лінгвістика – вивчає закони функціонування і розвитку мовної системи як вселюдського явища. Психолінгвістика – розділ психології, який основну увагу зосереджує на дослідженні мовлення як діяльності з визначенням його цілей, мотивів, дій, результатів. Психологія мовлення – розділ загальної психології, який вивчає співвідношення мовлення із мисленням, сприйманням, пам'яттю, іншими психічними явищами.

Види мовлення: монологічне (усне і писемне) або комунікативно активне, діалогічне або комунікативно реактивне. Ознаки монологічного мовлення: мало використовується інформація не з ситуації мовлення; більша міра довільності; організованість; вимагає спеціального виховання з набуттям мовцем вміння подавати свої думки зрозуміло для інших; вільне використання не мовних засобів. Усне - відбувається в присутності аудиторії слухачів, метою є певний вплив на слухачів. Писемне – відбувається без співбесідника, або слухача, визначається самим мовцем. Діалогічне мовлення характерне для співбесіди, розмови, передбачає чергування ролей мовця і слухача. Ознаки: ситуативність, контекстуальність (кожне чергове висловлювання зумовлене попереднім), зростання значення немовних засобів, мимовільність, реактивність (репліка це безпосередня реакція на ситуацію або висловлювання співбесідника, незначна організованість (наперед весь діалог не планується, а утворюється в ході розмови). Особливий вид мовленнєвої діяльності – внутрішнє мовлення, виникає із зовнішнього, характеризується беззвучністю, максимальною згорненістю, узагальненістю, виконує функцію мислення або підготовки до спілкування.

46. Психологія як наука.

Психологія – це наука про факти, явища, закономірності та механізми психіки, як створюваного у мозку образу дійсності, на основі і за допомогою якого здійснюється регуляція діяльності, що має у людини особистісний характер.

Психічні явища: процеси(пізнавальні: відчуття, сприймання, мислення, пам'ять, уява; емоційно-вольові: емоції, воля.); стани (настрій, самопочуття, бадьорість, втома); властивості(темперамент, характер, здібності). Психічний процес – явище як процес з виділенням початку проміжних стадій, та завершення. Властивість – підкреслює усталеність, фіксованість і повторюваність психічного факту, це якості характеру, темпераменту, здібностей. Стан – психічний факт, існуючий у деякий незначний проміжок часу і обумовлений ситуацією: прояв волі, уваги, мислення.