14. Психологічні особливості міжособистісних конфліктів.

Про конфлікт говорять тоді, коли протиріччя між людьми починає усвідомлюватися і потребує вирішення. Часто причиною конфлікту є неправильна поведінка учасників спілкування. Таким чином, конфлікт— це усвідомлене протиріччя між людьми, що потребує вирішення. Конфлікт не завжди є ефективним шляхом подолання протиріччя, оскільки дія сильних емоцій уповільнюється і звужується мислення, спрацьовують при цьому примітивні пласти психіки. І разом з тим, якщо аналіз показує, що вибору немає і конфлікт є єдиним доступним способом врегулювання протиріччя, необхідно самому виступити ініціатором конфлікту, тому що при свідомому входженні до конфлікту можливість керувати ним значно вища. При цьому необхідно пам´ятати, що у великій кількості конфлікти шкідливі для здоров’я.

Невміння знаходити вихід із конфліктних ситуацій, переборювати повсякденні труднощі, що постають перед будь-якою людиною в процесі спілкування, призводять до емоційного стресу, який підриває фізичне і психічне здоров´я. Це невміння психологи називають бар’єрами міжособистісного спілкування. Бар’єри спілкування — це ті численні фактори, які є причиною конфліктів або спричиняють їх виникненню. Найчастіше доводиться стикатися з психічними (особистісними) бар’єрами. Однак слід пам’ятати, що ні один конфлікт не виникає з нічого і не зникає безрезультатно. За будь-яким вчинком приховуються певні цілі, а за конфліктом — несумісність цілей і бажань учасників конфлікту.

Наприклад, втрата інтересу до роботи, а тим більше його відсутність — це фактор, який призводить людину до конфліктності, оскільки ступінь втомлюваності за одних і тих же втрат енергії залежить від емоційного відношення до праці. Негативне ставлення викликає у людини негативні емоції, напруженість, не дає змоги розслабитися, забути пережиті неприємності. У результаті нервовість скупчується, і виникає стрес. А умови його виникнення полягають у тому, що не задовольняється необхідність у цікавій праці і немає можливостей для досягнення важливої цілі — самореалізації. Таким чином, за будь-якими вчинками, конфліктами завжди приховуються певні причини. Зрозуміти їх — означає зрозуміти людину. Перш ніж досягти будь-якої мети, варто порівняти свої можливості і засоби, а головне, — наслідки власних дій.

52. Поняття про спілкування, його структура, рівні, засоби.

Спілкування - це багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності.Спілкування включає в себе обмін інформацією між її учасниками, який може бути охарактеризований як комунікативної сторони спілкування. Друга сторона спілкування - взаємодія - обмін в процесі мови не тільки словами, а й діями, вчинками. І, нарешті, третя сторона спілкування передбачає сприйняття один одного.

Враховуючи складність спілкування, необхідно якимось чином позначити його структуру, щоб потім можливе був аналіз кожного елемента. Структуру спілкування включає три взаємозв'язаних сторіни: комунікативної, інтерактивної і перцептивної. Комунікативна сторона спілкування, чи комунікація у вузькому сенсі слова, полягає в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються, тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, а й діями. Виділяють такі типи взаємодії: кооперація – активізує спільну діяльність, конкуренція – гальмує. Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння. Включає ідентифікацію – уподібнення себе іншій людині; емпатія – співпереживання; рефлексія – усвідомлення людиною того як вона сприймається партнером; На взаєморозуміння впливають ефекти перцепції: казуальна атрибуція – пояснення причин вчинків інших; ефект ореолу – вплив загального враження про людину; ефект першого враження; ефект новизни; стереотипізація – перенесення якостей групи на особистість, що належить до цієї групи.

Рівні: макрорівень – вся сукупність взаємозвязків з виділенням певних ліній, в шкільному житті, в сімї; мезарівень – вивчення контактів людей при спільному розвязані задачі; мікрорівень – вивчення елементарних одиниць спілкування, питання – відповідь, прохання – відмова. Американський психолог Берн виділяє : нуль спілкування (мовчазна черга); ритуал (привітання); розваги; робота; ігри(коли людина зображує одне а має на увазі інше); близькість.

Спілкування людини підтримується певними засобами. Такими засобами, які людина використовує в своєму спілкуванні, є вербальні (словесні) і невербальні засоби (міміка, пантоміміка, виражальні рухи тіла).

Вербальні засоби спілкування використовується як знакову система мова найбільш універсальний засіб людського спілкування, який забезпечує змістовний аспект взаємодії і взаєморозуміння в процесі спільної діяльності, використання живого слова в передачі інформації. Не Вербальні засоби спілкування мова невербального спілкування є мовою жестів, міміки, пантоміміки, тобто мовою тіла, що виражає почуття, емоції людини. Людина використовує для підсилення аудіального ефекту найрізноманітніші рухи (жести, експресія обличчя, пози, інтонаційно-ритмічні особливості голосу, дотик), які виражають її психічні стани, її ставлення до партнера, до ситуації спілкування загалом.