- •9. Технології роботи психолога в організаціях малого бізнесу.
- •12. Профілактична робота практичного психолога
- •15. Просвітницько-пропагандистська робота практичного психолога.
- •24. Структура, напрямки та форми діяльності шкільної психологічної служби в Україні.
- •21. Принципи й умови психологічного консультування.
- •27. Види психологічного консультування.
- •39. Інтерв'ю як основний метод психоконсультування.
- •42. Поняття психокорекції, її мета та завдання.
- •45. Способи і прийоми психологічної корекції.
- •51. Поняття психотерапії. Її специфіка, мета та завдання.
- •54. Загальна характеристика технологій психотерапії.
- •57. Групова психотерапія. Поняття психотерапевтичної групи.
- •60. Психодинамічні технології психотерапії.
- •63. Технології психотерапії у біхевіоризмі.
- •66. Технології психотерапії у гуманістичній психології.
- •81.Технології психотерапії у когнітивній психології.
- •84. Етичний кодекс практичного психолога.
- •3.Особливості технології роботи психолога на підприємстві.
- •17. Характеристика проблем особистості у роботах г.С. Костюка.
- •28. Культурно-історична теорія л. С. Виготського.
- •32. Періодизація розвитку особистості е. Еріксона.
- •38. Теорія особистості у психоаналізі.
- •41. Теорія особистості в гуманістичній психології (а. Маслоу).
- •44. Теорія особистості Курта Левіна.
- •50. Індивідуальна психологія а. Адлера.
- •56. Аналітична психологія к. Юнга
- •68. Поняття про особистість, її трактування в радянській психології.
- •1. Поняття про мовлення його психологічні особливості.
- •46. Психологія як наука.
- •64. Поняття про психіку.
- •25. Свідомість і несвідоме у структурі психіки.
- •19. Мозок і психіка.
- •67. Психологічні особливості уваги.
- •70. Відчуття: загальні властивості, класифікація.
- •49. Психологічні особливості сприймання.
- •34. Психологічні особливості пам’яті.
- •73. Поняття про мислення.
- •58. Уява як пізнавальний психічний процес.
- •4. Основні напрямки психології XX ст.:біхевіоризм.
- •10. Основні напрямки психології XX ст.: гештальтпсихологія.
- •7. Основні напрямки психології XX ст.: психоаналіз.
- •14. Психологічні особливості міжособистісних конфліктів.
- •52. Поняття про спілкування, його структура, рівні, засоби.
- •53. Самосвідомість особистості: образ я, самооцінка, я-концепція.
- •74. Структура особистості.
- •8. Поняття про психологічний вплив, їх види, фактори.
- •40. Психологічні особливості волі.
- •43. Діяльність як особлива форма активності людини.
- •61. Поняття про темперамент, його властивості й типи.
- •59. Поняття про характер особистості, його структура.
- •76. Поняття про здібності та обдарованість.
- •55. Поняття про соціальні групи, їх класифікація.
- •65. Колектив як соціальна група вищого рівня.
- •82. Філогенез психіки, та основні його етапи.
- •88. Цілі особистості. Рівень домагань.
- •2. 5. Співвідношення спілкування та спільної діяльності.
- •11. Психологічні особливості педагогічного спілкування.
- •29. Творчий потенціал особистості.
- •20. Вплив соціальних груп на розвиток особистості.
- •80. Властивості творчої особистості.
- •90. Мотиви творчості.
- •16. Поняття про творчу діяльність, її етапи.
- •13. Основні напрямки психології XX ст.: радянська психологія.
67. Психологічні особливості уваги.
Психічна діяльність може протікати цілеспрямовано та продуктивно лише за умови зосередження людини на діяльності. У кожний окремий момент свідомість людини спрямовується на ті предмети та явища, які є для неї найбільш важливими та значущими. Увага виконує три головні функції: 1) спрямованість діяльності; 2) зосередження та заглиблення в діяльність; 3) контроль та регуляція діяльності. 4)дотація та фільтрація інформації.
Увага — це спрямованість і зосередження свідомості на певному реальному чи ідеальному об'єкті, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда.
Фізіологічні основи уваги домінуючі ділянки збудження у корі ГМ. Найкращі умови для виникнення уваги створюються при середньому рівні загальної активності людини. Втомлена, виснажена або збуджена людина важко зосереджує увагу.
Мимовільна увага - це зосередження уваги на об'єкті в силу його особливості як подразника без свідомого наміру з боку особистості. Вона виникає незалежно від мети діяльності людини і є генетично вихідним, а також пасивним видом уваги. Діяльність, явище чи предмет захоплюють людину самі через наявність у них певних особливостей. Виникнення мимовільної уваги пов'язано з різними фізичними, психофізіологічними та психічними причинами. Усі ці причини можна узагальнити в такі категорії.
1. Характер і якість зовнішнього подразника. До даної категорії належать сила та інтенсивність подразника.
2. Відповідність зовнішніх подразників внутрішньому стану людини, насамперед її потребам. Сита і голодна людина по-різному реагують на розмови про їжу, запах їжі тощо. Якщо людина голодна, то будь-який подразник, що нагадує про їжу (стукіт тарілок, запах їжі), привертає її увагу.3. Почуття, пов'язані з об'єктом сприймання і діяльністю, що виконується, захопленість. Емоційно забарвлена розповідь учителя про захоплюючі явища та факти дає зміну вражень, що викликає різноманітні почуття..4. Вплив попереднього досвіду, наявних у людини знань і уявлень, звичок і навичок. 5. Очікування певних вражень. 6. Спрямованість особистості. Спрямованість особистості тісно пов'язана з її попереднім досвідом та почуттями. Те, що нам цікаво, що викликає певну емоційну реакцію, є важливою причиною мимовільної уваги.
Мимовільна увага є генетичне первісним щаблем уваги в історичному та індивідуальному розвитку. Вона є підґрунтям для виникнення довільної уваги. Довільна увага — свідомо регульоване зосередження на об'єкті, спрямоване вимогами діяльності. Цей вид уваги тісно пов'язаний з волею людини, тому її називають вольовою, активною. Головною функцією довільної уваги є активне регулювання перебігу психічних процесів.
Сама діяльність може не цікавити людину, але якщо її виконання необхідне для розв'язання поставленого завдання, цілі то вона стає цікавою у зв'язку з цією метою. Умови, які полегшують довільне зосередження.
1. Зосередження уваги на розумовій діяльності полегшується, якщо в пізнання включаються практичні дії.
2. При організації уваги слід пам'ятати про обстановку робочого місця, що повинно виключати подразники, які відволікають від роботи (наприклад, розмови учнів під час пояснень учителя). 3. Умовою зосередження та підтримання уваги є психічний стан людини. Враховуючи це, слід пам'ятати про стадії працездатності протягом дня та тижня. 4. Підтримує довільну увагу і словесне нагадування самому собі про цілі діяльності та необхідність розв'язання поставленого завдання. 5. Полегшувати виникнення та підтримання довільної уваги можна за рахунок формування звички працювати зосереджено в різних (сприятливих і несприятливих) умовах. Навчання якраз і є тією діяльністю, у ході якої формується вміння організовувати свою увагу.
Післядовільна увагу, виникає після того, як була викликана довільна увага, тобто носить цілеспрямований характер і вимагає на початку вольових зусиль, але потім людина „входить" у роботу, і для неї цікавими і значущими стають зміст та процес діяльності, а не лише її результат. — це зосередження на об'єкті через те, що він цінний для особистості.
Головні властивості уваги. До них належать: концентрація, стійкість, розподіл, переключення і обсяг уваги. Концентрація уваги виявляється в зосередженні уваги на одному об'єкті. Стійкість уваги — це тривалість зосередження уваги на одному й тому самому об'єкті чи предметі. Обсяг - вимірюється тією кількістю об'єктів, яка може бути охоплена увагою за обмежений проміжок часу. З обсягом тісно пов'язаний розподіл уваги. Розподіл уваги виявляється в здатності людини утримувати в центрі уваги одночасно певну кількість різнорідних об'єктів. Переключення уваги - це свідоме й осмислене перенесення уваги з одного об'єкта на інший.