86. Основи організації оборони України

Оборона України - це комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави і мирного життя народу.

Метою оборони України є створення всіх необхідних умов для запобігання воєнному нападу та для збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин. Оборона України базується на готовності Збройних Сил України, економіки, населення, території до оборони і будується відповідно до воєнної доктрини держави. Організація оборони України включає: формування воєнної політики держави та воєнної доктрини, розвиток воєнної науки; здійснення відповідних заходів на міжнародній арені для запобігання агресії; охорону державних кордонів; підготовку, розвиток, формування структури і забезпечення необхідної чисельності Збройних Сил України, підтримання їх боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності до оборони України; вироблення і проведення військово-технічної політики та забезпечення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, продовольством, речовим майном та іншими матеріальними ресурсами у повному обсязі; мобілізаційну підготовку народного господарства, державних органів і систем управління до дій в умовах воєнного стану; підготовку населення і території країни до оборони.

87. Управління збройними силами України

Збройні Сили України - це військова державна структура, призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та неподільності України від нападу ззовні. Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України є Президент України. Він, згідно зі статтею 106 Конституції України, призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави. Закон України Про загальний військовий обов'язок і військову службу. Стаття 18. Звільнення від призову на строкову військову службу 1. Вiд призову на строкову вiйськову службу в мирний час звiльняються громадяни: визнанi за станом здоров'я непридатними до вiйськової служби в мирний час; якi до дня вiдправки на строкову вiйськову службу досягли 25-рiчного вiку; батько (мати), рiдний брат чи сестра яких пiд час проходження вiйськової служби загинули чи померли або стали iнвалiдами. Призовники, якi мають право на звiльнення вiд призову на цiй пiдставi, можуть його не використовувати; якi пройшли вiйськову службу в iнших державах. 2. Вiд призову звiльняються також громадяни, якi закiнчили курс навчання за програмою пiдготовки офiцерського складу або прапорщикiв у навчальних закладах Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, Служби безпеки України, iнших вiйськових формувань та мають вiйськовi або спецiальнi звання. (абзац 4 частини 1 статтi 18 у редакцiї Закону N 1669-III вiд 20.04.2000 р.) Вiд призову звiльняються також громадяни, якi закiнчили курс навчання в навчальних закладах органiв внутрiшнiх справ i продовжують службу в системi Мiнiстерства внутрiшнiх справ України.

88. Відстрочка від армії – це право призовника відкласти час призову для проходження строкової служби у збройних силах України.

Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до закону для здобуття освіти, для продовження професійної діяльності, та за сімейними обставинами, станом здоров'я.