- •Характеристика складових природно-ресурсного потенціалу: земельні, водні, лісові, мінеральні, рекреаційні ресурси Мінеральні ресурси
- •Земельні ресурси
- •Водні ресурси
- •Лісові ресурси
- •Природно-рекреаційні ресурси
- •3. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- •Земельні ресурси
- •Лісові ресурси
- •Водні ресурси
- •Мінеральні ресурси
- •Рекреаційні ресурси
Природно-рекреаційні ресурси
Об'єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму.
Загальна площа потенційно рекреаційних територій займає 7,2 % території України (близько 4,4 млн. га), в тому числі природоохоронних земель 2,2 %. На базі природно-рекреаційних ресурсів розвиваються дві галузі соціальної сфери:
санаторно-лікувальна;
туристично-рекреаційна.
До складу природно-рекреаційних входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та культурно-пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично на всій території, однак найвищою є концентрація рекреаційних ресурсів у приморських областях України, а також у Карпатському економ. районі.
Значні запаси мінеральних вод розміщені у Вінницькій, Житомирській, Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Немирів), Полтавській (Миргород) областях.
В Україні є великі запаси лікувальних грязей: в Івано-Франківській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.
В Україні діє 45 курортів загальнодержавного значення та 13 курортів місцевого значення, понад 400 санаторіїв можуть приймати на лікування понад півмільйона відпочиваючих.
3. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
Задоволення зростаючих потреб населення в сировині та енергії в умовах обмеженості й вичерпності природних ресурсів полягає в раціональному використанні та ресурсозбереженні , яке досягається кількома шляхами. Ресурсозбереження забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів.
Стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких:
- комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів;
Комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів дає змогу збільшити кількість промислової сировини. Масштаби видобутку і переробки сировини і палива досягають таких розмірів, що навіть порівняно невеликий вміст тих чи інших компонентів відіграє велику економічну роль. Рівень комплексного використання сировини на даний час характеризує загальний рівень технічного прогресу.
Наприклад, у кольоровій металургії поряд з міддю вилучають цінні компоненти і на їх основі виробляють додатково 20 видів продукції. При цьому вартість міді набагато нижча ніж вартість компонентів.
Актуальним є комплексне використання сировини в електроенергетиці: в основному використовується низькосортне вугілля, при спалюванні якого щороку (з одної електростанції) утворюється золи (100 млн м3), яку щоб розмістити потрібно 150 га. (найбільш доцільно використовувати золу при виготовленні асфальтобетону).
- впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології;
- широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини;
- стабілізація земельного фонду; відновлення родючості землі;
- регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активні лісовідновлення;
- збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об’єктів.