- •Характеристика складових природно-ресурсного потенціалу: земельні, водні, лісові, мінеральні, рекреаційні ресурси Мінеральні ресурси
- •Земельні ресурси
- •Водні ресурси
- •Лісові ресурси
- •Природно-рекреаційні ресурси
- •3. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- •Земельні ресурси
- •Лісові ресурси
- •Водні ресурси
- •Мінеральні ресурси
- •Рекреаційні ресурси
Водні ресурси
За енергоспоживанням галузь є однією з найбільш енергомістких у країні. Річне споживання електроенергії становить більше 8 млрд кВт. год, що дорівнює виробництву електроенергії майже всім каскадом Дніпровських ГЕС.
За останні роки суттєво погіршилась якість води основних джерел централізованого водопостачання, що обумовлено незадовільною водогосподарською діяльністю, забрудненням річкового стоку і підземних водоносних горизонтів органічними сполуками, фенолами, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами тощо.
Сьогодні в 260 населених пунктах України питна вода за окремими фізико-хімічними показниками (загальний вміст солей, жорсткість, залізо, аміак природного походження) не відповідає вимогам стандарту. У той же час через відсутність місцевих джерел близько 1200 населених пунктів в АР Крим і південних областях України частково чи повністю забезпечуються привізною питною водою.
Особливо несприятлива ситуація з якістю питної води склалась у Луганській, Донецькій, Хмельницькій, Запорізькій, Херсонській і ряді інших областей України, де близько 2 млн м3 води (14 % від загальної добової подачі) не відповідають вимогам стандарту.
До позитивних тенденцій слід віднести: зменшення частки безповоротного, в загальному обсязі використаної води, скорочення витрат питної води на виробничі потреби; збільшення частки морської, оборотної повторно використаної води в загальному обсязі використаної води на виробничі потреби.
Мінеральні ресурси
Зміст ресурсозбереження стосовно ресурсів надр полягає у найбільш повному і ефективному використанні розвіданих запасів корисних копалин. Досягається ця мета шляхом:
зменшення втрат у надрах у процесі видобування корисних копалин;
зменшення втрат корисних компонентів під час збагачення;
комплексного використання сировини з урахуванням як основних, так і супутніх компонентів;
максимального використання відходів видобування, збагачення та хіміко-металургійної переробки корисних копалин.
Резерви ресурсозбереження за зазначеними напрямами в Україні є дуже значними. Через використання недосконалих технологій видобування значна частина розвіданих корисних копалин втрачається в надрах. Так, частка видобутої нафти становить лише 35—40 %, хоча застосування інтенсивних технологій дозволяє підняти її до 60—65 %. У процесі шахтного видобування залізних руд втрати в надрах становлять до 10—15 % запасів, тоді як за кар'єрного видобутку вони знижуються до 3—4 %. Втрати вугілля становлять до 15—20 %, а кам'яної солі, калійних солей, гіпсу — до 50—66 %. Одним з найбільш дієвих заходів щодо зменшення втрат є застосування технологій із закладкою відпрацьованих ділянок надр самотвердіючими породними сумішами.
Масштаби ресурсокористування, сировинна орієнтація промисловості та використання недосконалих технологій призвели до утворення і накопичення в Україні значних об'ємів відходів, за якими вона не має собі рівних в Європі. Упродовж 1980—90-х рр. щорічне утворення твердих відходів становило 1,7—1,9 млрд т, з яких близько 90 % припадало на гірничопромислові — передусім розкривні породи та продукти збагачення корисних копалин. Протягом 1990-х рр. відповідні обсяги знизились до 600—700 млн т на рік, але стабілізація утворення відходів змінилася з 2000 р. тенденцією до нового підвищення.
В основних промислових регіонах обсяг накопичення відходів становить: у Донбасі — 7—7,5 млрд т, Криворіжжі — 6,5—7,0 млрд т, Прикарпатті — 2,5—3,0 млрд т, Львівсько-Волинському басейні — 1,2—1,3 млрд т, а в цілому по Україні за станом на початок XXI ст. може бути оцінена в 30 млрд т. Площа зайнятих ними земель досягла 180 тис. га.
Вирішення проблеми відходів має виходити з їх оцінки і як екологічно небезпечного чинника і як значного додаткового ресурсного джерела. Виконаними дослідженнями встановлено, що відходи у багатьох випадках є повноцінною сировиною не тільки для виробництва будівельних матеріалів, а й для отримання ряду дефіцитних металів і мінералів, а також як паливо. Вивчення потенціалу відходів як вторинних ресурсів для промисловості здійснюється в Україні за спеціальними державними програмами. Уже ведеться розробка ряду техногенних родовищ — титанових і марганцевих руд, скандію і галію, паливних ресурсів (зі складу відходів вуглезбагачення). Значними за наявними даними є подальші перспективи розширення утилізації відходів як важливого напряму ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі.