Водні ресурси

За енергоспоживанням галузь є однією з най­більш енергомістких у країні. Річне споживання електроенергії становить більше 8 млрд кВт. год, що дорівнює виробництву елек­троенергії майже всім каскадом Дніпровських ГЕС.

За останні роки суттєво погіршилась якість води основних джерел централізованого водопостачання, що обумовлено незадовільною водогосподарською діяльністю, забрудненням річко­вого стоку і підземних водоносних горизонтів органічними спо­луками, фенолами, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами тощо.

Сьогодні в 260 населених пунктах України питна вода за окремими фізико-хімічними показниками (загальний вміст солей, жорсткість, залізо, аміак природного походження) не відповідає вимогам стандарту. У той же час через відсутність місцевих дже­рел близько 1200 населених пунктів в АР Крим і південних обла­стях України частково чи повністю забезпечуються привізною питною водою.

Особливо несприятлива ситуація з якістю питної води скла­лась у Луганській, Донецькій, Хмельницькій, Запорізькій, Хер­сонській і ряді інших областей України, де близько 2 млн м³ во­ди (14 % від загальної добової подачі) не відповідають вимо­гам стандарту.

До позитивних тенденцій слід віднести: зменшення частки безповоротного, в загальному обсязі використаної води, скоро­чення витрат питної води на виробничі потреби; збільшення част­ки морської, оборотної повторно використаної води в загальному обсязі використаної води на виробничі потреби.

Мінеральні ресурси

Зміст ресурсозбереження стосовно ре­сурсів надр полягає у найбільш повному і ефективному викорис­танні розвіданих запасів корисних копалин. Досягається ця мета шляхом:

• зменшення втрат у надрах у процесі видобування корисних копалин;

• зменшення втрат корисних компонентів під час збагачення;

• комплексного використання сировини з урахуванням як ос­новних, так і супутніх компонентів;

• максимального використання відходів видобування, збага­чення та хіміко-металургійної переробки корисних копалин.

Резерви ресурсозбереження за зазначеними напрямами в Україні є дуже значними. Через використання недосконалих тех­нологій видобування значна частина розвіданих корисних копа­лин втрачається в надрах. Так, частка видобутої нафти становить лише 35—40 %, хоча застосування інтенсивних технологій до­зволяє підняти її до 60—65 %. У процесі шахтного видобування залізних руд втрати в надрах становлять до 10—15 % запасів, то­ді як за кар'єрного видобутку вони знижуються до 3—4 %. Втра­ти вугілля становлять до 15—20 %, а кам'яної солі, калійних со­лей, гіпсу — до 50—66 %. Одним з найбільш дієвих заходів щодо зменшення втрат є застосування технологій із закладкою відпра­цьованих ділянок надр самотвердіючими породними сумішами.

Масштаби ресурсокористування, сировинна орієнтація промис­ловості та використання недосконалих технологій призвели до утворення і накопичення в Україні значних об'ємів відходів, за якими вона не має собі рівних в Європі. Упродовж 1980—90-х рр. щорічне утворення твердих відходів становило 1,7—1,9 млрд т, з яких близько 90 % припадало на гірничопромислові — передусім розкривні породи та продукти збагачення корисних копалин. Протягом 1990-х рр. відповідні обсяги знизились до 600—700 млн т на рік, але стабілізація утворення відходів змінилася з 2000 р. тен­денцією до нового підвищення.

В основних промислових регіонах обсяг накопичення відходів ста­новить: у Донбасі — 7—7,5 млрд т, Криворіжжі — 6,5—7,0 млрд т, Прикарпатті — 2,5—3,0 млрд т, Львівсько-Волинському басейні — 1,2—1,3 млрд т, а в цілому по Україні за станом на початок XXI ст. може бути оцінена в 30 млрд т. Площа зайнятих ними земель до­сягла 180 тис. га.

Вирішення проблеми відходів має виходити з їх оцінки і як екологічно небезпечного чинника і як значного додаткового ре­сурсного джерела. Виконаними дослідженнями встановлено, що відходи у багатьох випадках є повноцінною сировиною не тільки для виробництва будівельних матеріалів, а й для отримання ряду дефіцитних металів і мінералів, а також як паливо. Вивчення потенціалу відходів як вторинних ресурсів для промисловості здійснюється в Україні за спеціальними держав­ними програмами. Уже ведеться розробка ряду техногенних ро­довищ — титанових і марганцевих руд, скандію і галію, палив­них ресурсів (зі складу відходів вуглезбагачення). Значними за наявними даними є подальші перспективи розширення утилізації відходів як важливого напряму ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі.