- •Характеристика складових природно-ресурсного потенціалу: земельні, водні, лісові, мінеральні, рекреаційні ресурси Мінеральні ресурси
- •Земельні ресурси
- •Водні ресурси
- •Лісові ресурси
- •Природно-рекреаційні ресурси
- •3. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- •Земельні ресурси
- •Лісові ресурси
- •Водні ресурси
- •Мінеральні ресурси
- •Рекреаційні ресурси
Земельні ресурси
На сучасному етапі економічного розвитку основними проблемами в сфері земельних ресурсів виступають:
- підвищення ефективності їх використання та охорони на основі зменшення розораності земель;
- припинення деградації ґрунтів та зростання їх родючості;
- досягнення збалансованого співвідношення угідь у зональних системах землекористування;
- формування продуктивної та високоефективної системи землекористування як надійної основи розв’язання продовольчої проблеми.
Напрями вирішення цих проблем пов’язані з посиленням ролі держави в управлінні земельними ресурсами, проведенням ефективної земельної реформи та відповідної аграрної політики, залученням земельних ресурсів у економічний обіг.
Лісові ресурси
В умовах дефіциту деревини, обмежених можливостях збільшення її заготівлі в Україні та суттєвого зменшення завозу з Росії ресурсозбереження стає основним шляхом забезпечення потреби народного господарства в лісопродукції.
До основних напрямів ресурсозбереження слід віднести:
впровадження прогресивних технологій, що забезпечують скорочення періоду лісовирощування і підвищення продуктивності лісових насаджень;
спеціалізація і концентрація лісовирощування, розширення поквартально-блокової системи рубок лісу, спрямованих на скорочення затрат праці і коштів у лісовому господарстві;
поліпшення заготівлі деревини, збору і утилізації лісосічних відходів;
скорочення втрат продукції лісу за рахунок вилучення із процесу лісовирощування площі для будівництва об'єктів, не пов'язаних з веденням лісового господарства;
впровадження економічно ефективних і екологічно безпечних лісогосподарських заходів з охорони і захисту лісу.
Рівень переробки деревини залишається ще дуже низьким. Вихід продукції із загального обсягу деревини, що переробляється, становить близько 25—30 %. Остання маса іде у відходи. При цьому утворюється 38 — 40 % кускових відходів, 17—20 % — тирси і 8—12 % — стружки. Значні обсяги відходів утворюються і на лісозаготівлях.
Із відходів деревини виготовляються тріски для виробництва деревностружкових плит, клепка, паркетний фриз, тара, штахетник, сувеніри тощо. На їх базі розвинуте також лісохімічне виробництво. Із пневого осмолу виробляється смола, скипидар, вугілля; із кори берези — фармакопейний дьоготь, із хвої — вітамінне борошно, хлорофіло-каротинова паста і хвойний екстракт; із зелені дерева — вітамінне борошно. На технологічні цілі використовується також тирса, стружка, тонкомірна і низькосортна деревина від рубок догляду за лісом.
Подальше удосконалення використання лісосировинних ресурсів вимагає переходу всіх структурних підрозділів лісового комплексу на ресурсозберігаючі, маловідходні і безвідходні технології, оснащення їх сучасним обладнанням та розроблення і здійснення системи наукових, техніко-економічних і організаційно заходів, основними з яких є:
удосконалення нормативної бази відходів, поліпшення їх обліку;
поліпшення організації збирання відходів, які утворюються в колективних сільськогосподарських підприємствах, сфері послуг, інших організаційних структурах та передачі їх для переробки спеціалізованим підприємствам;
створення спеціалізованих пунктів з переробки відходів та поставки їх споживачам для виробництва деревних плит, целюлози;
оснащення опорних пунктів з переробки відходів необхідним технологічним обладнанням і транспортними засобами для їх підвезення, поставки споживачам;
розробка менш деревомістких конструктивних матеріалів;