Земельні ресурси

На сучасному етапі економічного розвитку основними проблемами в сфері земельних ресурсів виступають:

- підвищення ефективності їх використання та охорони на основі зменшення розораності земель;

- припинення деградації ґрунтів та зростання їх родючості;

- досягнення збалансованого співвідношення угідь у зональних системах землекористування;

- формування продуктивної та високоефективної системи землекористування як надійної основи розв’язання продовольчої проблеми.

Напрями вирішення цих проблем пов’язані з посиленням ролі держави в управлінні земельними ресурсами, проведенням ефективної земельної реформи та відповідної аграрної політики, залученням земельних ресурсів у економічний обіг.

Лісові ресурси

В умовах дефіциту деревини, обмежених можливостях збіль­шення її заготівлі в Україні та суттєвого зменшення завозу з Росії ресурсозбереження стає основним шляхом забезпечення потреби народного господарства в лісопродукції.

До основних напрямів ресурсозбереження слід віднести:

• впро­вадження прогресивних технологій, що забезпечують скорочення періоду лісовирощування і підвищення продуктивності лісових насаджень;

• спеціалізація і концентрація лісовирощування, роз­ширення поквартально-блокової системи рубок лісу, спрямова­них на скорочення затрат праці і коштів у лісовому господарстві;

• поліпшення заготівлі деревини, збору і утилізації лісосічних від­ходів;

• скорочення втрат продукції лісу за рахунок вилучення із про­цесу лісовирощування площі для будівництва об'єктів, не пов'я­заних з веденням лісового господарства;

• впровадження еконо­мічно ефективних і екологічно безпечних лісогосподарських захо­дів з охорони і захисту лісу.

Рівень переробки деревини залишається ще дуже низьким. Вихід продукції із загального обсягу деревини, що перероб­ляється, становить близько 25—30 %. Остання маса іде у відходи. При цьому утворюється 38 — 40 % кускових відходів, 17—20 % — тирси і 8—12 % — стружки. Значні обсяги відходів утворюються і на лісозаготівлях.

Із відходів деревини виготовляються тріски для виробництва деревностружкових плит, клепка, паркетний фриз, тара, штахет­ник, сувеніри тощо. На їх базі розвинуте також лісохімічне вироб­ництво. Із пневого осмолу виробляється смола, скипидар, вугіл­ля; із кори берези — фармакопейний дьоготь, із хвої — вітамінне борошно, хлорофіло-каротинова паста і хвойний екстракт; із зе­лені дерева — вітамінне борошно. На технологічні цілі викорис­товується також тирса, стружка, тонкомірна і низькосортна дере­вина від рубок догляду за лісом.

Подальше удосконалення використання лісосировинних ре­сурсів вимагає переходу всіх структурних підрозділів лісового комплексу на ресурсозберігаючі, маловідходні і безвідходні тех­нології, оснащення їх сучасним обладнанням та розроблення і здійснення системи наукових, техніко-економічних і організацій­но заходів, основними з яких є:

• удосконалення нормативної бази відходів, поліпшення їх обліку;

• поліпшення організації збирання відходів, які утворюються в колективних сільськогосподарських підприємствах, сфері по­слуг, інших організаційних структурах та передачі їх для перероб­ки спеціалізованим підприємствам;

• створення спеціалізованих пунктів з переробки відходів та поставки їх споживачам для ви­робництва деревних плит, целюлози;

• оснащення опорних пунктів з переробки відходів необхідним технологічним обладнанням і транспортними засобами для їх підвезення, поставки споживачам;

• розробка менш деревомістких конструктивних матеріалів;