План вивчення теми

1. Сутність місцевих фінансів.

2. Місцеві бюджети.

3. Теоретичні основи становлення і розвитку місцевих фінансів.

4. Фінансування адміністративного апарату місцевих органів влади.

Методичні рекомендації

Передусім треба розглянути суть місцевих фінансів, їх склад і роль у здійсненні політики зміцнення економічної самостійності адміністративно-територіальних формувань в умовах ринкових відносин.

Слід звернути увагу на те, що однією з важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія про місцеве самоврядування передбачає його відокремленість від державної влади, повну незалежність у здійсненні покладених на нього функцій в межах компетенції.

Прийняття Закону України “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” є важливим кроком в напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері.

Далі слід ознайомитися з особливостями формування місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована.

При вивченні третього питання слід ураховувати, що наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці XIX ст. Це явище об'єктивне й зумовлене розвитком демократичних засад у суспільстві. Так, у цей період завершилось становлення в більшості країн світу, насамперед у Західній Європі, місцевого самоврядування, яке одержало законодавче закріплення в конституціях. Місцевими органами влади визначались комуни, общини, муніципалітети, штати тощо. Вони наділялися правами й відповідальністю в загальній системі державного управління та відповідною фінансовою базою.

Студенти повинні знати теоретичні розробки про економічну природу й сутність місцевих фінансів, їхнє призначення та роль. Слід зазначити, що саме визначення місцевих фінансів постійно змінювалося. Найпоширенішим є визначення місцевих фінансів як "місцевого фінансового господарства" адміністративних одиниць, або як "сукупності матеріальних засобів", які перебувають у розпорядженні одиниць для досягнення їхніх цілей. Є також визначення місцевих фінансів як "господарства місцевих спілок”.

Слід показати, за якими напрямками розвивалася зарубіжна наукова думка в галузі місцевих фінансів. Один із них можна назвати теорією "природних прав общин”.

Вона має майже двохсотлітню історію. Суть цієї теорії полягає в тому, що община як самоврядний територіальний колектив є таким же суспільним утворенням, як і держава, причому община, на думку прихильників цієї теорії, є утворенням, що передувало виникненню держави. Тому держава не може скасовувати общині прав, які нею не надавалися.

Далі слід показати, що в іншому напрямку розвивалась так звана "державна теорія місцевого самоврядування". Вона ґрунтується на твердженні, що органи місцевого самоврядування є органами державного самоуправління. Ці органи створюються державою для реалізації державних функцій і завдань на місцевому рівні. Зрозуміло, що за цією теорією місцеве самоврядування не має власних природних прав, а є представником державної влади на місцях, права і обов’язки яких визначаються центральною владою.

Студенти повинні знати, що ключовим завданням є питання визначення економічної суті місцевих фінансів. Це можливо тільки тоді, коли об'єктивним явищем стане саме місцеве самоврядування. Тому передусім доцільно з'ясувати, чи можуть місцеві органи влади існувати самостійно, незалежно від центральної влади, тобто, чи є такі економічні явища, що належать виключно до компетенції місцевих органів влади. Слід зауважити, що в період середньовіччя траплялися випадки, коли окремі міста або тільки общини могли мати повну автономію і не входити до загальної системи організації державної влади.

Досвід розвитку людського суспільства підтверджує, що в сучасних умовах повна автономія окремих міст або територіальних утворень майже неможлива, та й економічно недоцільна.

У сучасних правових державах світу місцеві органи влади входять до загальної системи державного управління, їхня компетенція визначається центральною владою.

Студенти повинні знати, що в Україні місцеві фінанси перебувають нині на стадії свого становлення й розвитку. На сьогодні вже створено певне правове підґрунтя. У Конституції України одинадцять розділів, присвячені місцевому самоврядуванню, де зазначено, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності.

Зокрема, Конституцією передбачено, що органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування та фінансово його підтримує. Витрати, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Студенти повинні знати, що ці та інші положення Конституції України відобразилися і в Законі "Про місцеве самоврядування в Україні", ухваленому в травні 1997 р. Проте, як підтверджує досвід, ще є низка проблем, які потребують свого розв'язання. Це передусім здійснення чіткішого розмежування доходів і витрат місцевих бюджетів.

При опрацюванні четвертого питання слід мати на увазі, що витрати на фінансування адміністративного апарату місцевих органів влади ( витрати на управління) передбачаються в бюджеті. Розмір витрат визначають за кошторисом. У кошторисі передбачають витрати за окремими статтями, в тому числі на заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, відрядження, витрати на придбання обладнання та інвентаря для управлінських цілей; ремонт адміністративного приміщення тощо.

Необхідно розглянути, чим обґрунтовуються витрати за кошторисами; які основні показники визначають розмір витрат; хто встановлює чисельність адміністративного апарату місцевих органів влади; хто здійснює контроль за плануванням і витрачанням коштів.

Тести

1. Складовi частини мiсцевих фiнансiв:

а) мiсцевi бюджети, кошти суб'єктiв господарювання, якi знаходяться в мiсцевiй власностi, територiальнi позабюджетнi фонди;

б) закрiпленi або власнi доходи, регульованi доходи;

в) мiсцевi податки, доходи вiд мiсцевих позичок, добровiльнi внески i пожертвування громадян.

2. Якими органами влади регламентується використання позабюджетних коштiв?

а) законодавчими органами влади;

б) виконавчими органами влади.

3. Якi фактори характеризують незалежнiсть держави?

а) перелiк витрат, якi повиннi фiнансуватися з мiсцевих бюджетiв;

б) ступiнь фiнансової самостiйностi мiсцевих органiв влади.

4. Мiсцевi (регiональнi) фiнанси - це:

а) система економiчних вiдносин, за допомогою якої розподiляється i перерозподiляється нацiональний доход на економiчний i соцiальний розвиток територiй;

б) система економiчних вiдносин, за допомогою якої розподiляються i використовуються централiзованi i децентралiзованi фонди коштiв держави;

в) грошовi вiдносини, якi пов`язанi з використанням децентралiзованих державних коштiв на рiзнi потреби.

5. За допомогою регiональних фiнансiв держава здiйснює:

а) розподiл доходiв державного бюджету України;

б) порiвняння рiвнiв економiчного i соцiального розвитку територiй;

в) розподiл вартостi ВВП, з метою формування доходiв одного iз суб'єктiв розподiльчих вiдносин – держави.

6. Доходи мiсцевих бюджетiв подiляються на:

а) власнi, закрiпленi та регулюючi;

б) власнi, дорiвнянi до них та позичковi.

7. Прибутковий податок з громадян належить до:

а) власних i закрiплених доходiв;

б) регулюючих доходiв;

в) доходiв, дорiвняних до власних.

8. Вiдрахування в мiсцевi бюджети здiйснюються вiд:

а) податку на прибуток, акцизного збору;

б) податку на додану вартiсть;

в) податку з власникiв транспортних засобiв.

9. Витратний пiдхiд до формування мiсцевих бюджетiв передбачає, що:

а) витрати вiдповiдного мiсцевого бюджету визначаються сукупними бюджетними доходами на данiй територiї;

б) доходи вiдповiдного мiсцевого бюджету визначаються сукупними бюджетними витратами на данiй територiї;

в) витрати вiдповiдного мiсцевого бюджету визначаються вищими органами управлiння.

10. Субсидiї - це:

а) цiльова допомога, вид державного сприяння мiсцевим органам влади або окремим галузям господарства, якi надаються для рiшення певних задач;

б) фiнансова допомога у виглядi грошової допомоги, яка надається частiше всього за рахунок коштiв державного бюджету мiсцевим органам влади, юридичним i фiзичним особам, iншим державам;

в) сума коштiв, що видiляється з державного бюджету пiдприємствам, у яких витрати на виробництво та реалiзацiю продукцiї не покриваються отримуваними доходами.

1. Складовi частини мiсцевих фiнансiв:

а) мiсцевi бюджети, кошти суб'єктiв господарювання, якi знаходяться в мiсцевiй власностi, територiальнi позабюджетнi фонди;

б) закрiпленi або власнi доходи, регульованi доходи;

в) мiсцевi податки, доходи вiд мiсцевих позичок, добровiльнi внески i пожертвування громадян.

2. Якими органами влади регламентується використання позабюджетних коштiв?

а) законодавчими органами влади;

б) виконавчими органами влади.

3. Якi фактори характеризують незалежнiсть держави?

а) перелiк витрат, якi повиннi фiнансуватися з мiсцевих бюджетiв;

б) ступiнь фiнансової самостiйностi мiсцевих органiв влади.

4. Мiсцевi (регiональнi) фiнанси - це:

а) система економiчних вiдносин, за допомогою якої розподiляється i перерозподiляється нацiональний доход на економiчний i соцiальний розвиток територiй;

б) система економiчних вiдносин, за допомогою якої розподiляються i використовуються централiзованi i децентралiзованi фонди коштiв держави;

в) грошовi вiдносини, якi пов`язанi з використанням децентралiзованих державних коштiв на рiзнi потреби.

5. За допомогою регiональних фiнансiв держава здiйснює:

а) розподiл доходiв державного бюджету України;

б) порiвняння рiвнiв економiчного i соцiального розвитку територiй;

в) розподiл вартостi ВВП, з метою формування доходiв одного iз суб'єктiв розподiльчих вiдносин – держави.

6. Доходи мiсцевих бюджетiв подiляються на:

а) власнi, закрiпленi та регулюючi;

б) власнi, дорiвнянi до них та позичковi.

7. Прибутковий податок з громадян належить до:

а) власних i закрiплених доходiв;

б) регулюючих доходiв;

в) доходiв, дорiвняних до власних.

8. Вiдрахування в мiсцевi бюджети здiйснюються вiд:

а) податку на прибуток, акцизного збору;

б) податку на додану вартiсть;

в) податку з власникiв транспортних засобiв.

9. Витратний пiдхiд до формування мiсцевих бюджетiв передбачає, що:

а) витрати вiдповiдного мiсцевого бюджету визначаються сукупними бюджетними доходами на данiй територiї;

б) доходи вiдповiдного мiсцевого бюджету визначаються сукупними бюджетними витратами на данiй територiї;

в) витрати вiдповiдного мiсцевого бюджету визначаються вищими органами управлiння.

10. Субсидiї - це:

а) цiльова допомога, вид державного сприяння мiсцевим органам влади або окремим галузям господарства, якi надаються для рiшення певних задач;

б) фiнансова допомога у виглядi грошової допомоги, яка надається частiше всього за рахунок коштiв державного бюджету мiсцевим органам влади, юридичним i фiзичним особам, iншим державам;

в) сума коштiв, що видiляється з державного бюджету пiдприємствам, у яких витрати на виробництво та реалiзацiю продукцiї не покриваються отримуваними доходами.