- •Тема 1. Предмет, завдання та структура військової психології
- •1.1.4. Розвиток і сучасний стан вітчизняної загальної психології
- •3. Література до курсу
- •2.1.4. Особистість, індивідуальність, суб'єкт
- •2.3. Розвиток особистості у військовій діяльності
- •3.1. Спрямованість особистості та особливості її змісту у військовослужбовців
- •3.2. Особливості вияву темпераменту і характеру воїна у навчально-виховному процесі
- •3.3. Розвиток здібностей у військовослужбовців у ході військово-професійної діяльності
- •4.1. Пізнавальні процеси особистості
- •4.1.1. Відчуття
- •4.1.2. Сприймання
- •4.1.3. Увага
- •4.1.4. Пам'ять і запам'ятовування
- •4.1.5. Мислення
- •4.2. Особливості функціонування емоційно-вольової сфери особистості в умовах військової діяльності
- •Тема 5 психічні стани військовослужбовців та їхні вияви у військовій діяльності
- •5.2. Основні напрями роботи командира щодо формування та підтримання позитивного психічного стану
- •5.3. Сутність паніки та причини її виникнення
- •6.1. Основні компоненти психічних утворень
- •6.2. Психологічні умови посилення ефективності опанування воїнами психічних утворень
- •Тема 7 методика вивчення психічних якостей військовослужбовців
- •7.1. Методологія та методика психологічного дослідження
- •7.2. Методи психологічного дослідження
- •7.2.2.2. Експеримент
- •7.2.2.3. Методика реалізації психолого-педагогічного експерименту
- •7.2.2.5. Процедура опитування
- •7.2.2.6. Біографічний метод
- •7.2.2.7. Тестування
- •7.2.2.8. Проективні методи
- •7.2.2.9. Вивчення продуктів діяльності
- •7.2.2.10. Математичні методи
- •Тема 8 соціально-психологічна характеристика малої соціальної групи
- •8.1. Поняття малої групи і колективу
- •8.2. Розвиток малої соціальної групи як колективу та її основні характеристики
- •8.3. Військовий колектив як різновид малої соціальної групи
- •Тема 9 методи дослідження малих соціальних груп
- •9.1. Соціометрична методика
- •9.1.1. Лідер і лідерство
- •9.1.3. Методика соціометричного опитування (параметричний варіант)
- •9.1.4. Непараметрична соціометрія
- •9.2. Гомеостатичний метод
- •9.3. Шкала прийнятності як метод вивчення взаємин (за м.Н. Корнєвим, а.Б. Коваленко)
- •9.4. Вимірювання авторитету
- •9.5. Метод узагальнення незалежних характеристик
- •Тема 10
- •10.1. Сутність, функції та структура спілкування 10.1.1. Поняття спілкування
- •10.1.2. Спілкування і комунікація
- •10.1.3. Структура спілкування
- •10.2. Спілкування та діяльність
- •10.3. Основні характеристики спілкування
- •10.4. Педагогічне спілкування
- •10.5. Бар'єри спілкування
- •Тема 11 структура спілкування
- •11.1. Комунікативний бік спілкування та його характеристика
- •11.2. Характер впливу інформації
- •11.3. Взаємодія як інтерактивний бік спілкування 11.3.1. Поняття взаємодії
- •11.3.2. Різновиди взаємодії
- •11.4. Соціальна перцепція
- •11.5. Оптимізація спілкування у військовому середовищі
- •11.5.1. Розвиток павичок спілкування в діяльності військового керівника
- •11.5.2. Методи формування культури спілкування
- •11.5.3. Тренінг соціальної перцепції
- •Тема 12 психологічні умови попередження та залагодження конфліктів у військових підрозділах
- •Питання 1. Конфлікти та причини їх виникнення у військових підрозділах
- •1.1. Класифікація міжособистісних конфліктів
- •1.2. Причини міжособистісних конфліктів
- •1.3. Динаміка конфлікту
- •Тема 13 психологічне забезпечення: історія та сучасність
- •1. Психологічне забезпечення: вітчизняний та іноземний досвід
- •2. Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення
- •3. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контр терористичних операцій
- •Питання 1.1. Досвід психологічного забезпечення в сучасних воєнних конфліктах
- •Питання 1.2. Органи психологічного забезпечення в арміях сучасних розвинених країн
- •Питання 2. Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення
- •2.1. Психологічна війна
- •Питання 2.2. Психологічні операції
- •Питання 2.3. Органи психологічних операцій в армії сша
- •Питання 3. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контртерористичних операцій
- •Тема 14 психологічна підготовка особового складу до бойових дій
- •1. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
- •2. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
- •3. Методи психологічної підготовки
- •Питання 1. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
- •Питання 2. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
- •Питання 3. Методи психологічної підготовки
- •Питання 3.1. Вербальні методи
- •Питання 3.3. Методи емоційно-вольової саморегуляції
- •Тема 15 психологічна робота в бойовій обстановці
- •Питання 1. Зміст психологічної роботи в бойовій обстановці
- •Питання 2. Бойові психічні травми та психологічна реабілітація військовослужбовців
- •Питання 3. Досвід діагностики і корекції психологічних наслідків участі військовослужбовців у бойових діях (іноземний досвід)
- •Питання 4. Методика прогнозування і розрахунку психогенних втрат серед особового складу
- •Тема 16 психологічна робота у військовому підрозділі (частині) в мирний час
- •Питання 1. Зміст і завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині) у мирний час
- •Питання 3. Місце командира і його заступника з виховної роботи (психолога) в організації і здійсненні психологічної роботи
- •Питання 4. Основні обов'язки військових психологів і органів виховної роботи
- •Питання 5. Окремі аспекти вивчення психологом особистості військовослужбовця и соціально-психологічних явищ у військових підрозділах
- •Питання 5.1. Рекомендації щодо виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості
- •16.6.1. Психологічний відбір і психофізіологічне обстеження
- •1. Емоції мотивів діяльності
- •11. Емоції, що зумовлені метою діяльності
- •111. Емоції, що зумовлені засобами діяльності
- •Тема 17. Суїцидальна поведінка військовослужбовців, її діагностика і профілактика
- •Питання 1. Проблема суїциду і суїцидальної поведінки в психологічній науці
- •Питання 1.2. Проблема суїциду і суїцидальної поведінки у вітчизняній психологічній науці
- •Питаня 2. Природа суїцидальної поведінки та її детермінанти
- •Питання 2.2. Головні причини виникнення суїцидів
- •Питання 2.3. Індивідуально-психічні причини виникнення суїцидів
- •Питання 2.4. Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців
- •Питання 2.6. Значення психалгії в генезі суїциду
- •Питання 2.7. Міжособистісні конфлікти як одна з передумов формування соціальної дезадаптації особистості воїна
- •Питання 3. Психологічна характеристика військовослужбовців, схильних до суїцидальної поведінки
- •1) Самосвідомість:
- •2) Емоційно-вольова сфера:
- •Питання 4. Методики діагностування військовослужбовців, схильних до суїциду
- •Питання 4.1. Клініко-лінгвістична діагностика суїцидальної поведінки
- •Питання 4.2. Психодіагностичні та психофізіологічні методики діагностики суїцидальної поведінки
- •Питання 4.3. Методика визначення суїцидального ризику
- •I. Дані анамнезу:
- •II. Актуальна конфліктна ситуація:
- •Питання 4.4. Методика візуального визначення суїцидальних виявів
- •Питання 5. Профілактика суїцидальної поведінки у військовому середовищі
- •Тема 18. Психологічна характеристика військової дисципліни
- •Питання 1. Психолого-педагогічний зміст військової дисципліни
- •Питання 2. Система роботи командирів (начальників) зі зміцнення військової дисципліни
- •Питання 3. Методика аналізу та підбиття підсумків стану військової дисципліни у військовій частині та підрозділі
- •Питання 3.2. Методика аналізу стану військової дисципліни в підрозділі
- •Питання 3.3. Перелік документів, які необхідно мати посадовим особам підрозділу з проблем зміцнення військової дисципліни
- •Питання 5.2. Психолого-педагогічна характеристика системи роботи командирів (начальників) щодо профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями
- •Тема 1. Предмет, завдання та структура
- •Тема 2. Психологія особистості
- •Тема 8. Соціально-психологічна характеристика малої соціальної групи 200
- •Тема 9. Методи дослідження
- •Тема 10. Психологія спілкування
- •Тема 11. Структура спілкування 278
- •Тема 12. Психологічні умови попередження та залагодження конфліктів у військових підрозділах 302
- •Тема 13. Психологічне забезпечення:
- •Психологічне забезпечення збройного конфлікту
- •Тема 14. Психологічна підготовка
- •Тема 15. Психологічна робота в бойовій обстановці 399
- •Тема 16. Психологічна робота
- •Тема 17. Суїцидальна поведінка військовослужбовців,
- •Тема 18. Психологічна характеристика
- •18.5.1. Психологічний аналіз поняття «порушення
- •Навчальне видання Василь Васильович Ягупов
Питання 2.2. Головні причини виникнення суїцидів
Командирам (начальникам) і фахівцям структур виховної роботи слід добре знати основні причини, які с детермінантами суїцидальних явищ у військовому середовищі. В основному суїцидологи виділяють соціальні, індивідуально-психічні і психічні причини, що руйнують особистість та її «Я».
Аналіз суїцидальних випадків серед військовослужбовців строкової служби у військах ППО за період ] 996-1998 pp. дає можливість нам виокремити такі їх причини [20]:
а)сукупність індивідуально-психічних виявів особистості військовослужбовця (моральна і правова свідомість, ціннісна орієнтація, настанова та ін.);
б)вплив зовнішнього середовища з його економічними, соціальними, культурними, соціально-побутовими та іншими нормами і виявами;
в)біологічні якості організму, включаючи його генетичну основу.
Безпосередні причини, що спонукають людину на відмову від життя, як правило, пов'язані з його найближчим оточенням— родиною, батьками, друзями. Наприклад, у військах ППО 46 % самогубств зумовлені специфікою родинних взаємин суїциденту [20].
І нарешті, головною ланкою у вирішенні питання «бути чи не бути» є сам військовослужбовець, від його особистості залежить, як поведе він себе в кризовому психічному стані, який вибір зробить, зустрівшись із труднощами, і чи не здасться він під впливом тривалих обставин, що травмують психіку.
Іншим важливим аспектом, пов'язаним із проблемою самогубства, є часова перспектива. Пошук причин суїциду нерідко приводить в минуле людини або суспільства, в якому вона живе. У 71 % випадків суїцидів у військах ППО причинами самогубств стали конфліктні ситуації, перенесені в армійське середовище із цивільного життя [20].
Проаналізуємо ці причини докладніше. Суспільство збільшує кількість самогубств — ця теза з особливою силою звучала в ХЇХ ст., коли зв'язок суспільно-історичних сил з особистою трагедією індивіда став очевидним. Існує кілька видів самогубств прямо пов'язаних із соціальними причинами. В деяких випадках суспільство в певній ситуації ніби вимагає від своїх членів самопожертвування, і ці соціальні очікування закладені в суспільних нормах, правилах поведінки і неписаних кодексах честі. Все це знаходить своє відображення в системі виховання і в багатьох витворах мистецтва.
Самогубство в історії суспільства було також одним із способів виявлення гніву, протесту проти образи, засобом врятування своєї гідності.
Одним із найсильніших соціальних чинників, що визначають рівень самогубств і безпосередньо зв'язують минуле і теперішнє в житті суспільства, є релігія. Однією із основ у боротьбі за життя в історії суспільства є релігійне покарання.
Іслам суворо засуджував самовільне позбавлення себе життя, ще й дотепер це явище практично не зустрічається у країнах, де сповідують мусульманську релігію.
В юдаїзмі також наголошувалося на цінності життя для Бога, і тому заради збереження життя правовірним євреям дозволялося переступати через всі релігійні закони, за винятком відмови від Бога, вбивства і кровозмішення.
Християнство після хвилі самогубств перших християн-мучеників, що намагалися таким чином якнайшвидше постати перед лицем Всевишнього, теж досить швидко заборонило добровільне покидання життя. Спроби уникнення страждань, посланих Богом, оголошувались теоретиками християнства, а саме св. Августином, не просто слабкістю, а й гріхом (оскільки порушується заповідь «не убий»), що позбавляє самогубця прощення і спасіння в іншому житті. Самогубцям відмовляли у християнському похованні, вони карались ганебним захоронениям на перехрестях доріг, поза кладовищем, а в правовому аспекті родина самогубця позбавлялась законного спадку. Люди, що скоїли невдалу спробу суїциду, підлягали ув'язненню і каторжним роботам як за вбивство.
Але водночас у чоловіків існував і в ряді країн продовжує існувати кодекс честі, що вимагає врятувати свою долю самогубством. Один із його головних пунктів — спокута ганьби від воєнних поразок. Не випадково навіть у Біблії, де втілене антиуїцидальне ставлення релігії юдеїв, все ж згадуються самогубці, а саме Саул. що вирішив заколоти себе після поразки в бою, але не здатися ворогові.
Однією з головних причин найнижчого рівня самогубств в наш час в Італії, Іспанії і в ряді латиноамериканських країн є величезний вплив у цих країнах католицизму, який суворо переслідує спроби позбавити себе життя. Релігійний чинник є однією з причин невеликої кількості самогубств і в Польщі (з 1970 по 1986 pp. зареєстровано в середньому не більше 12 осіб на 100 000 населення).
Сучасними дослідниками встановлено, що в цілому в державах, де вплив релігії слабший і релігійні норми, пов'язані з самогубством, м’якші, процент суїцидальних дій вищий.
Іншим видом самогубства, безпосередньо пов'язаним із соціальними причинами, є випадок, коли суспільний стан якої-небудь групи людей або конкретного індивіда через незалежні від них причини стає настільки важким І нестерпним, що суїцид перетворюється на один із реальних шляхів звільнення від страждань, знущань, погроз та принижень. Цей вид самогубств є досить актуальним для Збройних сил України, що зумовлено поширеністю такого негативного явища, як порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями (так звана «дідівщина»). З аналізу даних про самогубства у військах ППО можна побачити, що 41 % суїцидальних дій припадає на період служби від З до 4 місяців, 59 % — від 5 до 8 місяців служби, коли молоді воїни відчувають надзвичайно сильний моральний і фізичний тиск з боку військовослужбовців другого і третього періодів служби. Отже, суїцидальні дії переважно чинять військовослужбовці першого періоду служби.
Характерними особливостями поведінки військовослужбовців у цей період є замкнутість, прагнення відособлення аж до повної ізольованості, втрата інтересу до того, що відбувається навколо, емоційна загальмованість, неадекватні дії та висловлювання. Разом із тим відзначаються й інші форми поведінки: обачливість, рішучість, холоднокровність і навіть агресивність. Відзначається постійне порушення сну, апетиту, підвищена стомлюваність, почуття безсилля, зниження працездатності.
Одним із чинників формування суїцидальної поведінки особистості воїна може стати його родина. Із соціально-психологічних типів родин найбільший інтерес у плані суїцидальної діагностики представляють дві групи. До першої належать типи родин, що чинять стримуючий, антисуїцидний вплив на членів родини. Сюди відносяться інтегровані, гармонічні та альтруїстичні родини. Другу групу утворюють типи родин, характер та принципи спілкування в яких містять у собі загрозу появи суїцидальних конфліктів. Це дезінтегровані, дисгармонічні, корпоративні родини.
«Нужда і безробіття», «марна і безнадійна боротьба за існування» — ці слова стали штампами і вже давно пов'язуються із причинами приблизно ЗО % самогубств.
Командирам також слід знати й інші соціальні причини, які опосередковано впливають на добровільне покидання життя. Є дані, що в технічно розвинутих країнах ймовірність самогубств різко зростає. Люди розплачуються життям і за урбанізацію. Дані по Росії про те, що в містах процент самогубств втричі вищий, приводить ще на початку XX ст. відомий юрист і публіцист Анатолій Коні. В сучасній світовій статистиці виявлені аналогічні тенденції, наприклад, у Польщі в 1970-1986 pp. в містах зафіксовано вдвічі більше самогубств, ніж у сільській місцевості.
Дані про самогубства, здійснені військовослужбовцями військ ППО у період 1996- 1998 pp., підтверджують вищезазначену тенденцію; II (65 %) військовослужбовців були з міста, 6 (35 %) -— з сільської місцевості [20].
Серед суспільних умов, що впливають на самогубства, особливу роль відіграють окремі культурні явища. Наприклад, поява в 1774 р. роману «Страждання молодого Вертера» видатного німецького письменника Погана Вольфганга фон Гьоте (1749-1832), в якому описані життя і смерть від нещасного кохання юного Вертера, породило цілу епідемію самогубств. Смерть відомої голівудської акторки Мерилін Монро і широке обговорення в пресі версії її самогубства навіяли суїцидальні думки і спричинили у відповідь хвилю самогубств у десятків і навіть сотень американців.
Однією з важливих для нас тенденцій є зв'язок самогубств із суспільно-політичним становищем в країні. Тут чітко простежується закономірність зменшення суїцидів при суспільному піднесенні, при пожвавленні в політиці, економіці і культурному житті суспільства і збільшення суїцидів при суспільних спадах. Втрата надії після суспільного піднесення, як правило, поглиблює кризу суспільної свідомості, пригнічує членів суспільства і сприяє відмові від життя найбільш слабких його членів. Особливо сильно це виявляється в суспільстві, що переживає спад і не має перспектив розвитку. Суспільство без майбутнього є сприятливим середовищем для самогубців; не випадково такого поширення набув суїцид у період розпаду Римської імперії, та й розвиток суїцидальних мотивів у вченні стоїків та епікурейців, і виникнення Александрійського товариства добровільного відходу з життя збіглося із сильними суспільними кризами.
Альтруїстичне самогубство — це акт самопожертви, коли людина свідомо віддає своє життя заради блага своєї соціальної групи, що відбиває вплив групової ідентифікації. Прикладом цього виду самогубства можуть служити героїчні вчинки захисника давнього Риму Мусія Сцеволи, героя Хмельниччини козака Тура, радянського воїна Олександра Матросова (1924-1943) під час Великої Вітчизняної війни.
У тяжкий період, що переживає сьогодні наше суспільство, спостерігається поява значної кількості негативних чинників, які сприяють підсиленню суїцидальних тенденцій. Це— проблеми екології, різке зниження життєвого рівня населення, безробіття, ріст міграції та еміграції населення. В особливо тяжкому стані виявились найменш захищені і найбільш страждаючі від психічних стресів прошарки населення: студенти, неповні та багатодітні родини, пенсіонери, Інваліди. Саме в цих суспільних категоріях зараз спостерігається збільшення числа самогубств.