- •Тема 1. Предмет, завдання та структура військової психології
- •1.1.4. Розвиток і сучасний стан вітчизняної загальної психології
- •3. Література до курсу
- •2.1.4. Особистість, індивідуальність, суб'єкт
- •2.3. Розвиток особистості у військовій діяльності
- •3.1. Спрямованість особистості та особливості її змісту у військовослужбовців
- •3.2. Особливості вияву темпераменту і характеру воїна у навчально-виховному процесі
- •3.3. Розвиток здібностей у військовослужбовців у ході військово-професійної діяльності
- •4.1. Пізнавальні процеси особистості
- •4.1.1. Відчуття
- •4.1.2. Сприймання
- •4.1.3. Увага
- •4.1.4. Пам'ять і запам'ятовування
- •4.1.5. Мислення
- •4.2. Особливості функціонування емоційно-вольової сфери особистості в умовах військової діяльності
- •Тема 5 психічні стани військовослужбовців та їхні вияви у військовій діяльності
- •5.2. Основні напрями роботи командира щодо формування та підтримання позитивного психічного стану
- •5.3. Сутність паніки та причини її виникнення
- •6.1. Основні компоненти психічних утворень
- •6.2. Психологічні умови посилення ефективності опанування воїнами психічних утворень
- •Тема 7 методика вивчення психічних якостей військовослужбовців
- •7.1. Методологія та методика психологічного дослідження
- •7.2. Методи психологічного дослідження
- •7.2.2.2. Експеримент
- •7.2.2.3. Методика реалізації психолого-педагогічного експерименту
- •7.2.2.5. Процедура опитування
- •7.2.2.6. Біографічний метод
- •7.2.2.7. Тестування
- •7.2.2.8. Проективні методи
- •7.2.2.9. Вивчення продуктів діяльності
- •7.2.2.10. Математичні методи
- •Тема 8 соціально-психологічна характеристика малої соціальної групи
- •8.1. Поняття малої групи і колективу
- •8.2. Розвиток малої соціальної групи як колективу та її основні характеристики
- •8.3. Військовий колектив як різновид малої соціальної групи
- •Тема 9 методи дослідження малих соціальних груп
- •9.1. Соціометрична методика
- •9.1.1. Лідер і лідерство
- •9.1.3. Методика соціометричного опитування (параметричний варіант)
- •9.1.4. Непараметрична соціометрія
- •9.2. Гомеостатичний метод
- •9.3. Шкала прийнятності як метод вивчення взаємин (за м.Н. Корнєвим, а.Б. Коваленко)
- •9.4. Вимірювання авторитету
- •9.5. Метод узагальнення незалежних характеристик
- •Тема 10
- •10.1. Сутність, функції та структура спілкування 10.1.1. Поняття спілкування
- •10.1.2. Спілкування і комунікація
- •10.1.3. Структура спілкування
- •10.2. Спілкування та діяльність
- •10.3. Основні характеристики спілкування
- •10.4. Педагогічне спілкування
- •10.5. Бар'єри спілкування
- •Тема 11 структура спілкування
- •11.1. Комунікативний бік спілкування та його характеристика
- •11.2. Характер впливу інформації
- •11.3. Взаємодія як інтерактивний бік спілкування 11.3.1. Поняття взаємодії
- •11.3.2. Різновиди взаємодії
- •11.4. Соціальна перцепція
- •11.5. Оптимізація спілкування у військовому середовищі
- •11.5.1. Розвиток павичок спілкування в діяльності військового керівника
- •11.5.2. Методи формування культури спілкування
- •11.5.3. Тренінг соціальної перцепції
- •Тема 12 психологічні умови попередження та залагодження конфліктів у військових підрозділах
- •Питання 1. Конфлікти та причини їх виникнення у військових підрозділах
- •1.1. Класифікація міжособистісних конфліктів
- •1.2. Причини міжособистісних конфліктів
- •1.3. Динаміка конфлікту
- •Тема 13 психологічне забезпечення: історія та сучасність
- •1. Психологічне забезпечення: вітчизняний та іноземний досвід
- •2. Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення
- •3. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контр терористичних операцій
- •Питання 1.1. Досвід психологічного забезпечення в сучасних воєнних конфліктах
- •Питання 1.2. Органи психологічного забезпечення в арміях сучасних розвинених країн
- •Питання 2. Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення
- •2.1. Психологічна війна
- •Питання 2.2. Психологічні операції
- •Питання 2.3. Органи психологічних операцій в армії сша
- •Питання 3. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контртерористичних операцій
- •Тема 14 психологічна підготовка особового складу до бойових дій
- •1. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
- •2. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
- •3. Методи психологічної підготовки
- •Питання 1. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
- •Питання 2. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
- •Питання 3. Методи психологічної підготовки
- •Питання 3.1. Вербальні методи
- •Питання 3.3. Методи емоційно-вольової саморегуляції
- •Тема 15 психологічна робота в бойовій обстановці
- •Питання 1. Зміст психологічної роботи в бойовій обстановці
- •Питання 2. Бойові психічні травми та психологічна реабілітація військовослужбовців
- •Питання 3. Досвід діагностики і корекції психологічних наслідків участі військовослужбовців у бойових діях (іноземний досвід)
- •Питання 4. Методика прогнозування і розрахунку психогенних втрат серед особового складу
- •Тема 16 психологічна робота у військовому підрозділі (частині) в мирний час
- •Питання 1. Зміст і завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині) у мирний час
- •Питання 3. Місце командира і його заступника з виховної роботи (психолога) в організації і здійсненні психологічної роботи
- •Питання 4. Основні обов'язки військових психологів і органів виховної роботи
- •Питання 5. Окремі аспекти вивчення психологом особистості військовослужбовця и соціально-психологічних явищ у військових підрозділах
- •Питання 5.1. Рекомендації щодо виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості
- •16.6.1. Психологічний відбір і психофізіологічне обстеження
- •1. Емоції мотивів діяльності
- •11. Емоції, що зумовлені метою діяльності
- •111. Емоції, що зумовлені засобами діяльності
- •Тема 17. Суїцидальна поведінка військовослужбовців, її діагностика і профілактика
- •Питання 1. Проблема суїциду і суїцидальної поведінки в психологічній науці
- •Питання 1.2. Проблема суїциду і суїцидальної поведінки у вітчизняній психологічній науці
- •Питаня 2. Природа суїцидальної поведінки та її детермінанти
- •Питання 2.2. Головні причини виникнення суїцидів
- •Питання 2.3. Індивідуально-психічні причини виникнення суїцидів
- •Питання 2.4. Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців
- •Питання 2.6. Значення психалгії в генезі суїциду
- •Питання 2.7. Міжособистісні конфлікти як одна з передумов формування соціальної дезадаптації особистості воїна
- •Питання 3. Психологічна характеристика військовослужбовців, схильних до суїцидальної поведінки
- •1) Самосвідомість:
- •2) Емоційно-вольова сфера:
- •Питання 4. Методики діагностування військовослужбовців, схильних до суїциду
- •Питання 4.1. Клініко-лінгвістична діагностика суїцидальної поведінки
- •Питання 4.2. Психодіагностичні та психофізіологічні методики діагностики суїцидальної поведінки
- •Питання 4.3. Методика визначення суїцидального ризику
- •I. Дані анамнезу:
- •II. Актуальна конфліктна ситуація:
- •Питання 4.4. Методика візуального визначення суїцидальних виявів
- •Питання 5. Профілактика суїцидальної поведінки у військовому середовищі
- •Тема 18. Психологічна характеристика військової дисципліни
- •Питання 1. Психолого-педагогічний зміст військової дисципліни
- •Питання 2. Система роботи командирів (начальників) зі зміцнення військової дисципліни
- •Питання 3. Методика аналізу та підбиття підсумків стану військової дисципліни у військовій частині та підрозділі
- •Питання 3.2. Методика аналізу стану військової дисципліни в підрозділі
- •Питання 3.3. Перелік документів, які необхідно мати посадовим особам підрозділу з проблем зміцнення військової дисципліни
- •Питання 5.2. Психолого-педагогічна характеристика системи роботи командирів (начальників) щодо профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями
- •Тема 1. Предмет, завдання та структура
- •Тема 2. Психологія особистості
- •Тема 8. Соціально-психологічна характеристика малої соціальної групи 200
- •Тема 9. Методи дослідження
- •Тема 10. Психологія спілкування
- •Тема 11. Структура спілкування 278
- •Тема 12. Психологічні умови попередження та залагодження конфліктів у військових підрозділах 302
- •Тема 13. Психологічне забезпечення:
- •Психологічне забезпечення збройного конфлікту
- •Тема 14. Психологічна підготовка
- •Тема 15. Психологічна робота в бойовій обстановці 399
- •Тема 16. Психологічна робота
- •Тема 17. Суїцидальна поведінка військовослужбовців,
- •Тема 18. Психологічна характеристика
- •18.5.1. Психологічний аналіз поняття «порушення
- •Навчальне видання Василь Васильович Ягупов
Питання 4. Методики діагностування військовослужбовців, схильних до суїциду
Приступаючи до аналізу проблеми психологічної діагностики схильності військовослужбовців до скоєння суїциду, необхідно, на нашу думку, розглянути її визначення і зміст.
Суїцидальна діагностика — клінічні засоби, методи і методики виявлення суїцидальної активності людини, за допомогою яких можна сформулювати психічний, соціодинамічний і дескриптивний діагнози (оцінка динаміки підготовки до суїциду і наростання суїцидальних тенденцій, а також здійснення психопатологічної діагностики). Вона представляє аналіз не тільки власне суїцидальних виявів (особливості, можливість реалізації тощо) у статиці і динаміці, а й у всій сукупності клінічних, особистісних і навколишніх чинників, що беруть участь у суїцидогенезі.
Діагностика суїцидальної поведінки військовослужбовців спрямована на збір, узагальнення та аналіз інформації про їхню схильність до різних видів суїцидальної поведінки, визначення серед них найбільш небезпечних з точки зору можливості самогубства категорій. Суїцидальна діагностика спрямована на виявлення: 1. Індивідуальних суїцидогенних чинників, які поділяються на: предиспозиційні (недостатність або неповноцінність психічного функціонування як наслідок надзвичайної емоційної напруженості воїна, що пов'язано з фіксацією його уваги на труднощах військової служби, які, на його погляд, є неподоланними. СуїцидальнІй небезпеці сприяють знижена толерантність воїна до емоційних навантажень; максималізм у судженнях та їх не виваженість; дефектність прогнозування; негаразди в комунікативній сфері; неадекватність самооцінки; психічна вразливість). Воїни в такій ситуації пишуть додому панічні листи, просять командирів і близьких надати їм відпустку додому під будь-яким приводом, звільнити від виконання певних службових обов'язків. Вони також намагаються потрапити до лазарету або санітарної частини, шпиталю та ін. На цій фазі динаміки суїциду воїни характеризуються підвищеною потребою в емпатичності, неформальному спілкуванні, співпереживанні, емоційній підтримці. Вони намагаються знайти підтримку, поділитися своїми проблемами, переживаннями, тривогою. Коли воїн не задовольняє ці свої потреби, у нього починається процес соціально-психологічної дезадаптації у підрозділі, що автоматично спровокує його потрапляння у конфліктні ситуації;
позиційні: це позиція, яку займає суїцидент у конфлікті або конфліктній ситуації, яка, як правило, буває дезадаптивною. Найбільш суїцидонебезпечним є пасивно оборонний характер поводження воїна, який поглиблює його дезадаптацію, формує почуття самотності у підрозділі, викликає негативні емоційні переживання, сприяє ізоляції у колективі, відштовхує від нього товаришів по службі;
статусні: особливості психічного стану або психічного реагування суїцидента, що безпосередньо впливають на можливість здійснення суїцидальних дій. За наявності психічних розладів такими чинниками є афективна, афективно-маревна або галюцинаційно-маревна симптоматика. У практично здорових осіб статусні чинники виявляються у вигляді психічних особистісних реакцій. Мають місце симптоми деперсоналізації особистості воїна;
інтенційні: особливості особистісних намірів щодо суїцидального поводження, характеру і ступеня його виразності. На думку суїцидента, тільки суїцидальна поведінка є справжнім виходом із кризової ситуації, основним методом розв’язання всіх проблем, які накопичилися під час служби або у конкретному конфлікті.
2. Антисуїцидальних чинників особистості. Це — окремі особистісні настанови, які перешкоджають формуванню суїцидального поводження або реалізації суїцидальних дій. До них належать: емоційна пов’язаність з близькими, гіпервідповідальність, наявність творчих планів, острах фізичного страждання та ін.
Чинниками, що перешкоджають реалізації суїцидальних намірів воїна, можуть бути також:
інтенсивна його емоційна прив'язаність до значимих людей;
батьківські обов'язки;
— виражене почуття обов'язку;
залежність від громадської думки та уникнення осуду з боку товаришів по службі, близьких, родичів;
уявлення про ганебність, гріховність суїциду;
уявлення про невикористані життєві можливості;
наявність творчих планів, тенденцій і задумів;
наявність естетичних критеріїв у мисленні.
3. Ступеня психічної вразливості. За його допомогою визначають індивідуально-психічні особливості воїна, які за певного фізичного або психічного впливу (об'єктивно малозначимого) можуть стати психічною травмою.
4. Психопатологічних предикторів суицидального (аутоагресивного) поводження. Це психічні розлади різноманітного ступеня, що безпосередньо впливають на формування суїцидального (аутоаґресивного) поводження. До них можна віднести:
реактивні депресії—за яких суїцидальні дії частіше є імпульсивними; формування суїцидальної активності залежить від суб'єктивної значимості ситуації, що с психотравмувальною, і адаптаційних можливостей суїцидента;
алкоголізм — у більшості випадків суїцидальне поводження має імпульсивний характер, є афективною розрядкою;
ендогенні депресії— аутоагресивні дії частіше вчиняються хворими на стадії депресивного епізоду; на вищій стадії депресивного психозу вони мають імпульсивний характер і обумовлені як афективні переживання (безвихідністю, почуттям нестерпності тягаря психічного стану), так і маревними ідеями провини, самознищення;
шизофренія — аутоаґресивні дії хворих залежать від клінічної картини психозу; найбільшу небезпеку для життя мають аутоагресивні ДІЇ, що обумовлені імперативними псевдо мареннями;
розлади особистості — характер суїцидального поводження залежить від форми психічних розладів.
5. Суїцидальних комунікацій— характерні вияви суїцидальних намірів воїном в міжособистісному спілкуванні, що варто розглядати як попереджуючі ознаки, які вказують на можливість здійснення суїцидальних дій. Виділяють п'ять ознак:
форма — вербальна, у тому числі письмова;
характер — прямий (відкритий) або непрямий (замаскований);
утримання — вияв афектів (почуття провини або осуди), спроба пояснити свій учинок, доручення або прохання до навколишніх;
об'єкт —визначена особа або група;
мета — прохання про допомогу (благання про порятунок), вираження ворожості (звинувачення інших, самозвинувачення).
6. Ступеня суїцидального ризику— ступінь можливості виникнення суїцидальних спонук, формування суїцидальної поведінки і здійснення суїцидальних дій. Ступінь виразності суїцидального ризику (можливість здійснення суїцидальних дій) можна визначити зіставленням суїцидогенних і антисуїцидальиих чинників особистості, а також шляхом впливу індивідуально-ситуаційних (характер, значимість суїцидогенного конфлікту) і середовищах (соціально-демографічних) чинників. Розрізняють такі варіанти суїцидального ризику:
гострий — висока можливість здійснення суїцидальних дій (пресуїцидальний період може бути «миттєвим»), варто розглядати як невідкладний стан;
хронічний -— тривале існування терапевтично резистентних суїцидальних переживань, що не купируються після вчинення суїцидальної спроби.
7. Чинників суїцидального ризику — зовнішні або внутрішні стимули (умови, обставини), що не є етологічними, але сприяють безпосередньо суїцидальній активності або викликають її. їх визначення є надзвичайно складним завданням, бо чітких критеріїв і показників, кого вважати потенційним суїцидентом, коли і в яких обставинах він може бути включений у групу суїцидального ризику, немає. Немає також однозначного визначення поняття «суїцидальний ризик». У суїцидології під цим поняттям розуміють:
імовірність виникнення будь-якої форми суїцидальної поведінки (форма загального суїцидального ризику);
імовірність вияву суїцидальної тенденції (наявність ризику суїцидальних дій);
імовірність рецидиву суїцидальних актів (повторний суїцид).
Розрізняють соціально-демографічні (стать, вік, соціальний стан), етнокультурні (наявність у традиціях певних народів суїцидальної поведінки як соціально прийнятної норми), соціально-економічні (рівень життя, наявність роботи, фаху, родини), психічні (особистісні особливості), специфічні (попередня суїцидальна спроба, наявність психічного або важкого соматичного захворювання) та інші чинники суїцидального ризику.
Таким чином, розглянувши проблему суїцидальної діагностики та її основні завдання, ми можемо переходити до розгляду конкретних психодіагностичних та психофізіологічних методик виявлення військовослужбовців, схильних до суїцидальної поведінки, а зокрема методик, спрямованих на діагностику рис особистості, які притаманні військовослужбовцям, схильним до суїцидальної поведінки.