1. Методичні поради до виконання курсового проекту Завдання 1. Кліматичні умови відповідної зони та агрохімічна характеристика грунтів сівозміни

Кліматичні умови зони характеризують багаторічними помісячними даними температури повітря та опадів за рік. При цьому можна користуватися даними агрокліматичних довідників. Важливими при цьому є дані про перші восени та останні весною заморозки, про суму ефективних температур та гідротермічний коефіцієнт.

Виконання цього завдання потребує особливої уваги. Ці матеріали служитимуть основною для розрахунків норм добрив і складання плану удобрення та вапнування ґрунтів у сівозміні. Тому перед його виконанням необхідно вивчити за підручником розділ "Властивості ґрунту в зв'язку з живленням-рослин і застосуванням добрив" і з'ясувати, що таке обмінна та гідролітична кислотність (рН сольове та Нг), сума ввібраних основ (S). ступінь насичення ґрунту основами (V), вміст гумусу та рухомих поживних речовин у ґрунті, для чого потрібно знати і як користуватися цими показниками. Дані для заповнення таблиці "Агрохімічна характеристика ґрунту" беруть з рекомендацій раціонального застосування добрив у господарстві (матеріали останнього туру агрохімічного обстеження ґрунтів), паспортів полів, або з відповідного завдання, яке видає викладач.. У цих матеріалах подано агрохімічну характеристику ґрунтів на кожному полі всієї сівозміни.

На одному полі, як правило, буває дві-три ґрунтових відмін, кожна з яких має свій шифр. У матеріалах є номенклатурний список ґрунтів, де проти кожного шифру вказується повна назва ґрунту. Наприклад, шифр 131 означає, що це темносірі опідзолені важкосуглинкові ґрунти на лесі По кожному полю не обов'язково показувати і характеризувати всі ґрунтові відміни, а можна обмежитися однією - двома, які займають найбільшу площу на даному полі.

У матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів може бути відсутнє цифрове значення рН сольове, вміст рухомих поживних речовин, а подана площа в гектарах з слабкою, середньою чи підвищеною кислотністю. Або з низьким, середнім підвищеним чи високим вмістом рухомих форм поживних речовин. Щоб перевести ці дані в цифрові показники, потрібно користуватися таблицями, в яких показана класифікація (групування) ґрунтів за ступенем їх кислотності та вмістом рухомих поживних речовин в мг на 100 г ґрунту, або на 1 кг ґрунту. Ці таблиці є в матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів.

Якщо в матеріалах відсутній показник ступеня насиченості ґрунту основами (V,%). його потрібно обчислити самостійно за формулою V= (S / ( S + Нг)) х 100.

На підставі цифрових даних, наведених необхідно зробити обґрунтовані висновки щодо родючості ґрунту. Для оцінки забезпеченості ґрунтів гумусом можна користуватися даними Л.А. Гришиної і Д.С. Орлової (1978), які вказують, що при вмісті гумусу в ґрунті менше 2% рівень забезпеченості дуже низький. 2-4% - низький. 4-6 - середній. 6-Ю -високий. Більше 10% - дуже високий.

Завдання 2. Вапнування кислих грунтів

Для виконання цього завдання необхідно за підручником опрацювати тему "Методи хімічної меліорації ґрунтів". При складанні плану вапнування показники обмінної (рН сольове) і гідролітичної (Нг) кислотності на кожному полі можна взяти із таблиці "Агрохімічна характеристика ґрунту". Потрібно врахувати, що на одному і тому ж полі вапнування потрібно повторювати через 5-7^років. Черговість проведення вапнування на полях, що потребують цього заходу, залежать від ступеня кислотності та потреби ґрунту у вапнуванні. На якому полі вища потреба у вапнуванні, там потрібно швидше його зробити (табл.1). В умовах Степу потреба у вапнуванні виникає при рН6,5, якщо на полі вирощують чутливі до потреби вапнування культури, в умовах Лісостепу - при рН6,2, в Поліссі - рН5,5.

Таблиця 1. Класифікація ґрунтів за ступенями їх кислотності для Степу

Обмінна кислотність (рН сольове)	Ступінь кислотності	Потреба у вапнуванні
>4,0	Надмірно кислі	дуже велика
4,0-4,5	Дуже кислі	велика
4,6 - 5,0	Середньокислі	підвищена
5,1 -5.5	Слабокислі	середня
5,6-6,5	Близькі до нейтральних	мала
>6,5	Нейтральні	не потребують

Норму вапна (СаСОз) найчастіше встановлюють за гідролітичною кислотністю і визначають за формулою:

Нв = Нг х 1,5, (1)

Для обчислення норми вапняного добрива роблять поправку на вміст у ньому діючої речовини, вологи і домішок за формулою:

Нвд = (Нв х 100 х 100 х 100) / (100-К) х (100 - Д) х (100-В), (2)

де Нвд - норма вапняного добрива, т/га;

Нв - розрахована норма СаСОз, т/га (формула 1) ;

В - вміст вологи в добриві, %;

Д - вміст домішок в добриві, %;

К - загальний вміст карбонатів, у добриві в перерахунку на СаСОз, %.

Наприклад, для вапнування ґрунту з гідролітичною кислотністю 3 мг-екв. на 100г ґрунту потрібно 4,5 т/га СаСОз (3 х 1,5). Дефекат сухий містить 80% СаСОз, 10% - вологи і 9% - домішок. Тоді фізична маса цього меліоранту становитиме:

Нвд = (4,5 х 100 х 100 х 100) / (80 х 90 х 91) = 6,9 т/га

Таким чином, чим більше вологи і домішок містить вапняний матеріал, тим більше потрібно взяти його для вапнування.

План вапнування кислих ґрунтів сівозміни складають із врахуванням черговості вапнування за роками, так як це затратний агрозахід і за один рік його провести неможливо. Його проводять щороку на 1 - 2 полях в сівозміні. Чим кисліший ґрунт у сівозміні, тим більш першочерговим виникає потреба у його вапнуванні.

Якщо ґрунти всієї сівозміни, що потребують вапнування, належать до однієї агрохімічної групи (табл.1), то добриво вносять так, щоб найбільша нейтралізуюча здатність добрива припадала на рік, коли на даному полі буде вирощуватися культура, що найбільш потребує вапнованого ґрунту. І навпаки, якщо культура чутлива до надмірної кількості кальцію в ґрунті, то вапно треба вносити так, щоб дану культуру висівали на 4-5 рік після внесення вапняного добрива. Для зони Степу такими культурами, що погребують вапнування в першу чергу, є озима пшениця та цукрові буряки. Картопля, навпаки, негативно реагує на повну нейтралізацію кислотності ґрунту, тому вапно вносять так, щоб дана культура попадала на вапноване поле не раніше, як на четвертий рік.

Для виконання завдання 2 потрібно записати схему заданої в завданні сівозміни та показники рН і гідролітичної кислотності ґрунту кожного поля, визначити потребу у вапнуванні, а після розрахувати норму вапна і визначити рік, коли буде внесено добриво на поле, що потребує вапнування.

Якщо в грунтовому розчині відсутня кислотність, а в грунтовому вбирному комплексі та грунтовому розчині міститься натрій, що від ємності вбирання становить 5-20 і більше відсотків, такий грунт потрібно гіпсувати.

В процесі гіпсування гіпс реагує з лужними солями натрію і переводить їх в нейтральні солі, грунт при цьому замість лужної реакції починає переходити до нейтральної.

Для визначення норми внесення гіпсу користуються формулою 3.

H=0,086(Na-0,5T)hd, (3)

де Н - норма гіпсу CaSO₄ 2H2O, т/га

Na - вміст увібраного натрію, ммоль/100 г ґрунту (мг-екв. на 100 г ґрунту);

h - товщина шару ґрунту, що меліорується (солонцевий горизонт в орному шарі),см;

d - об'ємна маса (густина) солонцевого горизонту, що меліорується, г/см³.

Норму гіпсового добрива коригують відповідно вмісту в ньому діючої речовини, води та домішок, як це показано для визначення норми вапняного добрива.

План внесення гіпсу складають аналогічно плану внесення вапна для вапнування кислих ґрунтів, заносячи до таблиці відповідні показники.