4.4. Річна потреба у поживних елементах на сівозміну для формування запланованої врожайності

Культуру, номер поля і площу його переписують із завдання 1.5 (схема сівозміни, для якої складається план застосування добрив).

Потребу на все поле за прийомами внесення визначають множенням і гектарної дози гною та уточненої норми мінеральних добрив (завдання 4.1.) на площу поля.

Загальну потребу діючої речовини визначають як суму потреби її на всю сівозміну даного елемента живлення, що планується внести в основне, припосівне удобрення та при підживленні. Отримані суми ділять на загальну площу сівозміни і отримують насиченість сівозміни органічними в т/га та мінеральними в кг/га добривами.

4.5. Розрахунки потреби різних форм добрив на кожне поле сівозміни, в центнерах фізичної маси

При виконанні цього завдання слід визначити які азотні, фосфорні, калійні та комплексні добрива планується застосувати в цій сівозміні і в головці таблиці 4.5 записати ці форми (наприклад, з азотних можна взяти аміачну селітру для припосівного внесення та підживлення, сечовину для позакореневого підживлення, аміачну воду для основного внесення чи внесення в грунт при підживленні просапних культур; з фосфорних -суперфосфат як універсальне добриво та фосфатшлак для основного внесення; з калійних добрив - хлорид калію як універсальне добриво, калійна сіль для коренеплодів та сульфат калію для хлор чутливих культур; з комплексних - нітроамофоска для припосівного внесення і таке інше). Щоб обчислити скільки на даному полі потрібно внести в основному удобренні того або іншого добрива необхідно потребу поживного елементу в центнерах на все поле для основного внесення (завдання 4.4) помножити на 100 і поділити на вміст діючої речовини в даному добриві. Аналогічно проводять обчислення для припосівного удобрення і підживлення. Загальну потребу окремого виду добрива на сівозміну визначають додаванням кількості внесення його на всю площу сівозміни при основному і припосівному внесенні та підживленні.

З а в д а н н я 5. Економічна ефективність застосування добрив під окремі культури

З метою впровадження у виробництво найбільш ефективних норм, форм, способів і строків застосування добрив необхідна їх економічна оцінка. Існують різні способи визначення показників економічної ефективності. У курсовому проекті пропонується це зробити простим і доступним способом, який базується на порівнянні двох основних показників: додаткових виробничих витрат, пов'язаних із застосуванням добрив і вартості приросту врожаю, одержаного за рахунок добрив.

Додаткові затрати при вирощуванні культури з добривами складаються з вартості добрив, затрат на їх навантаження, перевезення, розвантаження, зберігання, підготовки до внесення, навантаження, перевезення, внесення. Сюди також відносяться витрати.

пов'язані з збиранням, перевезенням, підготовкою до реалізації та реалізацією додатково отриманого за рахунок внесення добрив урожаю основної та побічної продукції.

5.1 Обчислення економічної ефективності застосування добрив

Економічну ефективність застосування добрив визначають з метою переконання наскільки економічно вигідно застосовувати даний агрозахід для виробника сільськогосподарської продукції. Розрахунки проводять так.

1. Урожайність культури беруть планову із завдання 4.3., пункт 1

2. Кількість внесених органічних і мінеральних добрив беруть із завдання 4.3.. пункти 5 і 20.

3. Приріст урожайності, одержаної за рахунок добрив - із завдання 4.3., пункти 7 і 10.

4. Реалізаційні ціни на продукцію потрібно брати фактичні для даного господарства на рік складання плану удобрення з урахуванням її якості. На окремі зернові культури ціни наведені в таблиці 19.

5. Вартість приросту основної продукції обчислюють множенням приросту врожайності, одержаної за рахунок добрив (пункт 3), на ціну реалізації даної культури.

6. Кількість одержаної за рахунок добрив побічної продукції обчислюють виходячи з того, що співвідношення ( основної до побічної) зерна до соломи в урожаї зернових культур становить 1:1; ячменю -1:1, гороху - 1:1,04, вівса - 1-1,3; зерна і стебел кукурудзи - 1:2, коренів і гички в цукрових буряках - 1: 0,5,.

7. Щоб визначити вартість приросту побічної продукції, її переводять у кормові одиниці множенням кількості цієї продукції, одержаної за рахунок добрив (табл. 4,3. п. 7, 10), на вміст у ній кормових одиниць (табл. 20)*. Вартість одного центнеру кормових одиниць дорівнює вартості 1 ц зерна вівса (табл. 19). Перемноживши кількість центнерів кормових одиниць на реалізаційну ціну вівса одержуємо вартість побічної продукції за рахунок добрив.

Таблиця 19 . Приблизні реалізаційні ціни на зернові культури, грн/т

Пшениця тверда
Пшениця м'яка: 1 - III класу IV класу (18 - 23% клейковини) IV класу (клейковини < 18 %)
Жито
Кукурудза
Гречка: цінних сортів рядова
Просо: цінних сортів рядове
Овес: цінних сортів з натурою 520 г і більше цінних сортів рядовий
Ячмінь: пивоварний цінних сортів кормовий рядовий
Горох продовольчий цінних сортів рядовий
Горох кормовий різнотиповий (суміш за кольором)
Цукрові буряки
Картопля ранніх сортів Картопля середньостиглих сортів
Соняшник

5. Вартість всієї додаткової продукції - це сума вартості основної (5) і побічної (7) продукції, одержаної за рахунок добрив.

6. Вартість добрив визначають множенням кількості кожного внесеного добрива у фізичній масі (табл.4.3, п.20) на його фактичну ціну (табл. 21)

10. Витрати на доставку, зберігання, транспортування і внесення кожного добрива визначають множенням нормативних витрат на кількість внесених добрив (15-20% до вартості добрив).

11. Вартість витрат на доробку додаткового врожаю обчислюють множенням нормативних витрат на одиницю врожаю (табл. 22) на одержаний за рахунок добрив приріст.

12. Загальна сума витрат на застосування добрив - це сума вартості внесених добрив (п.'9). витрат на доставку, зберігання, транспортування і внесення їх (п. 10) та на доробку додаткового врожаю (п. 11).

13. Чистий доход від додатково одержаної за рахунок добрив продукції - цс різниця між вартістю всієї продукції (п. 8) і загальною сумою витрат, пов'язаних із застосуванням добрив (п. 12).

14. Окупність 1 крб. витрат на добрива визначають діленням вартості всієї додаткової продукції (п. 8) на загальну суму витрат, пов'язаних із застосуванням добрив (п. 12). 15. Рівень рентабельності застосування добрив визначають як відношення чистого доходу (п. 13) до загальної суми витрат на застосування добрив (п. 12 ), виражене у відсотках.

Таблиця 20. Вміст кормових одиниць в 1 кг корму (Довідник поживності кормів, 1988)

Корм		К.О. в 1 кг корму
1		2
Кукурудза на зелений корм		0,16
Кукурудза на силос (молочно - воскова стиглість)		0,24
Пшениця озима на з/корм (колосіння)		0,16
Жито на з/корм (колосіння)		0,17
Вико - вівсяна суміш на з/корм		0,20
Конюшина 1 укосу (сіно)		0,43
Люцерна 1 укосу (сіно)		0.42
Еспарцет посівний (сіно)		0,46
Солома: горохова			0,24
вівсяна			0,25
житня			0,21
кукурудзяна			0,34
просяна			0,37
пшенична			0,28
ячмінна			0,37
гречана			0,29
Буряки кормові			0,14
Гичка цукрових буряків			0,14

Таблиця 21. Ціни на добрива та витрати на їх доставку і застосування, гри

Добрива	Ціна за 1 т фізичної маси добрива	Оплата за доставку, зберігання і застосування 1 т фізичної маси добрива
1	2	3
Аміачна вода (N34)
Аміачна селітра (N34)
Карбамід (N46)
Сульфат амонію (N20)

Продовження таблиці 21

1	2	3
Рідкий аміак (N82)
Суперфосфат простий гранульований (Р20)
Суперфосфат подвійний (Р40)
Фосфоритне борошно (Р25)
Калій хлористий (К60)
Сульфат калію (К50)
Калійна сіль (К40)
Калімагнезія (К30)
Каїніт (К10)
Амофос (N10P60)
Нітроамофос (N20P20)
Нітроамофоска (N16P16K16)
РКД (N10P34)
Гній (N5P2.5K6 кг/т)
Нітрофоска NPK (N10P10K10)
Нітрофос (N20P20)

Таблиця 22. Витрати на доробку 1 т приросту врожаю від внесення добрив, гри

Культура	Прямі витрати
Зернові
Кукурудза на зерно
Цукрові буряки
Соняшник
Льон
Картопля
Кукурудза на силос і з/к
Помідори
Капуста
Огірки
Морква
Цибуля