- •Ю.Б.Кузьма, я.Ф.Ломницька
- •Гравіметричний та титриметричний аналіз Для студентів хімічного факультету
- •1. Статистична обробка результатів аналізу
- •1.1. Виявлення сумнівного результату
- •1.2. Обробка результатів аналізу методами математичної статистики
- •1.3. Приклад обробки і порівняння даних двох методів визначення
- •2. Гравіметричний аналіз
- •2.1. Визначення Сульфуру у формі сульфату
- •2.2. Визначення Барію
- •2.3. Визначення Феруму
- •2.4. Визначення Ніколу
- •3. Титриметричний аналіз
- •Методика виконання робіт у титриметрії
- •3.2. Основні позначення та формули для обчислень у титриметрії
- •3.3. Протолітометрія (кислотно-основне титрування)
- •3.3.1. Визначення основ
- •Приготування розчину натрію тетраборату. Натрій тетраборат при зберіганні втрачає частину кристалізаційної води, тому перед приготуванням цю сіль потрібно перекристалізовувати.
- •3.3.2. Визначення кислот
- •3.4. Редоксиметрія (окисно-відновне титрування)
- •3.4.1. Перманганатометрія
- •3.4.2. Біхроматометрія
- •3.4.3. Йодометрія
- •3.5. Метод осадження
- •3.5.1. Аргентометрія
- •Стандартизація розчину калію тіоціанату.
- •3.5.2. Меркурометрія
- •3.6. Комплексонометрія
- •3.6.1. Визначення дво і тризарядних катіонів металів
- •3.6.2. Використання іонного обміну при визначенні Ніколу та Цинку з одного розчину
- •Список основної літератури
- •Список додаткової літератури
- •Гравіметричний та титриметричний аналіз
3.6.1. Визначення дво і тризарядних катіонів металів
Виготовлення стандартного розчину ЕДТА. За точною наважкою препарату (формула (3.12)) готують 0,05 М розчин ЕДТА, як це описано в розділі 3.1, fE(ЕДТА) = 1, M(C10H14O8N2Na2. 2H2O) = 372,2 г/моль. Особливість виготовлення розчину полягає в необхідності розчиняти тверду речовину в гарячій воді, після чого мірну колбу з розчином охолоджують проточною водою і лише тоді об’єм розчину доводять до мітки, доливаючи холодну дистильовану воду. Переважно готують розчин у мірній колбі об’ємом 200 або 250 мл. За формулою (3.12) обчислюють концентрацію первинного стандартного розчину ЕДТА. Для особливо точних визначень концентрацію розчину ЕДТА визна-чають титруванням первинним стандартним розчином солей Ca2+ або Mg2+.
Визначення загальної твердості води, вмісту Магнію, Цинку, Кадмію. Твердість води зумовлена наявністю розчинних солей Кальцію і Магнію. Розрізняють карбонатну і некарбонатну твердість води. Перша зумовлена наявністю у воді гідрокарбонатів Кальцію і Магнію (під час нагрівання розчину до кипіння випадають в осад важкорозчинні карбонати і твердість усувається), інша наявністю хлоридів та сульфатів Кальцію і Магнію. Сумарний вміст кальцієвих і магнієвих солей і є загальною твердістю води.
Реагенти: ЕДТА, 0,05 М стандартний розчин;
амонійна буферна суміш з pH 9;
еріохром чорний Т, суха суміш.
Методика визначення. Для визначення загальної твердості води відби-рають піпеткою 100 мл зразка води, додають 5 мл буферної суміші і суху суміш індикатора до появи помітного, але не надто темного винно-червоного забар-влення і титрують розчином ЕДТА, інтенсивно перемішуючи до зміни забар-влення на синє без фіолетового відтінку. Твердість води (Н(H2O)) виражають сумарною кількістю Кальцію і Магнію, ммоль/л:
Н(H2O) = . (3.31)
Аналогічно визначають Магній, Цинк і Кадмій у заданій кількості розчину. Обчислюють масу металу за формулою (3.14), fE(Me) = 1.
Визначення Кальцію та Магнію в одному розчині. Суть методу полягає в тому, що одну порцію розчину титрують при наявності еріохрому чорного Т. При цьому відтитровують Кальцій і Магній. Другу порцію розчину титрують з мурексидом. Мурексид є індикатором і на Кальцій, і на Магній, однак якщо перед титруванням ввести в титрований розчин натрій гідроксид, то Магній осаджується у формі магнію гідроксиду і ЕДТА відтитровує лише Кальцій. Кількість Магнію визначають за різницею об’ємів розчину ЕДТА, витрачених на титрування суми Кальцію і Магнію при наявності еріохрому чорного Т і титрування Кальцію при наявності мурексиду.
Реагенти: ЕДТА, 0,05 М стандартний розчин;
амонійна буферна суміш;
NaOH, 2 М розчин;
індикатори: еріохром чорний Т, мурексид.
Методика визначення. У конічну колбу місткістю 200250 мл відбирають піпеткою 10 мл досліджуваного розчину, додають 5 мл амонійної буферної суміші (pH 9), 5080 мл дистильованої води, 2030 мг еріохрому чорного Т та перемішують до повного його розчинення. Титрують розчином ЕДТА до зміни забарвлення від винно-червоного до синього з зеленкуватим відтінком. Так визначають сумарний вміст іонів Кальцію і Магнію, враховуючи, що на титрування витрачено V1 мл ЕДТА.
У конічну колбу на 100 мл відбирають піпеткою 10 мл досліджува- ного розчину, додають 2-3 мл 2 М розчину NaOH, 25 мл дистильованої води, 25-30 мг мурексиду, який повністю розчиняють перемішуванням. Забарвлений у рожевий колір розчин титрують розчином ЕДТА до зміни забарвлення на синьо-фіолетове. Так визначають вміст Кальцію, на титрування витрачають V2 мл ЕДТА. За формулою (3.14) обчислюють масу Кальцію, а потім масу Магнію, враховуючи, що на його визначення витрачено (V1-V2) мл ЕДТА, fE(Me) = fE(ЕДТА) = 1.
Визначення Ніколу грунтується на утворенні стійкої комплексної сполуки Ніколу з ЕДТА. Титрування проводять в аміачному розчині при наявності індикатора мурексиду, який утворює з іоном Ni2+ комплекс жовтого кольору, що легко руйнується під дією ЕДТА з утворенням більш стійкого комплексу.
Реагенти: ЕДТА, 0,05 М стандартний розчин;
NH3, 25% розчин;
індикатор мурексид.
Методика визначення. У конічну колбу місткістю 200250 мл відби-рають піпеткою 10 мл досліджуваного розчину, додають 20-30 мг мурексиду, 5080 мл дистильованої води, добре перемішують і додають краплями концентрований розчин аміаку до забарвлення розчину в інтенсивно жовтий колір. Титрують розчином ЕДТА до зміни забарвлення з жовтого на фіолетове. За результатами титрування (формула (3.14)) обчислюють масу Ніколу, fE(Ni) = fE(ЕДТА) = 1.
Визначення Феруму (III). Fe(III) утворює з ЕДТА стійку комплексну сполуку, тому титрування можна проводити в кислому середовищі. Як інди-катор використовують сульфосаліцилову кислоту, яка при pH 23 утворює червоно-фіолетовий ферум сульфосаліцилат.
Реагенти: ЕДТА, 0,05 М стандартний розчин;
NH3, 25% розчин;
H2O2, 3% розчин;
HCl, 6 М розчин;
HCl, 4 М розчин;
індикатор: сульфосаліцилова кислота, 25% розчин.
Методика визначення. У конічні колби місткістю 200250 мл відбирають піпеткою 10 мл досліджуваного розчину. Якщо є іони Fe2+, їх необхідно окиснити, прокип’ятивши розчин з H2O2. Після охолодження розчин нейтра-лізують, додаючи по краплях та енергійно перемішуючи, розчин аміаку до появи незначної каламуті, яку розчиняють в однійдвох краплях 6 М хлоридної кислоти. Після цього додають до розчину 4 мл 4 М HCl, розводять розчин дистильованою водою до 100 мл, додають чотири краплі розчину сульфосалі-цилової кислоти і титрують розчином ЕДТА до зміни забарвлення від червоно-фіолетового до світло-жовтого (або безбарвного), характерного для феруму комплексонату. Поблизу точки еквівалентності комплексон необхідно додавати повільно. За результатами титрування обчислюють масу Феруму у розчині (формула (3.14)), fE(Fe) = fE(ЕДТА) = 1.