Психологія та історія

Підкреслюючи значення суспільства для людей, Е. Фромм писав: «Людська натура – це не сума вроджених, біологічно закріплених спонукань, але й не мертвий зліпок з матриці соціальних умов; це продукт історичної еволюції в синтезі з певними вродженими механізмами і законами».

Стосовно до людини, аналіз історії є джерелом для розуміння його сучасного стану, в тому числі психології та поведінки. Людина як особливий біологічний організм виділяється серед інших живих істот. Але завдяки створеному ним самим світу матеріальної і духовної культури, він і став Людиною з вищими психічними процесами, особистісними властивостями і моральними станами. Протягом історичного періоду люди оволоділи мовою і перетворили своє сприйняття, увагу, уява, мислення і пам’ять.

Сучасна людина народжується, живе і розвивається в особливому соціальному середовищі, відмінному від природи, штучно створеному ним. Практично все, що оточує його з народження, є творіння рук людських, починаючи від предметів домашнього вжитку (побуту), одягу і закінчуючи інструментами і засобами, якими людина користується для навчання, виховання та здійснення впливу на світ. Отже, для того щоб зрозуміти, як з’явився сучасна людина з усіма його психологічними якостями, необхідно звернутися до історії людства, в першу чергу до історії розвитку матеріальної і духовної культури.

Без знання історії суспільства важко зрозуміти і психологію відносин людей в сучасному світі. Ці відносини складалися століттями. Філософські вчення, релігійні вірування, звичаї, традиції, ритуали та багато іншого, що характеризує психологію сучасних народів і націй – це продукт їх тривалого історичного розвитку. Сама склалася система навчання та виховання (сімейного, шкільного, соціального, інтелектуального, трудового, морального, фізичного).

Зв’язок психології та історії може бути зовнішнім і внутрішнім.

Зовнішній – коли для вирішення власних проблем кожна з них звертається до іншої, з метою використання її даних. Так, історика може зацікавити психологічна характеристика людей, що жили в ту чи іншу епоху, їх погляди, культура, звичаї, традиції і т.п. Психолог в свою чергу може звернутися до історії для вирішення своїх завдань, розглядаючи психологію людей як історичний факт.

Більш глибокий союз психології та історії утворюється в тому випадку, коли представнику однієї області знань необхідно скористатися методами або прийомами іншої науки для вирішення власних завдань. Наприклад, історик, звертаючись до психологічних методів; може вивчити особистість будь-якого державного діяча або психологію народу для того, щоб пояснити історичні події (проблема ролі особистості в історії). Психолог в свою чергу може застосувати метод історичного аналізу для проникнення в психологію і поведінку людей давно жили поколінь.

Є приклади ще глибшого синтезу історії та психології у створенні загальної наукової теорії. Одним з них є теорія культурно-історичного розвитку вищих психічних функцій людини, розроблена Л. С. Виготським. В ній автор показав, що головні історичні досягнення людства, в першу чергу мова, знаряддя праці, знакові системи, стали потужним фактором, який значно просунув вперед філогенетичний і онтогенетичний психологічний розвиток людей. Користуючись всім цим, людина навчилася керувати власною психікою і поведінкою, зробивши їх довільними (произвольными) знаряддями і знаками, підвладними його свідомості і волі.

Відомим прикладом такого роду зв’язку є використання в психології так званого історичного методу. Суть його полягає в тому, що для розуміння природи, походження і законів будь-якого психологічного явища треба простежити його філо-і онтогенетичний розвиток від елементарних до більш складних форм. Наприклад, щоб зрозуміти мовне мислення людини, необхідно виявити витоки мислення і мови, встановити етапи їх роздільного існування, з’єднання і спільного розвитку. Для того, щоб усвідомити, що являють собою вищі форми людської уваги або пам’яті, необхідно розглянути їх поетапний розвиток з раннього дитинства у дітей.

Багато блискучих прикладів подібного роду досліджень ми знаходимо у Л. С. Виготського, його учнів і послідовників. Вони безпосередньо пов’язані із застосуванням історичного методу.

Головною і найбільш цінною думкою, яка лежить в основі зближення психології та історії, є та, що сучасна людина з його психологічними якостями, особистісними властивостями і соціальними вчинками є продукт історії розвитку людства. Від епохи до епохи, від одного історичного періоду до іншого, від держави до держави, від нації до нації і навіть від покоління до покоління психологія та поведінка людей, їхні погляди, культура, традиції і звичаї значно змінюються. У свою чергу психологія зрілої людини робить зворотний вплив на хід історії. Встановлено, наприклад, і доведена певна залежність між диктаторськими режимами, що існували в різних країнах світу в різні часи, і психологічними особливостями людей, що жили в умовах цих режимів. Показано також, що історична психологія людей тісно пов’язана з культурними та соціально-економічними досягненнями того суспільства, в якому вони живуть.

Американський вчений Д.Мак-Клелланд виявив, що сила мотиву досягнення успіху у людей, що представляють певну країну, корелює з соціально-економічними успіхами, досягнутими даною країною, а сама мотивація досягнення в свою чергу залежить від сформованої в цій країні соціальної системи виховання дітей. Показано, що історія культури тісно переплітається і з історією особистості.