Психологія і педагогіка

Психологія і педагогіка як науки оформилися і існують окремо. Проте, будь-яке з питань навчання і виховання дітей вимагає спільної участі педагогів та психологів і без їх роботи не може бути успішно вирішене.

Колись у нашій країні існувала комплексна наука про дітей, їх навчанні та вихованні, звана педологією. Об'єднували свої зусилля педагоги, психологи, медики, генетики, фізіологи і ряд інших учених. З усіх наук збиралися корисні відомості про дітей, необхідні для їх навчання і виховання. Були навчальні центри, де готували педологів, наукові лабораторії, в яких фахівці даних областей знань спільно вирішували проблеми дитинства.

Однак педологічні дослідження були припинені, а установи закриті в результаті некомпетентного втручання в 1936 р. керівних органів ЦК ВКП (б) (постанова «Про педологічні перекручення в системі Наркомпросу»). Негативні наслідки цього рішення привели до відставання системи виховання дітей в нашій країні від кращих світових зразків. Продовжує існувати поділ педагогіки та психології як в наукових дослідженнях, так і в організаційному плані.

6. Значення психологічних знань для навчання та виховання дітей. 6

Приступаючи до педагогічної роботи з дітьми, потрібно розібратися в тому, що дитині дано від природи і що здобувається під впливом середовища, що в психології і поведінці людини є вродженим, органічно обумовленим і що – придбаним, соціально обумовленим. Таке знання передбачає проведення психодіагностики. Якщо в ході експерименту буде доведено, що якості, які цікавлять, не можна сформувати в навчанні та вихованні, а також буде встановлено, що вони з’являються і розвиваються у міру біологічного дозрівання організму, то ці якості можна вважати біологічно зумовленими – задатками.

Розвиток людських задатків, перетворення їх у здібності – одне із завдань навчання і виховання, вирішити яку без знання психології не можна. В структуру задатків входять багато процесів, властивості і стани людини. У міру їх розвитку удосконалюються і самі здібності, набуваючи потрібних якостей. Знання психологічної структури здібностей і законів їх формування необхідно для правильного вибору методів виховання.

Ще в дошкільному віці виявляються суттєві (существенные) індивідуальні відмінності між дітьми. З їх урахуванням повинна будуватися практика педагогічного впливу. Цим займається диференціальна психодіагностика.

Навчання та виховання цінні тоді, коли ведуть до підвищення рівня психологічного розвитку дітей. Треба вміти визначати цей рівень і зіставляти його з деякою нормою для того, щоб судити, правильно чи неправильно йде розвиток. Така норма науково обгрунтована, і встановлюється психологами. Вони ж розробляють і перевіряють методи психологічного тестування рівня розвитку дітей. Систематичне застосування тестів дозволяє судити про те, як розвивається дитина, і своєчасно вживати необхідні педагогічні заходи, спрямовані на виправлення недоліків. Одне з завдань педагогічної практики, яке вирішується в ході такої роботи – виявлення дітей, що нормально розвиваються (в межах вікової норми), дітей із затримками розвитку (відстаючих) і що розвиваються прискорено (обдарованих). Дві останні категорії дітей потребують особливої ​​уваги: відстаючі – тому, що погано засвоюють шкільний матеріал, а обдаровані – з причини неповного використання своїх можливостей для розвитку.

Без участі психолога не можна визначити причин відставання дитини від своїх однолітків у навчанні та розвитку. Інша проблема – створення сприятливих умов для розвитку обдарованих дітей. Тільки психолог може визначити рівень розвитку і можливостей дитини за допомогою науково перевірених прийомів психодіагностики. Індивідуальність дитини встановлюється в проявах, які приховані від зовнішнього спостереження, від вчителів, батьків та самої дитини.

Практика виховання найчастіше має справу з групами дітей. Між членами груп складаються досить складні людські взаємини. Для того, щоб розумно організувати виховний процес, педагог повинен знати, які взаємини склалися між дітьми в групі. Тут потрібні соціально-психологічні пізнання.

В даний час у нашій країні створена психологічна служба в системі освіти. Працюючі в ній фахівці займаються цими проблемами професійно, у тісній співпраці з педагогами. Але для того, щоб така співпраця була продуктивною, сам педагог повинен володіти елементарними основами психологічних знань.

7. Побудова, функціонування та властивості центральної нервової системи людини. 29

Для того щоб поведінка людини було успішним, необхідно, щоб його внутрішні стани, зовнішні умови і практичні дії відповідали один одному. На фізіологічному рівні функцію об’єднання (інтеграції) всього цього забезпечує нервова система. Вона й анатомічно розташована і влаштована так, щоб мати прямий вихід на внутрішні органи, на зовнішнє середовище, з’єднувати їх і керувати органами руху. Нервова система людини складається з двох розділів: центрального і периферичного.

Центральний включає головний мозок, проміжний і спинний мозок. Вся інша частина НС відноситься до периферичної.

ЦНС, якщо її розглядати більш детально, складається з переднього мозку, середнього мозку, заднього мозку і спинного мозку. В цих основних відділах виділяються найважливіші структури, що мають пряме відношення до психічних процесів, станів і властивостей людини: таламус, гіпоталамус, міст, мозочок і довгастий мозок.