2. Вартування: нічна варта, закінчувати варту.

Вахта. Вартування на судні; час, протягом якого чергує одна зміна; частина суднового екіпажу, яка позмінно чергує: стояти на вахті, закінчувати вахту, команду поділено на дві вахти.

ВАСИЛЬКИ - ВОЛОШКИ

Васильки, -ів, мн. (одн. васильок, -лька) (Ocimum). Кущова трав’яниста рослина із запашними синіми квітками, що колись використовувалася у певних народних обрядах; деякі види її вирощуються як ефіроолійні культури. Без васильків і без рути Спочивайте, діти (Т.Шевченко); Вона подала йому квіти, серед яких найбільше було васильків та волошок (О.Гончар); З-поміж тієї трави визирали блакитні барвінки, червоний мак та сині васильки (А.Кащенко).

Волошки, -ок, мн. (одн. волошка) (Centourea). Польова трав’яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур.

вахта див. варта.

ваш див. ви.

ВБАЧАТИ (УБАЧАТИ). Вважати кого-, що-небудь кимсь, чимсь. У значенні "сприймати зором, спостерігати" вживається зрідка.

ВБІК (УБІК) - В (У) БІК

Вбік (убік), присл. В сторону від когось, чогось, у якийсь бік. Легенька хвиля ледве помітно зносить човна вбік (О.Донченко); Вакуленко сахнувся вбік (С.Журахович); Козаков одхилив голову вбік (О.Гончар); Рибка майнула кудись убік (З.Тулуб).

В (у) бік, ім. з прийм. Голова хиталася з боку в бік (Г.Хоткевич); – Лісовики ще й не приходили сюди, хіба що ось один, – веде ліктем у бік, де стоїть Гончар (М.Стельмах); Глянувши з гори у бік Стебліна, Пріся побачила над Россю обоз козацького війська (А.Кащенко).

ВБРІД (УБРІД) - В (У) БРІД

Вбрід (убрід), присл. По дну річки, ставу, озера, по неглибокому місцю; бродом. Перейшли вбрід напівпересохлу річку Іргиз (З.Тулуб); Війська і вози в кількох місцях убрід почали переходити по-весняному багатоводну річку (І. Ле).

В (у) брід, ім. з прийм. Клекоче потік, хлеще піну в брід (І.Франко).

ВВЕРХ (УВЕРХ) - В (У) ВЕРХ

Вверх (уверх), присл. Те саме, що вгору. Щось лізе вверх по стовбуру (Т.Шевченко); Лежить Семен горілиць у високій траві, виставив уверх коліно (С.Васильченко).

В (у) верх, ім. з прийм. Гетьман зупинився. Між його бровами, від носа у верх чола, пробігла морщина (Б.Лепкий).

ВВІ (УВІ), ВІ, прийм. Вживається найчастіше перед словом сон, рідше – перед збігом приголосних. Тієї ночі і вві сні ввижались Юркові неймовірні пригоди (В.Козаченко); І тільки Клим щось уві сні шепоче (В.Сосюра); Я не забув! Завжди зі мною Сидиш ти, хлопче, у сідлі, В димах нескінченого бою, У рейдах – даллю степовою, І над кострищем уві млі (М.Нагнибіда); Ой ударити б по струнах, Тих збудити, хто ві сні (О.Олесь); За кожний раз посидів [Славко] по два тижні ві Львові (Лесь Мартович). Пор. у.

ВВІК (УВІК) - В (У) ВІК

Ввік (увік), присл. Ніколи; довіку. Постаті кращих героїв і подвиги ввік незабутні (М.Зеров); Ввік вірна буду (У.Кравченко).

В (у) вік, ім. з прийм. І буде дух його із віку в вік сіяти (П.Куліш).

ВВІСЬМОХ (УВІСЬМОХ) - В (У) ВІСЬМОХ

Ввісьмох (увісьмох), присл. У складі восьми осіб.

В (у) вісьмох, числ. з прийм.

ВВОЛЮ (УВОЛЮ) - В (У) ВОЛЮ

Вволю (уволю), присл. розм. До цілковитого задоволення; досхочу. Насміявшись вволю, Христина попрощалась з хазяйкою й вийшла (І.Нечуй-Левицький); – Як прийде велика вода, то змінить весь край. Уволю нап’ється дніпрової степ і зазеленіє (О.Гончар).

В (у) волю, ім. з прийм. Повіруєм ще трохи в волю (Т.Шевченко).

ВГЛИБ (УГЛИБ) - В (У) ГЛИБ

Вглиб (углиб), присл. У глибину, всередину чогось. І в землю вглиб уріс столітній дуб (А.Турчинська); Вода пішла вглиб (О.Гончар); Йон заглянув углиб і охолов, побачивши Гашіцу (М.Коцюбинський); Що ж, іди, пірнай углиб (Л.Первомайський).

В (у) глиб, їм. з прийм. Перед Левантином) лежала стежка, що вганялася в глиб гаю з гарних великих дерев (Б.Грінченко); Від її голих забруднених ніг бігли по чорній, розмитій землі сліди аж у глиб саду (В.Винниченко); За перші дні пройшли далеко в глиб країни (А.Малик); Пужай протовпився в глиб колони (П.Автомонов).

ВГЛИБИНІ (УГЛИБИНІ) - В (У) ГЛИБИНІ

Вглибині (углибині), присл. Глибоко в чомусь. Вглибині за деревами височів стрункий кладовищенський собор (О.Гончар); Десь углибині підсвідомо зростало в ній переконання, що то вже її доля така: ніколи не бути з Богуном у парі (О.Соколовський).

В (у) глибині, ім. з прийм. Попереду, в глибині ночі, має веселими крилами високий вітряк (М.Стельмах); Іронічна іскорка на мить блиснула в глибині його очей (Б.Антоненко-Давидович); Раптом учитель щось помітив у глибині саду (Ю.Яновський); Мало було таких, щоб у глибині серця не признавалися, що тут сталася несправедливість (Б.Лепкий); Скирта соломи бовваніла в глибині поля (В.Дрозд).

ВГЛИБИНУ (УГЛИБИНУ) - В (У) ГЛИБИНУ

Вглибину (углибину), присл. Глибоко в щось. Одне око в нього вдавлене вглибину, а друге випнуте з повік (М.Стельмах); Роман припалив і вийшов на вулицю – тяглася вглибину, скупо освітлена ліхтарями (Вал. Шевчук).

В (у) глибину, ім. з прийм. Люцій іде в глибину темниці (Леся Українка); Вона зробила декілька кроків в глибину коридору (М.Хвильовий); Він зареготав і зовсім провалився в глибину свого крісла (Ю.Смолич); У глибину лісів пахучу лежить бійців печальна путь (В.Сосюра).

ВГОЛОС (УГОЛОС) - В (У) ГОЛОС

Вголос (уголос), присл. Так, що можна чути; голосно. Гафійка подумала вголос (М.Коцюбинський); Вона читає вголос (Л.Первомайський); Лист дихав загадкою і говорив про те, про що не вільно вголос сказати (Д.Бедзик); Серйозна проза, навіть якщо вона й геніальна, майже не сприймається, коли її читати вголос (А.Дімаров).

В (у) голос, ім. з прийм. Раптом чую... гукає мене сталевар. Я вслухаюся в голос (М.Нагнибіда); Всі голоси зливаються в один голос – в голос невиразної тяжкої туги (Панас Мирний).

ВГОРІ (УГОРІ) - В (У) ГОРІ

Вгорі (угорі), присл. Високо в небі, у верхній частині чогось. Неосяжне зоряне небо розкрило вгорі своє іскристе склепіння (З.Тулуб); Вгорі, назустріч пухнастим хмаркам, летіли журавлі (М.Лазорський); – Ку-ку! – лунає десь угорі (І.Багмут); Бриніло пружне гілля угорі (М.Руденко).

В (у) горі, ім. з прийм. [Будівничий:] Рубаймо в горі щаблі, щоб нам стояти твердо і щоб дістатися на гору (Леся Українка); Втікав [Остап] й битим шляхом і навпростець; часом день у горі, у печері лежить ховаючись (М.Коцюбинський).

ВГОРУ (УГОРУ) - В (У) ГОРУ

Вгору (угору), присл. За напрямком догори; до вищого ступеня, рівня розвитку, стану тощо. Тут справник простяг руки вгору (О.Довженко); Піднімається сонце угору (Панас Мирний); – Слава отаманові! – закипіла юрба, полетіли шапки вгору (Р.Іваничук).

В (у) гору, ім. з прийм.

ВДАЛЕЧИНІ (УДАЛЕЧИНІ) - В (У) ДАЛЕЧИНІ

Вдалечині (удалечині), присл. Те саме, що вдалині. В селі поснули люди, В хатах погашено вогні. Між хмарами самотня зірка блудить Вдалечині (Б.Лепкий); А ген вдалечині на сонці маревіють Вишневії садки і писані хати (П.Карманський); Рвонув гудок паровоза, весело розкотився німими полями, віддався луною десь ген-ген удалечині (Є.Кротевич).

В (у) далечині, ім. з прийм. В далечині чорних доріг бачить [Гнат] обриси своїх достатків (М.Стельмах).

ВДАЛЕЧІНЬ (УДАЛЕЧІНЬ) - В (У) ДАЛЕЧІНЬ

Вдалечінь (удалечінь), присл. Те саме, що вдалину. Гори зводились біля самих вагонів, як хмарочоси. Іноді відступали вдалечінь (О.Гончар); Усе це згадалося Богданові, коли глянув з-поміж очерету вдалечінь (О.Лупій); Звідки цей безмежний річковий простір, що манить, кличе, вабить удалечінь? (Є. Гуцало).

В (у) далечінь, ім. з прийм. В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання (В.Сосюра).

ВДАЛИНІ (УДАЛИНІ) - В (У) ДАЛИНІ

Вдалині (удалині), присл. На далекій відстані; далеко в майбутньому. Сивіє жито вдалині (В.Сосюра); А блискавка, упавши вдалині, Звивалась полум’яною змією (М.Руденко); Які тут скелі, і який тут простір! Уже й пороги видно вдалині. Вони ревуть, як тури кам’яні (Л.Костенко); Ніч. Удалині бурхає заграва пожежі (О.Довженко).

В (у) далині, ім. з прийм. Вже в далині високій сяють зорі (Б.Грінченко).

ВДАЛИНУ (УДАЛИНУ) - В (У) ДАЛИНУ

Вдалину (удалину), присл. На далеку відстань, у далекий простір. Настя заслоняє очі від сонця долонею, дивиться вдалину (С.Васильченко); Життя ж твоє, мов нитка, довга, рівна, протягнеться кудись удалину (Леся Українка); Стрічкою сріблястою шлях удалину (Д.Павличко).

В (у) далину, ім. з прийм. Вдивляюсь в далину років (Р.Братунь); Де Буг з Дніпром зливається, Там з кручі Станіслав Все дивиться, вдивляється Удалину заграв (М.Нагнибіда).