2. Розм. Зрідка. Нахвалятися. – о, ми з такими паничами вміємо поводитися! – вихвалявся один (і.Франко).

Нахвалятися, розм. Погрожувати заподіяти комусь яке-небудь лихо, неприємність тощо; хвастовито обіцяти зробити щось. Молодші нахвалялися не пустити ворогів на виноградник, перестріляти з рушниць (М.Коцюбинський); [Невідомий:] Кажуть, Кармелюк нахвалявся всю вашу комісію перепороти різками, а всі папери спалити (С.Васильченко).

ВИЧИТУВАТИ - ВІДЧИТУВАТИ

У значенні "робити зауваження комусь, повчати когось" тотожні.

Вичитувати, -ую, -уєш (кому), розм. Вона йому вичитувала, вона його сповідала (М.Коцюбинський); Юрко думав про те, що мама не спить знову і знову буде йому вичитувати (П.Дорошко).

Відчитувати (кого), розм. Бабуся стояла на порозі, підперезана хусткою, відчитувала дітей (Є.Кравченко); – Ти чого це мене відчитуєш? (М.Зарудний).

вишка див. вежа.

ВИЩЕ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "раніше"; пишеться разом: вищезгаданий, вищенаведений (або згаданий вище, наведений вище).

виясняти див. з’ясовувати.

ві див. вві.

ВІБРО... Перша частина складних слів, що відповідає слову вібраційний; пишеться разом: вібропоглинальний, вібропресувальний, вібропрокат, вібростійкий, вібростіл.

ВІВАРІЙ - ТЕРАРІЙ, ТЕРАРІУМ

Віварій, -ю, ор. -єм. Приміщення для утримування тварин з навчальною або експериментальною метою.

Терарій, -ю, тераріум, -у. Приміщення для утримування і розведення невеликих хребетних тварин (переважно земноводних і плазунів).

ВІД, ОД, прийм. Вж. у словосп.: від (од) радості (і з радості), кричати від (од) болю (і з болю), газета від (за) І січня 1998 року.

відбирати див. вибирати.

ВІДВАРНИЙ - ВІДВАРЕНИЙ

Відварний. Виготовлений відварюванням: відварне м’ясо.

Відварений. Дієприкм. од відварити; у знач, прикм. – доведений варінням до готовності: відварені й відціджені вареники, відварена картопля.

ВІДВЕРТАТИ - ВІДВОЛІКАТИ - ВІДВОЛІКАТИСЯ

Відвертати, відвернути, -ерну, -ернеш. Крім прямого значення, часто вживаються у значенні "спрямовувати чиюсь діяльність, думку, увагу тощо в інший бік від чого-небудь". Думки про Мар’ю на який час одвернули її від міста (Панас Мирний). У словосп. відвертати, відвернути увагу – спрямовувати увагу на щось інше. Щоб відвернути увагу від настирливих думок, давав волю фантазії (О.Ільченко).

Відволікати, відволікти, -лочу, -лочеш. Вживаються в основному в прямому значенні – відтягати, відтягнути. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Марко Вовчок).

У значенні "відвертати, відвернути увагу" використовуються зрідка, тому недоречно вживати тільки ці слова: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, щоб командувача не відволікали, це відволікало мою увагу, треба відволікти й заспокоїти її. Вживання зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в подібному значенні не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від своїх думок тощо (краще відриватися, відвертати свою увагу тощо).

ВІДГИН - ВІДГІН

Відгин, -у. їм. від відігнути.

Відгін, -гону. їм. від відігнати: залишки відгону гасу називаються мазутом.

ВІДДІЛ - ВІДДІЛЕННЯ - ВІДДІЛОК

Відділ, -у. 1. Частина чогось цілого: відділ мозку, відділ центральної нервової системи.

2. Частина установи або підприємства; частина приміщення, що має певне призначення. Вж. зі сл.: кадрів, музею, освіти, охорони здоров’я, постачання, технічного контролю, будівельний, етнографічний, інформаційний, машинний, оперативний, особливий, політичний, санітарний, шифрувальний.

3. Частина журналу або газети. Вж. зі сл.: культури, літератури, мистецтва, поезії, листів.

4. Частина вечора, концерту, вистави: другий відділ програми.

Відділення, р. мн. -ень. 1. Те саме, що відділ 2. Вж. зі сл.: зв’язку, міліції, машинне, підготовче, поліцейське, родильне, спеціалізоване, хірургічне, відділення академії наук.

2. Найменший військовий підрозділ: командир відділення.

Відділок, р. мн. -лку. Частина установи або підприємства: виробничий відділок, відділок сталеливарного цеху.

ВІДЕО... Перша частина складних слів, що вказує на належність поняття до зображення телевізійних, радіолокаційних та інших сигналів на екрані; пишеться разом: відеопідсилювач, відеоплеєр, відеосигнал, відеотелефон, відеосалон.

ВІДІГРАВАТИ - ГРАТИ. У значенні "мати певне значення, вагу" вживається словосполучення відігравати роль. – Колись, щоб вижити, велику роль відігравала витривалість, мускульна сила, невибагливість до їжі (Є.Гуцало); Як відомо, азот відіграє величезну роль у житті рослин і тварин (з журналу).

Грати роль – втілювати в художнім образі на сцені, в кінофільмі тощо; удавати з себе когось. Марко Лукич [Кропивницький] грав роль Івана Карася легко, невимушено (з журналу); їй не стало більше сил грати роль, і вона засміялася (Ю.Бедзик).

ВІДІМЕННИЙ - ВІДІМЕННИКОВИЙ

Відіменний, грам. Утворений від іменника або прикметника.

Відіменниковий, грам. Утворений від іменника: відіменникові прислівники.

ВІДКРИВАТИ. Двері, вікно, ворота, шафу, чемодан тощо – переважно розчиняти, відчиняти. Повіки своїх очей – переважно розплющувати, відплющувати.

відкуп див. викуп.

відлуння див. луна.

ВІДМЕЖОВУВАТИ - РОЗМЕЖОВУВАТИ

Відмежовувати, -ую, -уєш. Відокремлювати межею ділянку землі від сусідніх ділянок, що-небудь від чогось; відділяти одне явище, поняття від інших. Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (М.Рильський); Вона вискочила на терасу і з неї побігла була коридором, що відмежовував лабораторії від цілого палацу (Ю.Смолич).

Розмежовувати, розмежувати. Розділяти якоюсь межею ділянку, землю, щось інше; роз’єднувати, відділяти одне від одного. Треба завжди розмежовувати поняття багатства художнього слова і багатослів’я (О.Довженко); Адже треба їй навчитись розмежовувати добро і зло (Н.Рибак).

ВІДМІННИЙ. 1. Який чимось відрізняється від когось, чогось, не такий, як був до цього. Лавра тих часів була дуже відмінною від сучасної (З.Тулуб); Завтра панна побачить його в церкві. Він відмінний: голене підборіддя, високий і з торбою (М.Лазорський).

2. Високоякісний, дуже гарний, дуже добрий (і похідний від нього прислівник відмінно). Проте надуживання ним надзвичайно уодноманітнює, примітивізує мову: відмінний гімназист, відмінний тактик, відмінний хлопець, відмінний догляд, відмінний напій, відмінна кава, відмінна погода, відмінна якість, відмінне здоров я; відмінно обладнаний зал, все складається відмінно. Набагато краще було б ужити синоніми прекрасний, прекрасно, чудовий, чудово і под.

ВІДМІНЮВАННЯ - ВІДМІНЮВАНІСТЬ

Відмінювання. У граматиці – зміна за відмінками і числами іменників, прикметників, числівників та займенників.

Відмінюваність, -ності, ор. -ністю. У граматиці – властивість відмінювання за відмінками: відмінюваність іменників.

ВІДНОВЛЮВАНИЙ, ВІДНОВЛЕНИЙ - ВІДНОВЛЮВАЛЬНИЙ

Відновлюваний, відновлений. Дієприкм. од відновлювати, відновити – якого відновлювали, відновлюють або відновили; також у значенні прикметника: відновлювані (відновлені) функції дихання.

Відновлювальний, прикм. Який відновлює: відновлювальні засоби, відновлювальний процес, відновлювальний гідроліз, відновлювальний фактор.

ВІДНОСИНИ - СТОСУНКИ - ВЗАЄМИНИ - ВІДНОШЕННЯ

Відносини, -син, мн. Вживається щодо людей, суспільства, колективу тощо. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних термінологічних сполук зі словами: аграрні, вартісні, васальні, виробничі, господарські, громадські, дипломатичні, договірні, економічні, естетичні, земельні, кредитні, майнові, матріархальні, міждержавні, міжнародні, міжнаціональні, моральні, патріархальні, політичні, правові, промислові, ринкові, родинні, сімейні, суспільні, суспільно-виробничі, суспільно-економічні, товарні, товарно-грошові, торговельні.

Стосунки, -ів, мн. Те саме, що відносини, а також особисті зв’язки між людьми: міждержавні стосунки, позастатутні стосунки в армії, стосунки з дружиною, стосунки з людьми, стосунки сина з батьком, з’ясування стосунків.

Взаємини, -мин, мн. Взаємні стосунки між кимсь, чимсь; рідше – взаємозв’язок між предметами, явищами.

Відношення, р. мн. -ень. Взаємозв’язок між предметами, явищами. У термінологічних сполученнях вживається зі словами: арифметичне, білкове, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове, процентне, синтаксичне (але не Все це має пряме відношення до чого; правильно Все це прямо стосується чого. Пор. стосуватися).

відноситися див. ставитися.

відношення див. відносини.