2. Те саме, що дохід: прибуток від господарювання, прибуток державного підприємства.

дочасний див. передчасний.

ДОЧКА, -й, д. ім. -ці. При підметі, вираженому зворотами дочка з матір’ю, дочка з батьком тощо, присудок уживається: а) у формі множини; б) у формі однини. Вона весело розмовляє з батьком, щось йому розказує (І.Нечуй-Левицький). Пор. батько.

дразливий – дражливий див. дратівливий.

Драматичний - драматургічний - драматизований

Драматичний. 1. Який стосується драми як роду літератури чи окремого жанру; пов’язаний з драмою. Вж. зі сл.: актор, гурток, діалог, етюд, жанр, колектив, образ, письменник, твір, театр, вистава, колізія, п’єса, поема, роль, студія, сцена, трупа, мистецтво, новаторство, товариство, справи, характери.

2. Сповнений драматизму, напруженості тощо. Вж. зі сл.: бій, випадок, епізод, конфлікт, момент, образ, сюжет, фінал, фініш, зав’язка, кінцівка, зустріч, інтрига, подія, роль, ситуація, життя, напруження, обставини.

Драматургічний. Який стосується драматурга, драматургії, пов’язаний з ними. Вж. зі сл.: жанр, конкурс, прийом, талант, діяльність, майстерність, побудова, спадщина, творчість, форма.

Драматизований. Відображений у драматичній формі; який посилює драматизм, напруженість чогось: драматизована повість, драматизована ситуація.

Дратівливий - дратівний - дратливий - дразливий - дражливий

Дратівливий. 1. Який перебуває в стані нервового напруження; який швидко дратується; який викликає роздратування; роздратований. Останнім часом Сергій став дратівливий, неуважний на роботі (О.Гуреїв).

2. Те саме, що дратівний. Мсьє Абель.. потяг в себе дратівливий, масний нафтовий аромат (Ю.Смолич); Якийсь час тишу порушували завивання мотора та дратівливе деренчання.. скла праворуч від Федора (Ю.Мушкетик).

Пох.: дратівливість, дратівливо.

Дратівний. Який подразнює органи чуття: дратівні запахи карболки, дратівний блиск.

Дратливий. 1. Те саме, що дратівливий 1. Вона здавалася йому якоюсь збудженою, дратливою (С.Голованівський).

2. Пов’язаний з діянням подразника на організм або на окремий орган: дратливий процес.

Пох.: дратливість, дратливо.

Дразливий. 1. Те саме, що дратівливий 1. Оксен ішов селом, дразливий і гнівний (Григорій Тютюнник).

2. Який неприємно вражає: дразлива тема для розмов, дразлива думка, дразливий спокій, дразлива радість.

Пох.: дразливість, дразливо.

Дражливий. 1. Який потребує великої обережності, тактовності. Староста канівський і староста черкаський прибули до Базовлука в дуже дражливій справі (З.Тулуб).

2. Те саме, що дратівний. Міська гуркотнява, дражливі дзвінки, торохтіння, метушня, – все лишилося десь за мною (С.Васильченко); Кулі з дражливим звуком пронизували степ в усіх напрямках (О.Гончар).

3. Те саме, що дратівливий 1. Дуже дражливий старий Кайдаш розходився, кинувся на Карпа з кулаками (І.Нечуй-Левицький); Через цю дитину вона стала така дражлива (Б.Грінченко); В її голосі прозвучали дражливі нотки (О.Гуреїв).

ДРЕНАЖУВАТИ - ДРЕНУВАТИ

Дренажувати, -ую, -уєш. Виводити з порожнини тіла, рани гній, рідину за допомогою певного пристосування. Пох.: дренажуватися, дренажування.

Дренувати. Провадити осушування ґрунту за допомогою системи траншей, підземних труб, канав і каналів. Пох.: дренуватися, дренування, дренований.

ДРИЛЬ - ДРИЛ

Дриль, -я, ор. -ем. Механізм для свердління.

Дрил, -а. Вузьконоса мавпа ряду мандрилів.

ДРІБНИТИ - ДРІБНІТИ -ДРІБНІШАТИ

Дрібнити, -ню, -ниш, перех. Різати, рубати на дрібні шматки; зменшувати тощо. У перших боях партизани не дрібнили своїх сил (М.Шеремет).

Дрібніти, неперех. Ставати дрібним, дрібнішим. Вітер розкришував хмару, вона кололася, дрібніла, мов крижина на синій воді (М.Стельмах).

Дрібнішати. Ставати дрібнішим. Лісок дрібнішав. З-під коліс уже куріло білим пустельним порохом (Ю.Смолич).

...ДРОМ. Кінцева частина складних слів, що означає місце для змагань, випробувань, запускання літальних апаратів: автодром, іподром, космодром.

ДРОМЕДАР, ДРОМАДЕР, -а. Одногорбий верблюд.

ДРУЖИНА. 1. Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. Жив тут якийсь великий пан-воєвода. І була у нього молода, дуже гарна дружина, яку він надзвичайно любив і беріг (легенда); – І я шукаю собі дружину, – закінчив він, – розумієш, дружину, а не "кохану" з романсів (В.Підмогильний).

2. розм. Одружений чоловік стосовно до своєї дружини. Якби мені крила, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною (Т.Шевченко); – Як один місяць у неба святого, Так ти, козаче, вірная дружино, Один у мене, й немає другого (О.Афанасьєв-Чужбинський); Хіба він буде їй дружиною? Хіба вона піде за злодія, за палія? (Б.Грінченко).

3. Група, загін, добровільне об’єднання людей, утворене з якоюсь метою; у старовину – збройний загін. В усіх кварталах міста створено санітарні дружини (В.Кучер); Смоленський князь поліг у бою і дружина його (М.Грушевський); Це не сниться мені!.. Татарва за горбами! І дружини Русі випливають з дібров (М.Вінграновський).