2. (Куди). Униз, додолу; на землю, на долівку. Маруся спустила очі долі (Грицько Григоренко); Сів я, в очі йому не дивлюсь, одну цигарку долі кинув, другу скручую (і.Муратов).

ДОЛІВКА. Земляна підлога, вимазана глиною; рідше – взагалі підлога. З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали долівкою (І.Сенченко); Глиняна долівка була ретельно підметена (М.Руденко); Миша., ганяє своїми тонкими ніжками по дерев’яній долівці (Панас Мирний); Поїзда ще не було, але у невеликій темній залі з кам’яною долівкою вже виладнались до крихітного віконечка дві довгі черги (Б.Антоненко-Давидович).

долілиць див. горілиць.

долічерева див. голічерева.

ДОМАГАТИСЯ - ДОБИВАТИСЯ

Домагатися, домогтися, -можуся, -можешся. Наполегливо добиватися когось, чогось: домагатися роботи, домагатися свого, домагатися згоди.

Добиватися, добитися, -б’юся, -б’єшся. 1. Вживаючи рішучих заходів, докладаючи зусиль, досягати поставленої мети, результатів: добиватися права, добиватися роззброєнь.

2. Дізнаватися про когось, щось випитуванням; допитуватися. [Грицько:] А вона, бідна, щодня у мене добивається: як там Петро Васильович? Чи можна їх побачити? (Панас Мирний).

ДОМБРА - ДОМРА

Домбра. Казахський народний щипковий музичний інструмент.

Домра. Російський народний щипковий музичний інструмент.

ДОМІШАНИЙ - ДОМІШЕНИЙ

Домішаний. Дієприкм. від домішати: до сосни в цій місцевості скрізь домішаний дуб.

Домішений. Дієприкм. від домісити: домішене тісто.

ДОМОВИНА - ДОМОВИНИ

Домовина. 1. Труна.

2. Місце, де поховано померлого; могила.

Домовини, -вин, мн. Обряд домовляння перед весіллям про гостей, подарунки тощо.

ДОМОВЛЯТИСЯ - УМОВЛЯТИСЯ - ЗМОВЛЯТИСЯ

Домовлятися, домовитися, -влюся, -вишся. Ведучи попередні розмови, переговори, досягати певної умови, вирішувати щось. Домовлятися про роботу він приїздив сюди в середині лютого (Ю.Шовкопляс); [Лікар:] Вас пустять у палату, я домовився (В.Кучер); – Дивися сам, – зітхнула мати. – Змерзнеш – буди мене. – “Домовилися” (Вас. Шевчук).

Умовлятися (вмовлятися), умовитися (вмовитися). Домовлятися один з одним, укладати ділову угоду тощо. Умовляюся з Тимофієм, що “піду” завтра на його дарабі (Г.Хоткевич); Ми умовилися з ним порозмовляти увечері про сценарій (Ю.Яновський); Пан хотів умовитись з ними на ціле літо, до Покрови (І.Нечуй-Левицький).

Змовлятися, змовитися. Погоджувати між собою якісь дії, домовлятися з ким-небудь про щось (переважно таємно). Козаки почали збиратися до дороги та змовлятися, хто з ким мав би тікати (О.Маковей); Ото змовились ми вдвох та й покинули службу в канцелярії (І.Нечуй-Левицький).

домра див. домбра.

донесхочу, донехочу див. досхочу.

ДОНИЗУ - ДО НИЗУ

Донизу, присл. У напрямку до землі, вниз тощо. Руки опустилися донизу (Панас Мирний); Похмурий дядько стояв на возі й скидав вилами донизу зелені качани (Є.Гуцало); Пілоти дивились донизу, туди, Де димом курилась дорога (М.Бажан); Людині дано лиш два шляхи. Один – угору, другий – донизу (П.Загребельний).

До низу, ім. з прийм. Надвечір дійшли ми до низу (І.Нечуй-Левицький); – Йдімо, Варко, до низу, ато тут ще мати почує.. – І вони хутко пішли до озера (Леся Українка); Стіни всі од вишки до низу розмальовані (Марко Вовчок); Задрижало дерево з верху до низу (Г.Хоткевич).

ДОПУСТИМИЙ - ДОПУСТОВИЙ

Допустимий. Який можна допустити, дозволити: допустимий варіант.

Допустовий. У граматиці – який виражає припущення чогось, не взяту до уваги умову, перешкоду: допустове підрядне речення, допустовий сполучник.

ДОПУЩЕНИЙ - ДОПУЩЕННИЙ

Допущений. Якого допустили: допущений до екзаменів, допущені прорахунки. – Ви чули, що Брагова буде в ту середу читать свій вислід. Буде допущена й публіка (Олена Пчілка); Треба було швидше гасить допущену Слащовим пожежу (О.Гончар).

Допущенний. Допустимий: допущенні відхилення.

ДОРИЧНИЙ - ДОРІЙСЬКИЙ

Доричний. Який походить з Дорили – області Стародавньої Греції: доричний діалект, доричний орден (стиль).

Дорійський. Те саме, що доричний, але в давньогрецькій музиці: дорійський лад.

ДОРОБОК, -оку. Щось зроблене, створене ким-небудь; переважно вживається в позитивному плані як критерій оцінки зробленого найчастіше зі сл.: літературний, творчий, поетичний, художній, науковий.

ДОРТУАР, -у, заст. Загальна спальня у закритому навчальному закладі.

доручати див. довіряти.

ДОСАДЛИВИЙ - ДОСАДНИЙ

Досадливий. Який виражає досаду: досадливий погляд, досадлива усмішка. Пох. досадливо: досадливо знизавши плечима, досадливо покушуючи губу, досадливо поморщився, досадливо хмуритися. Таня досадливо обернулася на стукіт клямки (А.Дімаров).

Досадний. Який викликає досаду; неприємний: досадна рана, досадні звістки, досадні прорахунки, досадні слова. Пох. досадно. Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи (Леся Українка); Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Григорій Тютюнник).

досвід див. дослід.

ДОСВІДНИЙ - ДОСЛІДНИЙ - ДОСЛІДНИЦЬКИЙ

Досвідний. Який ґрунтується на досвіді, має життєвий досвід: досвідне пізнання.

Дослідний. Який стосується досліду, пов’язаний з науковим дослідженням; призначений для проведення дослідів. Вж. зі сл.: робота, гурток, завод, інститут, центр, ділянка, лабораторія, організація, станція, установа, господарство, підприємство, поле, рослини, тварини.

Дослідницький. 1. Який стосується дослідника, належний йому. Вж. зі сл.: колектив, група, задум, інтерес, метод, підхід, рівень, характер, діяльність, енергія, настанова, праця.