2. Який становить собою внутрішню єдність, цілісний: єдиним фронтом, єдина енергетична система.

ЄДИНОВІРНИЙ - ЄДИНОВІРСЬКИЙ

Єдиновірний. Який має одну і ту саму віру, релігію з кимсь: єдиновірні народи.

Єдиновірський. Який стосується єдиновірства – старообрядської секти: єдиновірська церква.

ЄПИСКОПСЬКИЙ - ЄПИСКОПАЛЬНИЙ

Єпископський. Який стосується єпископа, єпископства: єпископський сан, єпископський будинок, єпископська кафедра.

Єпископальний. У якому вища церковна влада належить єпископам: єпископальна церква.

ЄР- ЄРИК - ЄРИ

Єр, -а. Назва літери Ь.

Єрик, -а. Назва літери Ь.

Єри, невідм. Назва літери ЬІ.

ЄХИДА - ЄХИДНА

Єхида, -ди, ч. і ж. розм. Лиха, зла, хитра, лукава людина. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити (Панас Мирний); В тій он хаті – мій сусіда... Кар’єрист він і єхида. Дуже вредний чоловік! (С. Олійник).

Єхидна, -ни. 1. Однопрохідний яйцекладний ссавець, верхня частина тіла якого вкрита голками.

2. Отруйна австралійська змія.

3. перен. розм. Те саме, що єхида. [Елеазар:] Єхидна лиш отрутою говорить, але не всіх отрута досягає (Леся Українка); [Ніна:] І подумати, що такій єхидні він надсилає свій перший привіт (І.Кочерга).

Ж¹ (же). Як назва літери вживається в с. р.: велике ж; як назва звука вживається в ч. р.: приголосний ж, твердий ж.

ж² див. а², же¹.

ЖАЛІБНИЙ - ЖАЛОБНИЙ

Жалібний. 1. Який виражає тугу, печаль; журливий: жалібний голос, жалібний погляд, жалібна музика, жалібна пісня, жалібна розмова.

2. Траурний: жалібний дзвін, жалібний марш, жалібний чорний креп, жалібна корогва.

Жалобний. Те саме, що жалібний 2: жалобний кортеж, жалобний одяг, жалобний плач, жалобний похід, жалобні дзвони.

ЖАЛІСНИЙ - ЖАЛІСЛИВИЙ

Жалісний. 1. В якому виражені безпорадність, біль, мука; журливий, жалісний звук, жалісна нотка, жалісна пісня.

2. Те саме, що жалісливий 1: жалісна людина. – Ну ви подумайте, собака, а такий жалісний і таке витворяє. Ач як повзає (О.Довженко).

Жалісливий. 1. Схильний до жалості, співчуття; який виражає жалість, співчуття: жаліслива людина, жалісливе серце, жалісливий голос, жалісливе слово.

2. Сповнений суму, співчуття: жалісливий докір, жалісливий погляд.

ЖАЛОБА. Скорбота, сум, туга за померлим; чорний одяг, пов’язка тощо на знак скорботи: день жалоби. Долорес в глибокій жалобі стоїть на колінах коло одної могили (Леся Українка).

жалобний див. жалібний.

ЖАРГОН - АРГО

Жаргон, -у. 1. Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю в ній специфічних слів і висловів, властивих цій групі: жаргон акторів, містечковий жаргон, учнівський жаргон.

2. Те саме, що арго: злодійський жаргон.

Арго, невідм., с. Умовні вислови, слова, вживані в якійсь невеликій відокремленій або професійній групі, гуртку тощо: арго жебраків, злодійське арго, картярське арго.

ЖАРОСТІЙКИЙ - ЖАРОТРИВКИЙ

Жаростійкий. 1. У техніці – який не втрачає своїх властивостей при високій температурі: жаростійкий бетон, жаростійкий посуд, жаростійка смола, жаростійке покриття, жаростійкі марки сталі, жаростійкі матеріали, жаростійкі сплави.

2. Про рослини – який добре переносить високу температуру: жаростійкий сорт кавунів.

Пох. жаростійкість (жаростійкість сплавів, жаростійкість рослин).

Жаротривкий. Те саме, що жаростійкий 1: жаротривкий бетон, жаротривке скло, жаротривкі емалі, жаротривкі матеріали, жаротривкі речовини. Пох. жаротривкість (жаротривкість сталі).

ЖВАВИЙ. Сповнений життєвої енергії, з швидкими, легкими рухами, рухливий, а також переносно – який відбувається енергійно, у пришвидшеному темпі. Жвавий хлопець приходив, Срібло-злото приносив (П.Чубинський); Цікава дівчинка... Жвава, цокотлива, блискучоока (М.Чабанівський); У селі не раз ще й опісля бачили, як жваві коники пана Адама заїздили до двору (Н.Кобринська); Жваві чорні очі його дивилися весело (З.Тулуб); На пероні почався жвавий рух (М.Трублаїні); В печі гуготить жвавий, веселий вогонь (А.М’ястківський); Нараз ми почули жвавий гомін і тупотіння (О.Досвітній); У Рильського пам’ять безсмертна – добра, жива, надійна, образна, жвава (Ю.Мартич). Пох.: жвавість, жваво. На Нілиному обличчі поступово згасала жвавість, воно немов замерзало (Є.Гуцало); Веселе полум’я жваво стрибало по соломі (М.Коцюбинський).

ЖЕ¹ – Ж, част. Пишеться окремо: після приголосних же (стій же, в той же час, який же, як же; але аякже), після голосних – ж (але ж, в ту ж хвилину, того ж, яка ж).

же² див. а².

живописний див. мальовничий.

ЖИЛАВИЙ, ЖИЛУВАТИЙ - ЖИЛЬНИЙ

Жилавий, жилуватий. 1. З випнутими жилами; з великою кількістю сухожилків: жилава (жилувата) яловичина. Чоловік був у баєвій теплій сорочці, з розхристаного коміра випиналась жилава, схожа на півусохлий комір зморшкувата шия (Є.Гуцало); Шия у жінки вся довга, жилувата, в зморшках (Леся Українка).

2. Міцний, мускулистий; міцний, сукуватий (про дерево); цупкий, з жилками (про листя): жилавий (жилуватий) дід, жилавий (жилуватий) дуб. Виразно було видно його широкі плечі й короткі жилаві руки (В.Винниченко); Не дала мені доля сталевого зору, Ані м’язів бронзових, ні жилавих рук, Щоб вести корабель в далечінь неозору (Є.Маланюк).

Жильний. 1. Виготовлений з жил: жильні нитки, жильні струни.

2. Пов’язаний з жилою – мінеральним тілом, яке заповнює щілину в земній корі: жильне золото, жильні породи, жильні роботи.

жилий див. житловий.

жилуватий – жильний див. жилавий.

ЖИРАНТ - ЖИРАТ

Жирант, -а. Індосант.

Жират, -а. Індосат.

ЖИРНИЙ - ЖИРОВИЙ

Жирний. З великою кількістю жиру; товстий, гладкий – про людину, тварину або частини їхнього тіла; соковитий – про рослини; з великим умістом якихось речовин: жирна яловичина, жирний суп, жирне волосся, жирна людина, жирне обличчя, жирна глина, жирна земля, жирне вугілля, жирна трава, жирне листя, жирні болотяні квіти.

Жировий. Який стосується жиру; пов’язаний з виробництвом і використанням жиру тощо: жирові відкладення, жирові продукти, жирові тканини, жировий завод, жирова промисловість.

ЖИРО, невідм., с. Напис на векселі, чекові тощо, який дає право іншій особі на одержання грошей: іменне жиро.

жиро... див. гіро...

жировий див. жирний.

ЖИТЕЛЬ, -ля, ор. -лем, МЕШКАНЕЦЬ, -нця. Вживаються паралельно, але мешканець до того ще й той, хто проживає в якомусь приміщенні, а також про тварин, птахів тощо.

ЖИТЛО... - ЖИТЛОВО-...

Житло... Перша частина складних слів, що відповідає слову житловий; пишеться разом: житлоплоща, житлобудівний.

Житлово-... Те саме, що житло...; пишеться через дефіс: житлово-будівельний, житлово-побутовий, житлово-кооперативний.

ЖИТЛОВИЙ - ЖИЛИЙ

Житловий. Пов’язаний з житлом, який стосується житла, жител; пристосований, призначений для життя людей. Вж. зі сл.: вагончик, відділ, корпус, масив, побут, фонд, архітектура, будова, забудова, комісія, кооператив, криза, норма, площа, спілка, будівництво, питання, право, приміщення, управління, проблеми, справи, умови. Дерев не повалили люди – Стоять берези ще живі. Та поруч виросли споруди – Нові будинки житлові (М.Руденко).

Жилий, зрідка. Обжитий, в якому живуть люди. Фельдфебель повертається до жилого кутка теплушки (Ю.Яновський); Щоб потрапити до жилої частини будинку, треба було., ввійти спершу в простору, ще не розгороджену переділками нежилу (Н.Тихий).

житлово-... див. житло...

ЖІН... Перша частина складних слів, що відповідає слову жіночий; пишеться разом: жінвідділ.

ЖІНОЧИЙ - ЖІНОЧНИЙ

Жіночий. 1. Який стосується жінки: жіноча доля, жіноча сукня, жіноче питання.