Знизу - з низу

Знизу, присл. З місця, яке розташоване внизу, нижче чогось; з пониззя, зісподу; внизу тощо; переносно – з низів. Знизу, від ріки, тягне прісною весняною свіжістю (О.Гончар); А тут світом і пароплав знизу прийшов (А.Головко); Над ставком носилися густі пари, мов хто підогрів знизу воду і вона несамовито парувала (Панас Мирний); Я прийшов із мас, із поля, знизу (В.Сосюра).

З низу, ім. з прийм. Прадід примічав, звідки в цей день вітер, коли з Дніпра – риба ловитиметься, коли із степу – добре на бджоли, коли з низу – буде врожай (Ю.Яновський); Чорною хмарою татарсько-турецьке військо суне з низу (С.Божко); Всі поверхи готелю з низу й до верху їжачились кулеметами та гніздами автоматників (О.Гончар).

ЗНІЧЕВ’Я, присл. розм. 1. Від нічого робити; з дурного розуму. Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібав (Л.Глібов); [Руфін:] Ну дарма, не варто нам про теє говорити, що там вигадують знічев’я люди (Леся Українка); Семен Іванович не спав і не відпочивав по праці, він просто собі лежав знічев’я (Б.Антоненко-Давидович); Париж заснув. Марія не спить. Знічев’я дивиться у вікно (М.Слабошпицький).

2. Несподівано, раптом. Знічев’я постріл, що пролунав край дороги, тріпонув її тіло, і качка рвучко підвела голову (О.Досвітній); Хома., знічев’я побачив панну (М.Кропивницький).

3. Ні з сього ні з того, без причини. Як угнівається [пан], то знічев’я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки (Марко Вовчок); Дівчата, обмиті піснею та сльозами, сміються знічев’я, хоч їм не до сміху самим (Л.Дмитерко).

ЗОВНІ – ЗОВНІШНЬО див. ЗЗОВНІ.

ЗОВНІШНЬО... Перша частина складних слів, що відповідає слову зовнішній; пишеться разом: зовнішньополітичний.

...ЗОЙ. Кінцева частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттям "життя": мезозой, протерозой.

Золотити - золотіти

Золотити, -очу, -отиш, позолотити, перех. Покривати золотом або позолотою; надавати чому-небудь золотистого відтінку: золотити хрести на церкві. Кінчилось літо. Вечірнє сонечко гай золотило (Т.Шевченко); Осінь непомітно золотила сади (П.Кочура).

Золотіти, позолотіти, не перех. Набувати золотистого відтінку, ставати золотистим; виділятися золотистим кольором. Місяць схиляється на захід, золотіє, втрачає чітку металевість контурів (З.Тулуб); По грядках мак і квіти, І сонях золотіє (А.Малишко); Золотіють каштани навколо (І.Муратов).

ЗОО... Перша частина складних слів, що відповідає слову зоологічний; пишеться разом: зообаза, зооветеринарний.

зоря див. зірка.

зоряниця див. зірниця.

з половини див. споловини.

з початку див. спочатку.

ЗРАДА - ЗРАДНИЦТВО - ЗРАДЛИВІСТЬ

Зрада. Перехід на бік ворога; порушення вірності в коханні, дружбі; відмова від своїх переконань, поглядів тощо: зрада батьківщини, чорна зрада, обвинувачення в зраді.

Зрадництво. Поведінка, вчинки зрадника. В тиші клацали затвори. Здавалося, ще мить – і вчиниться така ганьба зрадництва й мерзоти, що її не змити вже нічим повік (О.Довженко).

Зрадливість, -вості, ор. -вістю. Властивість зрадливого. Думка про зрадливість похвали від ворога стає найблискучішою з його думок (В.Собко).

ЗРАНКУ - З РАНКУ

Зранку, присл. У ранковий час, уранці; з ранкового часу, з самого ранку. День зранку був ясний, сонячний, жовто-золотий (І.Нечуй-Левицький); Виїздили ми зранку на машині (Ю.Яновський); Гетьман любив зранку погуляти по великому парку в добру годину (М.Лазорський).

З ранку, ім. з прийм. З ранку до півдня стоїть військо й не ворухнеться (І.Нечуй-Левицький); Один з своєю журбою ходив він на домовину своєї дружини і сидів там з ранку до ночі (А.Кащенко).

ЗРЕШТОЮ - З РЕШТОЮ

Зрештою, присл. Після всього; нарешті; у знач. спол. – проте; у знач, вст. сл. Зрештою Андрій не витерпів (С.Васильченко); Дарина з другої світлиці прислухається, як пересварюються брати, й сумно радіє, що зрештою поміж ними не буде щоденної ворожнечі (М.Стельмах); Кожен з нас, зрештою, вірив, що на міських ратушах і на бані Верховної Ради України доконче будуть колись майоріти наші національні прапори (Р.Іваничук).

З рештою, ім. з прийм. Врізався він з рештою своїх незамайківців у середину поляків (О.Довженко); З рештою членів бригади Герасим Петрович обходився так само просто, по-товариському (О.Гуреїв).