- •Рецензенти
- •Лекція №1 вступ. Значення, зміст та завдання План
- •1.« Історія фізичної культури» як навчальна і наукова ми. Дисципліна.
- •2. Структура курсу, його зв'язок з іншими предметами.
- •3. Основні терміни і поняття дисципліни та еволюції їх розвитку.
- •4. Періодизація та джерела вивчення історії фізичної культури.
- •Рекомендована література
- •Контрольні запитання
- •Завдання для самостійного опрацювання
- •1. Значення спорту у житті античних греків.
- •2.Передумови виникнення Олімпійських ігор у Стародавній Греції
- •3. Програма, зміст, учасники Олімпійських ігор.
- •4. Спортивні споруди Стародавньої Греції.
- •5. Причини занепаду давньогрецьких Олімпійських ігор.
- •Контрольні запитання
- •Завдання для самостійного опрацювання
- •1.Коротка характеристика епохи середньовіччя
- •2. Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей
- •4. Християнська релігія та фізичне виховання
- •5. Рицарська система фізичного виховання
- •6. Педагогічні ідеї та снітоглядні позиції ідеолога епохи Відродження Яна Амоса Коменського
- •Рекомендована література
- •Контрольні запитання
- •Завданя для самостійного опрацювання
- •Передумови створення національної системи фізичного виховання
- •2. Гімнастичний рух в скандинавських країнах. Шведська система фізичного виховання
- •3. Становлення та розвиток французької системи фізичного виховання
- •4. Початки слов’янського сокільського руху. Сокільська система фізичного виховання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійного опрацювання
- •Лекція 5 витоки фізичної культури в україні План
- •1. Зародження фізичної культури на українських землях у період первіснообщинного ладу.
- •2. Особливості фізичної культури скіфо-сарматськоїдоби.
- •3. Розвиток фізичного виховання та спорту в античних державах Північного Причорномор'я.
- •4. Значення фізичних вправ у житті стародавніх слов'ян.
- •5. Особливості, провідні форми та напрямки фізичного виховання у Київській Русі.
- •6. Фізична підготовка запорізького козацтва.
- •2. Військово-фізична підготовка запорізького козацтва.
- •3.Система фізичного виховання запорізьких козаків.
- •Рекомендована література
- •1. Історичні передумови розвитку спортивного руху в Україні.
- •2. Особливості розвитку фізичної культури і спорту в Східній Україні у хіх-хх ст.
- •Особливості розвитку фізичної культури в Західній Україні (кінець хіх-30-і рр. XX ст.).
- •Зародження та розвиток спортивно-гімнастичного руху в Західній Україні. Діяльність сокільських, січових, пластових, лугових та спортивних товариств Галичини.
- •5. Особливості спортивного руху в Закарпатті та Буковині у першій третині XX ст.
- •6. Роль Івана Боберського в розвитку західно-українського спортивно-гімнастичного руху.
- •7. Розвиток спорту за часів урср. Зародження організаційних, програмно-нормативних та науково-методичних основ системи фізичного виховання.
- •Контрольні запитання
- •Завдання для самостійного опрацювання
- •Лекція №8 україна в олімпійському русі. Проблеми та перспективи спортивного руху в україні План
- •1. Україна в міжнародному олімпійському русі.
- •3. Створення нок України та особливості його діяльності.
- •4. Особливості, проблеми та перспективи розвитку спортивного руху в сучасній Україні.
- •5. Кращі спортсмени Львівщини.
- •Рекомендована література
- •Контрольні запитання
- •Завдання для самостійного опрацювання
- •Усцак-Захід:
5. Причини занепаду давньогрецьких Олімпійських ігор.
Починаючи з V-ІV ст. до н.е. в Стародавній Греції Олімпійські ігри поступово відходять від вимог релігії, все більша увага звертається на видовищний характер змагань, їх використання для підвищення авторитету міст-держав і їх правителів. Кількість спортивних святкувань постійно зростає і в період між Олімпійськими іграми проводиться багато інших змагань. Ці свята щедро фінансуються, в їх програми поруч із традиційними видами (біг,панкратіон та ін.), включаються видовищні види спорту перегони на колісницях та конях, біг із запаленим факелом.
В Олімпійських іграх в цей період беруть участь представники багатьох країн європейського Середземномор'я і навіть країн Азії. Знімаються заборони, які діяли раніше: до змагань допускаються іноземці, а також вихідці із незаможних прошарків населення. Переможці змагань нагороджуються великими грошовими призами і цінними подарунками, одержують і матеріальні пільги у своїх містах. Поступово комерційний характер змагань, розкіш в якій вони проводилися, розмивають ідеали олімпізму, спорт набуває професіонального характеру.
З часом спортивна підготовка все більше орієнтувалася па успіх у змаганнях, що приносило славу, грошовий дохід і різні блага. Задачі виховання відходили на другий план, що в кінці кінців, стало однією із причин занепаду спортивного руху в Стародавній Греції.
Професіоналізація спорту в Стародавній Греції не була випадковим явищем, а прямим наслідком політичного, економічного та соціального життя суспільства, яке і визначало поступову трансформацію спорту, перегляд його цінностей та ідеалів.
Існує багато доказів тому, що переможці Ігор одержували величезні грошові призи - від 3000 до 6000 драхм, що було достатньо сім'ї із 3-4-х людей прожити протягом 5-10 років.
Однак кризові явища в давньогрецькому спорті набули особливої гостроти після завоювання грецьких держав римлянами в І46 р ,до н. е. Із втратою незалежності відбуваються зміни політичної, економічної та соціальної сторін життя грецького суспільства, які дуже негативно вплинули на спорт. Багато змагань були припинені, різко понизився інтерес до спорту. Помітно падає і значення Олімпійських ігор. Як і на початку свого зародження, вони починають носити місцевий характер.
Однак у Стародавній Греції збереглися гімнасії, які виявилися не тільки центрами збереження спорту, його цінностей та ідеалів, але й свого роду духовним оплотом, центром збереження національного і культурного спадку. Проводилися і Олімпіади, які не були заборонені римлянами хоча й були спроби перенести Ігри в Рим.
В подальшому багато намісників римських імператорів в Стародавній Греції стали прибічниками відродження різних місцевих і регіональних змагань, будівництва стадіонів і гімнасіїв. Відродилася популярність і колишня велич святкувань в Олімпії - Олімпійських ігор.
Велику увагу Олімпіадам приділяв римський імператор Август (30-14 рр. до н.е.). Дещо пізніше імператор Нерой (54-68 рр. до п.е.) також проявляв підвищений інтерес до Олімпіад і навіть приймав участь в одній із них (211-та Олімпіада). В ті ж роки Олімпія знову перетворилася в процвітаюче місто. В Іграх уже приймали участь не тільки греки та римляни, але й багато представників країн Африки й Азії.
Однак в римський період стали ще більше розмиватися ідеали давньогрецького спорту. Не дивлячись на те, що деякі імператори Риму, які симпатизували олімпійським цінностям стародавніх греків пробували сприяти розвитку спорту, це не давало бажаних результатів, так як римляни не зуміли проникнути в суть олімпізму. Змагання набули більш жорсткого характеру, особливо у боксі, боротьбі, панкратіоні. Більш того, в програмах багатьох змагань з'явилися бої гладіаторів, поєдинки із дикими тваринами, шо відбулося під впливом римлян. Саме в цей період з'явилися професіональні союзи атлетів, які користувалися заступництвом і матеріальною підтримкою імператорів. Члени професіональних приймали участь у різних змаганнях, де головними їх конкурентами були представники інших професійних союзів.
Цілком природно, що створення і суперництва професіональних союзів сприяло росту майстерності атлетів, удосконаленню підготовки, впровадженню передового досвіду та знань в практику. Однак професіональний спорт розмивав ідеали та цінності олімпізму, спорт все більше відходив від міфологічних коренів, розривав природні зв'язки із іншими сторонами життя, історичні дані свідчать, що реєстрація переможців Олімпійських ігор припинилася в 267 році. Починаючи з цього часу і майже до 361 року яких-небудь відомостей про проведення змагань атлетів документально не відзначено. Лише в 369 і 373 роках появилися деякі відомості про атлета на ім'я Фіоуменос з Філадельфії, що в Малій Азії, який переміг у змаганнях з боротьби, а також про останнього чемпіона Олімпійських ігор, яким став вірменський цар Вараздат, який переміг у змаганнях борців на 291-й Олімпіаді в 385 році.
Доля Ігор була вирішена в період з 362 по 395 роки, і ми не знаємо, чи були проведені останні Ігри уже в 389 році. Відомий лише едикт 392 року, підписаний імператором Феодосієм І та його синами Аркадієм і Гонорієм. який суворо засуджував язичницькі традиції: жертвопринесення богам і духам, гадання по нутрощам тварин та інші обряди; додержання звичаїв минулих віків розглядалося як великий державний злочин. Олімпійські ігри також могли попасти під заборону, адже вони були присвячені Зевсу і починалися із принесення жертв. Але чому не могли продовжуватися Ігри після того, як їх позбавили релігійного, язичницького елементу, якщо відомо, що сам Феодосій І не був противником спортивних змагань як таких і що в Антіохії ігри, які носили назву олімпійських, проводилися майже до 520 року? Можливо, що в Антіохії, місті багатолюдному. Багатому незалежному за духом, імператор не рішився відміняти популярні спортивні святкування , боячись невдоволення жителів і відкритого заколоту.Зате в Олімпії, яка була розташована далеко від крупних міських центрів можна було не остерігатися, адже постійних жителів там майже не було. Не обов'язково було прямо забороняти самі Ігри спеціальним едиктом, достатньо було заборонити учасникам і глядачам проживати довгий час там, де вони звикли розташовуватися па час Ігор. Не виключено також, були припинені попросту через недостатність коштів на їх регулярне проведення. Місцевість, де знаходилася Олімпія, була однією із найбільших.
В Елладі, населяли її прості пастухи. Грошові фонди Ігор, що існували колись давно вже перейшли в руки місцевого римського уряду чи християнської церкви. Ще задовго до кінця ІV ст.н.е. організатори Олімпійських ігор не раз відчували фінансові труднощі, і часто здавалося, що знамениті Ігри ось-ось припиняться.
В 395 році на берегах Алфея на території Олімпії відбулося велика битва візантійців і готів, у результаті якої сильно постраждали спортивні споруди та інші об'єкти, які використовувалися при проведенні Олімпійських ігор. Завершили руйнування Олімпії сильні землетруси, які відбулися в VІ ст. н.е.,а також спалення залишків язичницьких храмів за наказом Феодосія ІІ (426 р.). В подальшому Олімпія була повністю похована під товстим прошарком піску великого паводку – розливу річок Алфей і Кладей.
Рекомендована література
1. История физической культуры и спорта; Учебник для институтов физической культуры/Под ред. В.В.Столбова. Москва: Физкультура и спорт, 1983. - 359с. '
2. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта: Пер. с венгерского. Москва: Радуга, 1982. 399с.
3. Платонов ВН., Гуськов СИ. Олимпийский спорт; Учебник. К : Олимпийская литература, 1994. - Кн. 1. 496 с
4. Колобова КМ., Озерецкая ЕЛ. Олимпийские игры: Пособия для учашчихся. - Москва, 1958, 64 с.
5 Оливова В..Люди и игры: У истоков современного спорта; Пер. с чешского. Москва: Физкультура и спорт, 1985. 249 с.
Попеску І.К Спорт у долях болканских народів.-Львів:Світ,1991.184с
7. Су ник О. Б. Від Олімпії до Москви. - К.: Здоров'я. 1980. - 200 с.
8, Шанин Ю.В, Герои античных стадионов. - Москва: Физкультура и спорт, 1971. -72 с.