- •В.М.Лачинов а.О.Поляков
- •Інформодинаміка
- •Шлях до Світу відкритих систем
- •Анотація
- •Авторська передмова до другого видання. Від «не термодинамічної» кібернетики до інформодинаміки
- •Vivorum censura difficilis Судження про живих утруднене (лат.)
- •Інтелектуальність складних систем
- •Розділ 1. Інтелектуальні системи і управління
- •1.1. Інтелектуальні системи і інтелектуальне управління
- •1.2. Від строгості математичної символіки до свободи семантики
- •Розділ 2. Основна термінологія
- •2.1. Інженерне поняття інтелекту
- •2.2. Системи і управління
- •2.3. Подання знань і робота з ним
- •2.4. Інформаційна база
- •Розділ 3. Мови і мовні моделі для управління
- •3.1. Мови природні і штучні
- •3.2. Мови управління
- •3.3. Мови контекстно – залежного управління
- •3.4. Формальна система і теорія, що формалізується
- •3.5. Моделювання і реалізація мовних об’єктів
- •3.6. Числення предикатів
- •3.7. Подання проблемної галузі на основі мови предикатів
- •За фон Берталанфі розділ 4. Складність відкритих систем
- •4.1. Необхідність загальної теорії
- •4.2. Дві загальні теорії систем
- •4.3. Ієрархія систем
- •4.4. Нова парадигма управління
- •4.5. Гомеокінетичне плато інтелектуальної системи
- •4.6. Узагальнена функціональна структура ісу
- •4.7. Мови систем і мови управління
- •4.8. Тріаграма систем
- •Інженерія інтелектуальних систем
- •Розділ 5. Реалізація контекстно-залежного управління
- •5.1. Неформальні вимоги
- •5.2. Інженерні проблеми проектування складних систем
- •5.3. Комп’ютер фон Нойманівської архітектури в системах високих рівнів складності
- •5.4. Частотна оцінка
- •5.5. Інформаційна стійкість
- •Розділ 6. Нова архітектура машин
- •6.1. Машини баз знань
- •6.2. Паралельні обчислення з управлінням від потоку даних
- •Розділ 7. Про технологію управління
- •7.1. Врахування динаміки інформаційних потоків
- •7.2. Вбудовування системи автоматизації в структуру об’єкта
- •7.3. Об’єкт в інформаційному середовищі
- •7.4. Проблема декомпозиції об’єкта як складної системи
- •Розділ 8. Інженерія систем “інтелектуальної спрямованості”
- •8.1. Три основні підходи
- •8.2. Перший підхід. Ідеологія операційної системи
- •8.3. Другий підхід. Ідеологія інструментальної системи
- •8.3.2. Ієрархії і процеси.
- •8.3.3. Концепція відкритої субд.
- •8.3.4. Реалізація розкриваності.
- •8.3.5. Уніфіковане подання об’єкта.
- •8.3.6. Інструментальна концепція – технологія qWord
- •8.3.7. Куди поділася семантика?
- •8.3.8. Проблеми баз, що саморозвиваються.
- •8.3.9. Чому “в Cache’-технології”?
- •8.4. Третій підхід. Спеціалізована виробнича операційна система
- •8.5. Самовдосконалення ісу
- •Розділ 9. Проміжні підсумки
- •9.1. Інформація і інформатика. Шлях до феноменології і інформодинаміки
- •9.2. Про реалізованість інформаційної машини відкритого Світу
- •Частина третя узгоджений світ інформодинаміки
- •Розділ 10. Аксіоми відкритого світу
- •10.1. Феномен інформації як предмет науки про відкриті системи
- •10.2. Аксіоми умовчання
- •10.3. Співвідношення невизначеності - 2
- •10.4. Гармонійні шкали
- •10.5. Обговорення гармонійних побудов
- •10.6. Самоорганізація і структурний резонанс
- •10.7. До організації експериментів із виявлення структурного резонансу
- •10.8. Про механізм структурної взаємодії
- •10.9. Від структурної взаємодії до структурного поля
- •10.10. Про аксіоми або ефективні способи обдурити самого себе
- •10.11. Ще раз про аксіоми умовчання
- •10.12. Деякі висновки
- •Розділ 11. Власна структура інформації
- •11.1. Проблеми розробки інструментарію
- •11.2. Топологія вкладених багатовимірних конусів
- •11.3. Закон рекурсії структур, метаструктур і процесів
- •11.4. До питання про елементарну комірку
- •11.5. Деякі кількісні оцінки елементної бази
- •Розділ 12. Теорія структурної узгодженості
- •12.1. Структурна взаємодія і узагальнений принцип комплементарності
- •12.2. Про правила самоорганізації відкритих систем
- •12.3. Деякі наслідки і перспективи
- •12.4. Про деструкцію систем
- •12.5. Правила тсу – похідні
- •12.6. Попереднє обговорення результатів
- •12.7. Про методологію пізнання з позицій тсу
- •12.8. Обговорення тсу
- •Розділ 13. Інформодинаміка
- •13.1. Дещо про аналогії
- •13.2. Від абстрактної машини до самоорганізації потоків
- •13.3. Деякі властивості інформаційної машини
- •13.4. Умови узгодження потоків. Резонатор динамічного структурного поля
- •13.5. Вільне інформаційне поле. Гіпотеза про дві половини Всесвіту
- •13.6. Інформодинаміка – поки без формалізму
- •13.7. Тсу як інструментарій інформодинаміки
- •13.8. Ще раз про аксіоматику
- •Частина четверта
- •Архітектура
- •Відкритих
- •Попередження: обережно, відкриті системи
- •Розділ 14. Вертикальна машина
- •14.1. Концепція вертикальної машини
- •14.2. Структура команд
- •14.3. Програмування і запуск
- •14.4. “Перед прочитанням знищити…”
- •14.5. Що з нею робити?
- •14.6. Імітація вертикальної машини в адресному середовищі
- •Розділ 15. Про фізику відкритого світу
- •15.1. Без “Великого вибуху”
- •15.2. Доповнюваність моделей. Дві половини цілого
- •15.3. Світ як єдина система
- •15.4. Модифікація перетворення Лоренца
- •15.5. Випадок “малих” об’єктів
- •15.6. Структурно-узгоджена космологія
- •15.7. Узгодження структур об’єкта і теорії
- •15.8. Замітки про реалії нової фізики
- •Експерименти в галузі інформодинаміки
- •Можливий варіант генератора поздовжніх електромагнітних хвиль
- •Реконструкція принципу дії нігнітрона
- •Проблема seti
- •Розділ 16. Відповідальність створюючого
- •16.1. Короткий самовчитель не створення тоталітарного суспільства
- •16.2. Неминучість краху і свобода повтору
- •16.3. Роль Віри
- •16.4. Ментагенез
- •16.5. Відповідальність людини
- •Додаток 1 Короткий огляд способів самодеструкції програмних систем або Загальна Демонологія
- •Додаток 2 Про “інфонауки”
- •Про Ейнштейна, релятивізм і інформацію
- •Додаток 3 Повернення до лекції XVII
- •Література
10.2. Аксіоми умовчання
Вивчаючи феномен інформації як відкриту систему, нам, перш за все, необхідно відмовитися від традиційного для строгих теорій заклинання “нехай” як від глобального принципу. Причому, починаючи зі самого принципу “чистої абстракції”.
Це означає, що системоутворюючими законами для всіх необхідних теоретичних побудов для відкритих систем (звичайно, не тільки інформаційних) ми можемо вважати лише ті, які діють повсюдно, на всіх рівнях організації Всесвіту і при цьому механізм їх дії однозначно зрозумілий (зрозумілий контекст повідомлення), але ніяк не “закони мислення”, “закони філософії” чи які-небудь інші, що походять із формальних систем.
У цьому і лише цьому сенсі без деяких “спеціальних нехай”, якщо хочете – “Природних нехай” спочатку все ж таки не обійтися як з погляду суті дослідження, так і для зв’язності викладу. Ми робимо це починаючи з уведення аксіоми відкритості, щоби не втопити хід міркувань у тривалих поясненнях і подробицях, які самі по собі можуть і повинні бути предметом окремих досліджень.
Далі необхідна пряма вказівка аксіом умовчання: принцип комплементарності, принцип найменшої дії (він же виступає і як принцип мінімуму початкових сутностей) і принцип переваги найбільших симетрій (за суттю похідний від перших двох).
Ми припускаємо, що все це насправді різні сторони вияву одного природного принципу, що поєднує в собі мінімізацію як енергетичних, так і інформаційних затрат в природі. Назвемо його тут поки що “принципом розумної основи побудов”.
Допущення ще одного типу – з серії загальноприйнятих умовчань у предметному обговоренні, типу “після не означає внаслідок” (в усякому разі, не завжди).
Так, наприклад, із розглянутої в частині I ієрархії інформаційних структур, що виникли в процесі (інформаційної) еволюції, зовсім не витікає, що “хребетні відбулися від комах” чи інший подібний висновок.
Із пропонованого підходу випливає якраз у деякому розумінні зворотний висновок: - від комах безпосередньо нічого не відбулося і ніколи не відбудеться, оскільки вид цей закінчується самозамкнутою структурою – “колективною істотою”. У них лише один шлях – кількісна різноманітність на своєму рівні організації.
На жаль, серед дослідників систем такого роду самодостатньою є посилка: “більше складових – означає складніше”, “колектив розумніший (складніший) за індивідуума”. Як ми побачимо нижче, системоутворюючі закони єдині для всіх і вірно рівно зворотне. Тим паче, що в Природі Раціональною такі закони не можуть скільки-небудь сильно розрізнятися для Світу енергетичного і Світу інформаційного.
Тут же вкажемо, що вибір “живої Природи” як початкового матеріалу для наших подальших досліджень, міркувань, побудов і аналогій при розгляді відкритих систем і системоутворюючих законів також цілком природний. Поки що тільки тут ми можемо знайти достатню різноманітність високоорганізованих систем.
Техногенні і соціальні об’єкти в цьому сенсі представляють сьогодні обмежений інтерес при їх невеликій різноманітності і невисокому рівні організації. “Початковий матеріал” в них буквально похоронений під горами подробиць різних спеціальних досліджень, може бути що і мають архіважливе прикладне значення для даного моменту чи відрізка часу, але абсолютно пустих у плані загального аналізу {133. Перетворення їх в складний світ високоорганізованих систем можливо і є однією із перспективних задач людства. Сподіватимемося, виходячи з антропоцентричних міркувань, що не єдиною і не останньою.}.
Що ж до методики викладу матеріалу в частині використання спеціальної символіки, математичного апарату – її мінімум у нашій роботі не від нехтування точності і строгості викладу. Дія відповідних алгебраїчних, групових і топологічних механізмів є проглядається достатньо явно і їх “акуратне” введення цілком можливе без штучного замикання відкритих систем, так що наведення відповідної математизації – “діло техніки”. Але припустиме і корисне таке наведення не раніше, ніж воно стане апаратом несуперечливого викладу вже усвідомленого матеріалу, а не джерелом відкриттів “на базі своїх власних угод”.
Феномен інформації або виникає через свою об’єктивність із вказаної вище “системи аксіом Природи”, або сам є сутністю первинною. Іншого просто не залишається, із “чисто аксіоматичного підходу”, як його традиційно розуміють, тобто з аксіом, довільно постульованих, феномен інформації не спостережуваний.
Отже, ми стверджуємо: феномен інформації існує як реалія світу. Його можна сприйняти і зрозуміти тільки з тієї системи посилань, тієї “системи аксіом” на базі яких влаштований сам Всесвіт, із процесу його існування, з того, що вже було в Природі задовго до появи першої формальної теорії.