- •В.М.Лачинов а.О.Поляков
- •Інформодинаміка
- •Шлях до Світу відкритих систем
- •Анотація
- •Авторська передмова до другого видання. Від «не термодинамічної» кібернетики до інформодинаміки
- •Vivorum censura difficilis Судження про живих утруднене (лат.)
- •Інтелектуальність складних систем
- •Розділ 1. Інтелектуальні системи і управління
- •1.1. Інтелектуальні системи і інтелектуальне управління
- •1.2. Від строгості математичної символіки до свободи семантики
- •Розділ 2. Основна термінологія
- •2.1. Інженерне поняття інтелекту
- •2.2. Системи і управління
- •2.3. Подання знань і робота з ним
- •2.4. Інформаційна база
- •Розділ 3. Мови і мовні моделі для управління
- •3.1. Мови природні і штучні
- •3.2. Мови управління
- •3.3. Мови контекстно – залежного управління
- •3.4. Формальна система і теорія, що формалізується
- •3.5. Моделювання і реалізація мовних об’єктів
- •3.6. Числення предикатів
- •3.7. Подання проблемної галузі на основі мови предикатів
- •За фон Берталанфі розділ 4. Складність відкритих систем
- •4.1. Необхідність загальної теорії
- •4.2. Дві загальні теорії систем
- •4.3. Ієрархія систем
- •4.4. Нова парадигма управління
- •4.5. Гомеокінетичне плато інтелектуальної системи
- •4.6. Узагальнена функціональна структура ісу
- •4.7. Мови систем і мови управління
- •4.8. Тріаграма систем
- •Інженерія інтелектуальних систем
- •Розділ 5. Реалізація контекстно-залежного управління
- •5.1. Неформальні вимоги
- •5.2. Інженерні проблеми проектування складних систем
- •5.3. Комп’ютер фон Нойманівської архітектури в системах високих рівнів складності
- •5.4. Частотна оцінка
- •5.5. Інформаційна стійкість
- •Розділ 6. Нова архітектура машин
- •6.1. Машини баз знань
- •6.2. Паралельні обчислення з управлінням від потоку даних
- •Розділ 7. Про технологію управління
- •7.1. Врахування динаміки інформаційних потоків
- •7.2. Вбудовування системи автоматизації в структуру об’єкта
- •7.3. Об’єкт в інформаційному середовищі
- •7.4. Проблема декомпозиції об’єкта як складної системи
- •Розділ 8. Інженерія систем “інтелектуальної спрямованості”
- •8.1. Три основні підходи
- •8.2. Перший підхід. Ідеологія операційної системи
- •8.3. Другий підхід. Ідеологія інструментальної системи
- •8.3.2. Ієрархії і процеси.
- •8.3.3. Концепція відкритої субд.
- •8.3.4. Реалізація розкриваності.
- •8.3.5. Уніфіковане подання об’єкта.
- •8.3.6. Інструментальна концепція – технологія qWord
- •8.3.7. Куди поділася семантика?
- •8.3.8. Проблеми баз, що саморозвиваються.
- •8.3.9. Чому “в Cache’-технології”?
- •8.4. Третій підхід. Спеціалізована виробнича операційна система
- •8.5. Самовдосконалення ісу
- •Розділ 9. Проміжні підсумки
- •9.1. Інформація і інформатика. Шлях до феноменології і інформодинаміки
- •9.2. Про реалізованість інформаційної машини відкритого Світу
- •Частина третя узгоджений світ інформодинаміки
- •Розділ 10. Аксіоми відкритого світу
- •10.1. Феномен інформації як предмет науки про відкриті системи
- •10.2. Аксіоми умовчання
- •10.3. Співвідношення невизначеності - 2
- •10.4. Гармонійні шкали
- •10.5. Обговорення гармонійних побудов
- •10.6. Самоорганізація і структурний резонанс
- •10.7. До організації експериментів із виявлення структурного резонансу
- •10.8. Про механізм структурної взаємодії
- •10.9. Від структурної взаємодії до структурного поля
- •10.10. Про аксіоми або ефективні способи обдурити самого себе
- •10.11. Ще раз про аксіоми умовчання
- •10.12. Деякі висновки
- •Розділ 11. Власна структура інформації
- •11.1. Проблеми розробки інструментарію
- •11.2. Топологія вкладених багатовимірних конусів
- •11.3. Закон рекурсії структур, метаструктур і процесів
- •11.4. До питання про елементарну комірку
- •11.5. Деякі кількісні оцінки елементної бази
- •Розділ 12. Теорія структурної узгодженості
- •12.1. Структурна взаємодія і узагальнений принцип комплементарності
- •12.2. Про правила самоорганізації відкритих систем
- •12.3. Деякі наслідки і перспективи
- •12.4. Про деструкцію систем
- •12.5. Правила тсу – похідні
- •12.6. Попереднє обговорення результатів
- •12.7. Про методологію пізнання з позицій тсу
- •12.8. Обговорення тсу
- •Розділ 13. Інформодинаміка
- •13.1. Дещо про аналогії
- •13.2. Від абстрактної машини до самоорганізації потоків
- •13.3. Деякі властивості інформаційної машини
- •13.4. Умови узгодження потоків. Резонатор динамічного структурного поля
- •13.5. Вільне інформаційне поле. Гіпотеза про дві половини Всесвіту
- •13.6. Інформодинаміка – поки без формалізму
- •13.7. Тсу як інструментарій інформодинаміки
- •13.8. Ще раз про аксіоматику
- •Частина четверта
- •Архітектура
- •Відкритих
- •Попередження: обережно, відкриті системи
- •Розділ 14. Вертикальна машина
- •14.1. Концепція вертикальної машини
- •14.2. Структура команд
- •14.3. Програмування і запуск
- •14.4. “Перед прочитанням знищити…”
- •14.5. Що з нею робити?
- •14.6. Імітація вертикальної машини в адресному середовищі
- •Розділ 15. Про фізику відкритого світу
- •15.1. Без “Великого вибуху”
- •15.2. Доповнюваність моделей. Дві половини цілого
- •15.3. Світ як єдина система
- •15.4. Модифікація перетворення Лоренца
- •15.5. Випадок “малих” об’єктів
- •15.6. Структурно-узгоджена космологія
- •15.7. Узгодження структур об’єкта і теорії
- •15.8. Замітки про реалії нової фізики
- •Експерименти в галузі інформодинаміки
- •Можливий варіант генератора поздовжніх електромагнітних хвиль
- •Реконструкція принципу дії нігнітрона
- •Проблема seti
- •Розділ 16. Відповідальність створюючого
- •16.1. Короткий самовчитель не створення тоталітарного суспільства
- •16.2. Неминучість краху і свобода повтору
- •16.3. Роль Віри
- •16.4. Ментагенез
- •16.5. Відповідальність людини
- •Додаток 1 Короткий огляд способів самодеструкції програмних систем або Загальна Демонологія
- •Додаток 2 Про “інфонауки”
- •Про Ейнштейна, релятивізм і інформацію
- •Додаток 3 Повернення до лекції XVII
- •Література
14.3. Програмування і запуск
Припустимо, що проект реалізований, машина побудована, залишається проблема як нею користуватися, зокрема, як здійснити “програмування” і початковий запуск.
Кожна проста команда “ніде не перебуває”, вона “збирається по вертикалі” в процесі її виконання з таких компонентів, як правила-умовчання, постійна і напівпостійна (що запам’ятовується в стані комутуючих елементів) комутація; виконуваний в даний момент варіант команди включає в цю збірку ще і значення порогів. Звідси і прийнята нами назва – “Вертикальна машина”.
Якщо проводити аналогію з “найближчими” речами, наприклад, із RISC-процесорами з надмалим набором команд, то виходить, що кожна елементарна мікрокоманда, наприклад, проста матриця-збірка, теж сама “збирається в процесі виконання”.
Той хто працював з мультипроцесорними RISC-системами легко може уявити, в який кошмар виливається програмування такої апаратури. Програмування “напряму” в такій апаратурі неможливе навіть теоретично, на практиці – навіть у простіших випадках, там, де елементарні мікрокоманди постійні, застосовуються пристрої–програматори.
У нашому випадку можна сказати абсолютно точно – потрібна ціла ієрархія пристроїв і програмного забезпечення для того, щоб вчинити акт “створення”, створення і запуску першого примірника “материнської машини”.
Доведеться побудувати комплекс, що є у функціональному значенні “розгорткою процесу еволюції” яка і створила прототип {242. Є ще один спосіб, насправді не такий вже і фантастичний. Побудувати копію “якомога ближче до оригіналу” і скопіювати “операційну систему” з “інструментальними оболонками” і “бібліотекою досвіду” з живого зразка. За образом і подобою… Про наслідки поки що помовчимо.} (див. роботи О. Колмогорова про моделювання складних процесів).
У подальші зразки “стартову генерацію ПЗ” доцільно просто копіювати. Тобто нам доведеться скопіювати не тільки саму машину–мозок, але й усю технологію її виробництва в цілому. Втім, нічого незвичайного в цьому немає – новому пристрою повинна відповідати і нова технологія.
Але крім цього доведеться скопіювати і “технологію експлуатації”, тобто “інтелектуальне середовище”, що складається з подібних же (істот? машин?) зі всіма її атрибутами, тобто кодексом правил поведінки, спілкування тощо на рівні не “менше, ніж у прототипу”.
Нарешті, що робити з проблемою самоідентифікації? Відомо, що у однояйцевих близнят така існує і дуже серйозна. А в нашому випадку вийде багато і абсолютних копій – на рівні невиразності, незалежно від їх “професійної орієнтації”. Що це буде – поліістота? супермурашник? – мабуть, нічого, окрім подібної незграбної назви, “до того” і не придумаєш.
У цілому ж виявляється, що проблема не “тут і не в тому”, “розколоти” механізм і принцип дії не так вже й складно – питання в тому, що з ним робити {243. Поки доцільніше всього залишити цю проблему для інших досліджень і дослідників. Зупинити все одно не вдасться, та і витрати на першому етапі порівняльно скромні. Тільки вперше “економічний ефект” рахувати доведеться не в грошових одиницях і “гуманітарній користі”, але, можливо, вже навіть і не в мегатоннах.
Але якщо перестати мріяти про “рабовласництво” і визнати себе за проміжний ступінь прогресу, то треба виконати свою місію, ради якої Природа пішла на створення екологічно шкідливого вигляду HS, і спокійно піти зі сцени історії за власним почином, а не в результаті доведення людини Природою і “людиновласниками” до стану Лемовського вигонта.}.