- •В.М.Лачинов а.О.Поляков
- •Інформодинаміка
- •Шлях до Світу відкритих систем
- •Анотація
- •Авторська передмова до другого видання. Від «не термодинамічної» кібернетики до інформодинаміки
- •Vivorum censura difficilis Судження про живих утруднене (лат.)
- •Інтелектуальність складних систем
- •Розділ 1. Інтелектуальні системи і управління
- •1.1. Інтелектуальні системи і інтелектуальне управління
- •1.2. Від строгості математичної символіки до свободи семантики
- •Розділ 2. Основна термінологія
- •2.1. Інженерне поняття інтелекту
- •2.2. Системи і управління
- •2.3. Подання знань і робота з ним
- •2.4. Інформаційна база
- •Розділ 3. Мови і мовні моделі для управління
- •3.1. Мови природні і штучні
- •3.2. Мови управління
- •3.3. Мови контекстно – залежного управління
- •3.4. Формальна система і теорія, що формалізується
- •3.5. Моделювання і реалізація мовних об’єктів
- •3.6. Числення предикатів
- •3.7. Подання проблемної галузі на основі мови предикатів
- •За фон Берталанфі розділ 4. Складність відкритих систем
- •4.1. Необхідність загальної теорії
- •4.2. Дві загальні теорії систем
- •4.3. Ієрархія систем
- •4.4. Нова парадигма управління
- •4.5. Гомеокінетичне плато інтелектуальної системи
- •4.6. Узагальнена функціональна структура ісу
- •4.7. Мови систем і мови управління
- •4.8. Тріаграма систем
- •Інженерія інтелектуальних систем
- •Розділ 5. Реалізація контекстно-залежного управління
- •5.1. Неформальні вимоги
- •5.2. Інженерні проблеми проектування складних систем
- •5.3. Комп’ютер фон Нойманівської архітектури в системах високих рівнів складності
- •5.4. Частотна оцінка
- •5.5. Інформаційна стійкість
- •Розділ 6. Нова архітектура машин
- •6.1. Машини баз знань
- •6.2. Паралельні обчислення з управлінням від потоку даних
- •Розділ 7. Про технологію управління
- •7.1. Врахування динаміки інформаційних потоків
- •7.2. Вбудовування системи автоматизації в структуру об’єкта
- •7.3. Об’єкт в інформаційному середовищі
- •7.4. Проблема декомпозиції об’єкта як складної системи
- •Розділ 8. Інженерія систем “інтелектуальної спрямованості”
- •8.1. Три основні підходи
- •8.2. Перший підхід. Ідеологія операційної системи
- •8.3. Другий підхід. Ідеологія інструментальної системи
- •8.3.2. Ієрархії і процеси.
- •8.3.3. Концепція відкритої субд.
- •8.3.4. Реалізація розкриваності.
- •8.3.5. Уніфіковане подання об’єкта.
- •8.3.6. Інструментальна концепція – технологія qWord
- •8.3.7. Куди поділася семантика?
- •8.3.8. Проблеми баз, що саморозвиваються.
- •8.3.9. Чому “в Cache’-технології”?
- •8.4. Третій підхід. Спеціалізована виробнича операційна система
- •8.5. Самовдосконалення ісу
- •Розділ 9. Проміжні підсумки
- •9.1. Інформація і інформатика. Шлях до феноменології і інформодинаміки
- •9.2. Про реалізованість інформаційної машини відкритого Світу
- •Частина третя узгоджений світ інформодинаміки
- •Розділ 10. Аксіоми відкритого світу
- •10.1. Феномен інформації як предмет науки про відкриті системи
- •10.2. Аксіоми умовчання
- •10.3. Співвідношення невизначеності - 2
- •10.4. Гармонійні шкали
- •10.5. Обговорення гармонійних побудов
- •10.6. Самоорганізація і структурний резонанс
- •10.7. До організації експериментів із виявлення структурного резонансу
- •10.8. Про механізм структурної взаємодії
- •10.9. Від структурної взаємодії до структурного поля
- •10.10. Про аксіоми або ефективні способи обдурити самого себе
- •10.11. Ще раз про аксіоми умовчання
- •10.12. Деякі висновки
- •Розділ 11. Власна структура інформації
- •11.1. Проблеми розробки інструментарію
- •11.2. Топологія вкладених багатовимірних конусів
- •11.3. Закон рекурсії структур, метаструктур і процесів
- •11.4. До питання про елементарну комірку
- •11.5. Деякі кількісні оцінки елементної бази
- •Розділ 12. Теорія структурної узгодженості
- •12.1. Структурна взаємодія і узагальнений принцип комплементарності
- •12.2. Про правила самоорганізації відкритих систем
- •12.3. Деякі наслідки і перспективи
- •12.4. Про деструкцію систем
- •12.5. Правила тсу – похідні
- •12.6. Попереднє обговорення результатів
- •12.7. Про методологію пізнання з позицій тсу
- •12.8. Обговорення тсу
- •Розділ 13. Інформодинаміка
- •13.1. Дещо про аналогії
- •13.2. Від абстрактної машини до самоорганізації потоків
- •13.3. Деякі властивості інформаційної машини
- •13.4. Умови узгодження потоків. Резонатор динамічного структурного поля
- •13.5. Вільне інформаційне поле. Гіпотеза про дві половини Всесвіту
- •13.6. Інформодинаміка – поки без формалізму
- •13.7. Тсу як інструментарій інформодинаміки
- •13.8. Ще раз про аксіоматику
- •Частина четверта
- •Архітектура
- •Відкритих
- •Попередження: обережно, відкриті системи
- •Розділ 14. Вертикальна машина
- •14.1. Концепція вертикальної машини
- •14.2. Структура команд
- •14.3. Програмування і запуск
- •14.4. “Перед прочитанням знищити…”
- •14.5. Що з нею робити?
- •14.6. Імітація вертикальної машини в адресному середовищі
- •Розділ 15. Про фізику відкритого світу
- •15.1. Без “Великого вибуху”
- •15.2. Доповнюваність моделей. Дві половини цілого
- •15.3. Світ як єдина система
- •15.4. Модифікація перетворення Лоренца
- •15.5. Випадок “малих” об’єктів
- •15.6. Структурно-узгоджена космологія
- •15.7. Узгодження структур об’єкта і теорії
- •15.8. Замітки про реалії нової фізики
- •Експерименти в галузі інформодинаміки
- •Можливий варіант генератора поздовжніх електромагнітних хвиль
- •Реконструкція принципу дії нігнітрона
- •Проблема seti
- •Розділ 16. Відповідальність створюючого
- •16.1. Короткий самовчитель не створення тоталітарного суспільства
- •16.2. Неминучість краху і свобода повтору
- •16.3. Роль Віри
- •16.4. Ментагенез
- •16.5. Відповідальність людини
- •Додаток 1 Короткий огляд способів самодеструкції програмних систем або Загальна Демонологія
- •Додаток 2 Про “інфонауки”
- •Про Ейнштейна, релятивізм і інформацію
- •Додаток 3 Повернення до лекції XVII
- •Література
15.3. Світ як єдина система
Якщо прийняти висловлену гіпотезу, то багато з “дивних”, труднопояснимих явищ отримують цілком природне і просте пояснення, а “суперечливі”, взаємовиключні теорії і моделі опиняються в точності “одним і тим же”, тільки для різних граничних умов, визначуваних масштабом (у якомусь сенсі “чисто геометричним розміром”) взаємодій.
Так “Великий вибух” як абсолютно початкова, висхідна причина стає неактуальною, просто непотрібною. “Фізична половинка” Всесвіту перебуває постійно на “завершальній стадії вибуху”, інформаційна – у початковій стадії. Обидві половинки в точності подібні і тому “природним чином склеюються”, точніше “зшиваються струнами” (або “струнами”), що і є їх (“струн”) функціональним призначенням.
Можна було б “з нальоту” припустити (услід за багатьма і багатьма), що негентропійні інформаційні системи за рахунок енергії ентропійних процесів проводять “зайву інформацію”, яка за допомогою “струн” збирається, накопичується і в потрібному місці і часі вивільняється у вигляді висококонцентрованої енергії. І так, таким ось чином, підтримується загальний баланс стану Всесвіту. При цьому окремі, локальні “великі вибухи” якраз не виключаються, вони то і є точки вивільнення накопиченої енергії. Схоже “призначення” у “Чорних дірок” – утилізація вільної енергії не використаної за прямим призначенням.
Відзначимо, що такого роду концепція “інформаційно-енергетичної помпи” не тільки більш ніж фантастична, але і, що найцікавіше, просто не потрібна, як і інші концепції, зв’язані в цій частині зі силовими взаємодіями.
Несиловим взаємодіям просто “не треба” виконувати силові функції, все може бути організовано набагато простіше і цікавіше. Тому варто подивитися на речі “зрозуміліші і природніші”, що випливають із структурної взаємодії.
Нагадаємо ще раз – структурна взаємодія суть прямий наслідок трьох умов – квантованості Світу, узагальненого закону збереження і неіснування “абсолютної порожнечі” (“абсолютного ніщо”), принаймні, в рамках, рівних чи більших “елементарного кванта простору” {256. Можливо, що якраз “абсолютне ніщо”, в принципі, може бути тільки усередині елементарного кванта протополя – тобто може бути “порожній” і “повний” квант, або “мертвий” і “збуджений”. Тобто ми пропонуємо наступну гіпотезу – сукупність порожніх квантів, це і є первинний простір, сукупність збуджених – первинне поле, універсальний матеріал для всіх частинок і взаємодій, окрім структурної взаємодії. Втім зрозуміло, що це скоріше “заготівка для гіпотези”, на цьому поки що і зупинимося, це вже не “Про фізику”, це й буде сама фізика.}.
15.4. Модифікація перетворення Лоренца
Одну з вельми неприємних для існуючої і загальноприйнятої теорії колізій ми вже згадували в побудові ТСУ, проводячи уявний експеримент із резонатором, поміщеним в “релятивістський космічний корабель”. Згідно перетворенню Лоренца, при число стоячих хвиль (не важливо – акустичних, механічних чи електромагнітних) в резонаторі повинно зменшуватися.
Сказане автоматично означає, що або можливе існування “нецілих” стоячих хвиль, а самі структури хвиль “кудись” зникають, або необхідно припустити наявність квантових переходів у макромасштабі.
Цей уявний експеримент був запропонований Ю.Н. Івановим, ним же запропонований і розв’язок колізії – модифікація групи перетворень Лоренца, так зване “перетворення Іванова” {257. Тут ми можемо послатися тільки на книгу Ю.Н. Іванова “Ритмодинаміка”, вихідні дані якої нам невідомі.}.
Отже, “група Лоренца”:
,
,
,
.
Із позиції існування структурної взаємодії представляється природним, що змінюється весь об’єм, що переміщається із швидкістю , тобто потрібно використати “групу Іванова”:
,
,
,
.
Але це тільки “по-перше”. Згідно з властивостями структурної взаємодії перетворення повинно залежати ще і від масштабу, розмірів рухомого об’єкта, а саме “середні об’єкти”, тобто “нормальних розмірів” повинні підкорятися цьому перетворенню “майже в точності”, квантове співвідношення невизначеності насправді повинно бути “напіввідкритим”:
,
,
,
,
де: , тобто об’єкт “трохи більший”, ніж належить за перетворенням, так повинен проявляти себе закон гармонійних шкал. Нагадаємо, що експериментально давно доведено – орбіта електрона більша розрахункової саме на цю величину, і швидкість, відповідно, теж більша.
Для того, щоб модифікувати перетворення для об’єктів “дуже малих”, тобто квантового масштабу і “дуже великих”, масштабу “Всесвіту-в-цілому”, треба врахувати, що “масштабом взаємодії” є вся система, що включає “все разом: від точки відліку до рухомого об’єкта в цілому”.