6.6. Система показників ефективності використання основних фондів

Ефективність використання ОВФ характеризується системою показників.

Основним із загальних показників є фондовіддача.

1. Фондовіддача (Ф_в) – показує віддачу від кожної грн, вкладеної в ОВФ, наскільки ефективно вони використовуються на підприємстві.

,

(6.20)

де ТП – обсяг товарної продукції, грн

ОВФ _ср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн

Середньорічна вартість основних виробничих фондів обчислюється за формулою

,

(6.21)

де ОВФ_п.п. – вартість ОВФ на початок періоду,

ОВФ_вв. – вартість введених протягом року основних фондів, грн;

ОВФ_виб. – вартість ведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн,

t₁ – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть

введені основні фонди;

t₂ – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Також, в деяких випадках можна розраховувати середньорічну вартість основних фондів за формулою:

,

(6.22)

2. Фондоємність (Ф_е) – це показник зворотній фондовіддачі і характеризує частку витрат на основні фонди, що приходиться на випуск однієї грошової одиниці продукції.

(6.23)

3) Фондоозброєність (Ф_о) характеризує технічний рівень виробництва на підприємстві.

(6.24)

4) Фондорентабельність (Фр) – прибуток на 1 грн, вкладену в ОВФ.

Частковими показниками використання основних фондів є:

• коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (К_екст);

• коефіцієнт інтенсивного завантаження (К_інт);

• коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (К_інтегр),

• коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм).

Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування групи обладнання цеху визначають:

(6.25)

де Ф_д, Ф_н - дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.

(6.26)

де Ф_к - календарний фонд часу, дні;

В, С - вихідні і святкові дні;

t_зм - тривалість зміни, год.;

З_зм - кількість змін роботи обладнання на добу.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження по групі обладнання обчислюється відношення фактичного випуску продукції на цьому обладнанні до його виробничої потужності.

Коефіцієнт інтегрального використання основних фондів розраховується як добуток коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (К_екст) на коефіцієнт інтенсивного завантаження (К_інт);

(6.27)

Коефіцієнт змінності обчислюється:

(6.28)

де В_зм – кількість відпрацьованих машино-змін;

В_д – кількість відпрацьованих машино-днів;

Ф_д – дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.,

Ф_ді – дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.

Тема 7. Виробнича потужність

Під виробничою потужністю (ВП) розуміють максимально можливий обсяг випуску продукції певної номенклатури, асортименту і якості за певний період часу (рік, квартал, добу, зміну, тощо) згідно зі встановленим режимом роботи підприємства.

Залежно від специфіки виробництва виробничу потужність вимірюють у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках. Як правило виробнича потужність підприємства визначається у тих самих показниках, в яких планується випуск продукції.

Розрізняють три види виробничої потужності підприємства: проектну, поточну, резервну.

Проектна потужність визначається у процесі проектування нового підприємства або реконструкції діючого.

Поточна (фактично досягнута) потужність характеризує дійсні виробничі можливості підприємства. Величина поточної виробничої потужності не залишається сталою величиною. Нарівні з удосконаленням техніки, технології і організації виробництва відбуваються певні зміна виробничої потужності, що потребує перерахунку її величини. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) і середньорічну потужність підприємства.

Резервна потужність формується у певних галузях (енергетика, харчова промисловість, транспорт, тощо) з метою покриття так званих “пікових” навантажень, які мають місце в певні періоди (сезони) року.

Основними факторами, що впливають на розмір виробничої потужності підприємства є:

• розміри виробничих площ;

• кількість і склад встановленого обладнання, його продуктивність;

• прийнятий на підприємстві режим роботи;

• станкомісткість продукції, що випускається на підприємстві;

• номенклатура, асортимент і якість продукції, що виготовляється на підприємстві;

• нормативи тривалості виробничого циклу, тощо.

Оцінка виробничої потужності необхідна для техніко-економічного обґрунтування планів; виявлення дефіциту потужностей; для вибору напрямку капітальних вкладень, встановлення резерву виробничої потужності, необхідного для підготовки виробництва нових видів продукції.

Підприємства різних галузей обчислюють виробничу потужність на основі відповідних галузевих інструкцій, де враховано особливості їх функціонування. Однак, існують спільні для більшості галузей методичні принципи розрахунку виробничих потужностей:

1. Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції, яку воно випускає;

2. Виробнича потужність підприємства визначається за відповідними потужностями його провідних підрозділів (цехів, дільниць) з урахуванням заходів щодо ліквідації “вузьких” місць.

Провідні підрозділи – це підрозділи, в яких виконуються основні технологічні операції з виготовлення продукції, де витрачається найбільша частка живої праці і зосереджена значна частина основних виробничих фондів. За наявності кількох провідних підрозділів потужність підприємства має визначатися за тими з них, які виконують найбільш трудомісткій обсяг робіт.

Під “вузьким” місцем розуміють невідповідність потужностей окремих підрозділів відповідним потужностям суміжних з ними підрозділів.

3. Під час обчислення виробничої потужності враховують усе діюче і недіюче через несправність, ремонт або модернізацію обладнання, а також таке, що перебуває на складі, але протягом поточного періоду має бути введене в експлуатацію.

4. Виробнича потужність підприємства обчислюється за технічними або досягнутими прогресивними нормами продуктивності обладнання, використання виробничих площ, станкомісткості виробів.

5. Під час обчислення виробничої потужності виходять з максимально можливого фонду робочого часу обладнання, позапланові простої не враховують. Враховують тільки неминучі технологічні втрати часу, розмір яких встановлюється виробничими нормативами.

6. У загальному вигляді величина виробничої потужності (ВП) може бути визначена за формулами:

	(7.1)
,	(7.2)

де ВП_і – виробнича потужність і-ої групи обладнання;

ФРЧ_і – плановий (фактичий) фонд робочого часу одинці обладнання і-го виду, год.;

N_обл.і. – кількість обладнання і-го виду;

τ – станомісткість виготовлення одиниці виробу, н.г.;

П_і –продутивність і-го виду обладнання за годину у відповідних одиницях.

7. Визначення виробничої потужності завершується складанням балансу, в якому відображаються зміни її величини, що відбувались протягом року під впливом різних факторів.

(7.3)

де ВП_вих – вихідна потужність підприємства на кінець року;

ВП_вх – вхідна потужність на початок року;

ВП_{орг-техн} – зміна потужності за рахунок організаційно-технічних заходів;

ВП_вв – підвищення потужності за рахунок введення в експлуатацію нових обєктів основних фондів, нового будівництва і реконструкції;

ВП_н-а – зміна виробничої потужності за рахунок зміни номенклатури і асортименту продукції;

ВП_вив – зниження виробничої потужності в результаті виведення з експлуатації основних фондів.

Через зміни величини виробничої потужності протягом року, виникає необхідність обчислення її середньорічної величини.

(7.4)

де ВП_ср – середньорічна величина виробничої потужності;

t₁ – кількість повних місяців роботи введених потужностей;

t₂ – кількість повних місяців, коли виведені протягом року з експлуатації потужності не працювали.

Рівень використання виробничої потужності можна визначити за допомогою коефіцієнта використання виробничої потужності (К_в.п.), який обчислюється за формулою:

,

(7.5)

де N_ф – фактичний річний випуск продукції у натуральному вираженні

(визначається виробничою програмою підприємства).